про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення
29 травня 2025 року Справа № 480/6028/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Глазька С.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів його роботи з 11.05.1994 по 06.01.1995 в ТОВ “Сідло», з 10.01.1995 по 26.07.1996 в ТОВ “Борц ЛТД», з 06.08.1996 по 13.05.1998 в ТОВ ПКФ “Атет ЛТД», з 17.06.1998 по 02.11.1998 в ВПУ № 6 м. Харків та з 03.06.1999 по 01.09.2001 в ТОВ “Пирс».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди його роботи з 11.05.1994 по 06.01.1995 в ТОВ “Сідло», з 10.01.1995 по 26.07.1996 в ТОВ “Борц ЛТД», з 06.08.1996 по 13.05.1998 в ТОВ ПКФ “Атет ЛТД», з 17.06.1998 по 02.11.1998 в ВПУ № 6 м. Харків та з 03.06.1999 по 01.09.2001 в ТОВ “Пирс» згідно записів дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.08.1985.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 17.07.2023 та здійснити перерахунок його пенсії з 09.01.2024.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013).
У задоволенні інших вимог відмовлено.
У подальшому, позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, у якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області подати до Сумського окружного адміністративного суду звіт про виконання цього рішення, у якому поставити для вирішення наступні питання:
- які періоди роботи було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 ;
- яка загальна сума донарахованої ОСОБА_1 пенсії за період з 09.01.2024 по дату внесення змін до пенсійної справи щодо збільшення розміру пенсії (з урахуванням періодів, включених згідно рішення), а також коли вона була виплачена позивачу;
- коли були сплачені витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн.
Ухвалою суду заява позивача призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб (письмовому провадженні), надано відповідачу строк для надання відповідних письмових пояснень щодо поданої заяви.
Представник відповідача подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що на виконання рішення суду від 21.11.2024 по справі № 480/6028/24 до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи з 11.05.1994 по 06.01.1995 в ТОВ "Сідло", з 10.01.1995 по 26.07.1996 в ТОВ "Борц ЛТД", з 06.08.1996 по 13.05.1998 в ТОВ ПКФ "Атет ЛТД", з 17.06.1998 по 02.11.1998 в ВПУ № 6 м. Харків та з 03.06.1999 по 01.09.2001 в ТОВ "Пирс" згідно записів дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.08.1985. Страховий стаж склав 39 років 11 місяців 01 день, що підтверджується розрахунком стажу та протоколом про перерахунок пенсії.
Щодо загальної суми донарахованої позивачу пенсії за період з 09.01.2024 по дату внесення змін до пенсійної справи щодо збільшення розміру пенсії (з урахуванням періодів, включених згідно рішення) та дати її виплати, зазначив, що заборгованість в сумі 9029,64 грн, яка була нарахована ОСОБА_1 за період з 13.07.2023 по 28.02.2025 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №480/6028/24 була виплачена позивачу у лютому 2025 року.
Щодо відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн, зазначив, що у головного управління відсутня окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду, тому відсутні рахунки для здійснення безспірного списання коштів.
Також представник позивача подав клопотання, у якому просив відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Позивач подав письмові пояснення, у яких зазначив, що відповідачем було враховано до загального страхового стажу періоди, зазначені в рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі № 480/6028/24. Загальний страховий стаж станом на 17.07.2023, згідно облікових даних відповідача, збільшився з 431 місяця (35 років 11 місяців 10 днів) до 479 місяців (39 років 11 місяців 01 день). За результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком було збільшено розмір пенсії, яка почала виплачувались лише з 25.03.2025. Також зазначив, що відповідачем було сплачено 9029,64 грн пенсійних виплат, які були донараховані у результаті виконання рішення суду, що підтверджується відповідною випискою по рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», тому вважає, що в цій частині рішення суду від 21.11.2024 виконано.
Разом з тим, звертає увагу суду на те, що відповідачем в добровільному порядку не виконано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі № 480/6028/24 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 968,96 грн.
Суд, перевіривши доводи заяви про встановлення судового контролю та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами України та є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначений ст.ст.381-1, 382, 382-1 КАС України.
Так, відповідно до ч.ч.1,2 ст.381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно абз.1 ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч.2 ст.382 КАС України у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Відповідно до ч.1 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Вказані вище положення не розкривають умови, за яких суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Втім, очевидно, що такими умовами можуть бути невиконання, виконання не у повному обсязі або не у спосіб встановлений судом судового рішення всупереч вимог Конституції та закону.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
З письмових пояснень позивача, судом встановлено, що останній не заперечує того факту, що відповідачем було зараховано до його страхового стажу періоди роботи, зазначені в рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі № 480/6028/24, а саме з 11.05.1994 по 06.01.1995 в ТОВ “Сідло», з 10.01.1995 по 26.07.1996 в ТОВ “Борц ЛТД», з 06.08.1996 по 13.05.1998 в ТОВ ПКФ “Атет ЛТД», з 17.06.1998 по 02.11.1998 в ВПУ № 6 м. Харків та з 03.06.1999 по 01.09.2001 в ТОВ “Пирс» згідно записів дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.08.1985. Загальний страховий стаж станом на 17.07.2023 збільшився з 431 місяця (35 років 11 місяців 10 днів) до 479 місяців (39 років 11 місяців 01 день). За результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком збільшено розмір пенсії, яка виплачується з 25.03.2025. Також позивач зазначив, що відповідачем було донараховано та сплачено 9029,64 грн пенсійних виплат, що підтверджується випискою по рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», тому вважає, що в цій частині рішення суду від 21.11.2024 по справі № 480/6028/24 виконано.
У той же час, зазначив, що відповідачем в добровільному порядку не виконано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі № 480/6028/24 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області витрат зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн.
Щодо доводів позивача про невиконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі в частині щодо стягнення на його користь судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 5 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, у резолютивній частині рішення зазначаються:
1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;
2) розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у адміністративній справі № 520/928/19 (провадження № К/9901/6985/20) вказано, що питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на зазначене, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову.
Також, відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до пункту 2 Порядку №845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Проаналізувавши наведені нормативно-правові приписи, суд висновує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, може мати місце лише у випадку зобов'язання рішенням суду такого суб'єкта вчинити певні дії.
Разом із цим, у заяві про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 21.11.2024 у справі № 480/6028/24 позивач, окрім іншого, просить суд встановити судовий контроль саме в частині стягнення судового збору.
Як вже зазначалось судом, в рішенні Сумського окружного адміністративного суду від від 21.11.2024 у справі № 480/6028/24 вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Відтак, судове рішення в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судового збору повинно скеровуватись до органів Казначейства на примусове (без будь-якого волевиявлення боржника чи вчинення ним будь-яких дій) стягнення грошових коштів на користь позивача.
Отже, зазначене виключає підстави для зобов'язання відповідача подавати звіт щодо виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі № 480/6028/24 в частині стягнення судового збору, в іншій частині рішення суду виконано, як самостійно зазначено позивачем у поданих ним письмових поясненнях.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 480/6028/24.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 480/6028/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя С.М. Глазько