Справа № 500/2345/25
29 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області за №192550010486 від 16.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до його страхового стажу періоду навчання у Полтавському інженерно будівельному інституті;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 квітня 2025 року, зарахувавши до його загального страхового стажу період навчання у Полтавському інженерно будівельному інституті упродовж із 01.09.1977 по 30.06.1982.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.04.2025 звернувся до Гусятинського відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії по віку, проте заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого № 192550010486 від 16.04.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Згідно рішення про відмову, позивачу не зараховано до страхового стажу період його навчання у Полтавському інженерно будівельному інституті із 01.09.1977 по 30.06.1982, що у загальному складає 4 роки 10 місяців.
Відтак, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 29.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
08.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Гусятинського відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого № 192550010486 від 16.04.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною другою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно вказаного рішення, відповідачем зараховано до страхового стажу позивача лише 18 років 5 місяців 2 дні, при цьому не зараховано до страхового стажу період його навчання у Полтавському інженерно будівельному інституті із 01.09.1977 по 30.06.1982.
Відмову у не зарахуванні до страхового стажу зазначеного періоду навчання відповідач мотивував тим, що у довідці Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» за вих.№46-11/1115 від 19.04.2024, і дипломі серії НОМЕР_1 прізвище позивача не відповідає паспортним даним.
Також у рішенні виписані умови для призначення пенсії за віком. Так, відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 - від 20 до 30 років.
Згідно з частиною 3 статті 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою та другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
У цьому ж рішенні вказано, що дата з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату - 29.10.2025 або при набутті необхідного страхового стажу.
У спірному випадку відповідачем, не зараховано до страхового стажу позивача період навчання.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Судом встановлено, що у рішенні про відмову у призначенні пенсії №192550010486 від 16.04.2025 зазначено, що у довідці від 19.04.2024 №46-11/1115, виданої Національним університетом «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», прізвище позивача не відповідає паспортним даним.
Як слідує з інформації, зазначеної у довідці від 19.04.2024 №46-11/1115, виданої Національним університетом «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», ОСОБА_1 був зарахований студентом першого курсу факультету сільськогосподарського будівництва Полтавського інженерно-будівельного інституту, на даний час Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка", з 01.09.1977 наказом від 25.08.1977 №27-06 за спеціальністю "Сільськогосподарське будівництво" денної форми навчання.
Закінчив навчання 30.06.1982, наказом від 30.06.1982 №22-06 присвоєна кваліфікація інженера-будівельника, рішенням державної екзаменаційної комісії від 21.06.1982 виданий диплом, серія НОМЕР_2 , реєстраційний №11.
Також зазначає в наявних в архіві університету в особовій справі документах українською мовою прізвище заявника вказано як ОСОБА_2 , тому підстави для видачі йому довідки на інше прізвище відсутні.
До позовної заяви, серед іншого, додано копію диплому серії НОМЕР_2 , виданого 30.06.1982 ОСОБА_1 про закінчення навчання у Полтавському інженерно-будівельному інституті, період навчання тривав з 1977 по 1982.
У паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , виданому Гусятинським РВ УМВС України в Тернопільській області 16.11.1996, зазначено такі відомості про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про особу російською мовою: « ОСОБА_1 » (а.с.4).
Відповідач не зарахував період навчання з 01.09.1977 по 30.06.1982 до страхового стажу позивача, через не відповідність паспортним даним заявника.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Такі справи розглядаються судами в порядку окремого провадження.
Суд зазначає, що у відповідності до вимог ст. 315 ЦПК України, суди розглядають справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а згідно п.п. 1, 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України - про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документів, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеної у свідоцтві про народження або паспорті.
Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Отже, із аналізу наведених положень законодавства слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд наголошує, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 відсутні записи про проходження навчання у Полтавському інженерно-будівельному інституті.
Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас, у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту належності ОСОБА_1 диплома НОМЕР_2 від 30.06.1982, з підстави невідповідності паспортним даним позивача, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
За наведених обставин позовна заява ОСОБА_1 з урахуванням відмови Головного управління ПФУ в Харківській області, зводиться до встановлення факту належності позивачу правовстановлюючого документу - диплому НОМЕР_2 від 30.06.1982, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Слід звернути увагу позивача на те, що згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Як зазначено у пункті 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно частини 1 статті 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Встановлення факту в адміністративному процесі не передбачено.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що обраний позивачем спосіб судового захисту зводиться до встановлення факту належності правовстановлюючого документа, то даний спір не є публічно-правовим в розумінні положень КАС України.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви і приходить до висновку про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 241, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.