Справа № 420/6006/25
28 травня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача-1 та клопотання представника відповідача-3 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_4 ), НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_2 звернулась з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_4 ), НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_6 ), в якій просить:
- визнати протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року;
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44;
- визнати протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 05.07.2021 р.;
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 05.07.2021 р. із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, та з урахуванням виплаченої раніше суми індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44;
- визнати протиправними дії НОМЕР_5 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 05.07.2021 р. по 13.12.2021 р.;
- зобов'язати НОМЕР_5 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 05.07.2021 р. по 13.12.2021 р. із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, у фіксованій величині, та з урахуванням виплаченої раніше суми індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44;
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 13.12.2021 р. по 31.12.2022 р.;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 13.12.2021 р. по 31.12.2022 р. із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, у фіксованій величині, та з урахуванням виплаченої раніше суми індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44;
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 р. по день фактичної виплати;
- зобов'язати НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 05.07.2021 р. по день фактичної виплати;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 13.12.2021 р. по день фактичної виплати.
Ухвалою від 28.02.2025 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
17.03.2025 р. від представника відповідача-1 надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із зловживанням позивачем процесуальними правами та пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначає, що позивач 10.02.2025 р. вже зверталася до суду з аналогічним позовом у справі № 420/4124/25. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху внаслідок пропуску строку звернення до суду і відсутністю поважних підстав для його поновлення, надано позивачу 10 днів для усунення недоліків позовної заяви. Замість того, щоб усунути недоліки позовної заяви, позивач 22.02.2025 р. подала заяву про її відкликання і ухвалою від 25.02.2025 р. позовну заяву повернуто позивачу. 23.02.2025 р. позивач знову звернулася до суду з тим самим предметом та з тих самих підстав і в даному випадку провадження було відкрито, незважаючи на пропущення строку звернення до суду. Зазначені обставини, на думку відповідача-1, є очевидною маніпуляцією автоматизованим розподілом справ між суддями, а причинно-наслідковий зв'язок між вказаними діями, мета в призначенні іншого судді, є очевидними. Таким чином, позивач умисно вчинив процесуальні дії, які зовні відповідають вимогам встановлених процесуальних норм, з корисливим мотивом досягти відкриття провадження через перерозподіл справи іншому судді, що посягає на принцип неупередженості вирішення спору, тобто, позивач зловживає процесуальними правами. За приписами ч.3 ст.45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Окрім цього, у відповідності до ст.233 КЗпП України з 19.07.2022 р. у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження під час проходження публічної служби встановлено тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а у спорах щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, такий строк становить три місяці з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 26.11.2023 р. № 695-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 26.11.2023 р. та, відповідно, із вказаної дати у позивача розпочався тримісячний строк звернення до суду із вказаним позовом. В порушення зазначених вимог позивач звернулася до суду 26.02.2025 р., тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду. Зауважує, що з моменту отримання витягу з наказу від 26.11.2023 р. № 695-ОС, який містить положення про виплату грошового забезпечення та інші виплати, позивач є таким, що одержав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Так як позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, то наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
07.04.2025 р. від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки з моменту звільнення позивача з військової служби (26.11.2023 р.) до подачі позовної заяви до суду (23.02.2025 р.) сплинув тримісячний строк, передбачений ст.233 КЗпП України. При цьому, дізнатися про порушення своїх прав позивач мав з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 26.11.2023 р. № 695-ОС, так як він містить відомості про нараховані позивачу при звільненні види грошового забезпечення.
Що стосується заяви представника відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із зловживанням позивачем процесуальними правами суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За приписами ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п.п.1, 2, 4 ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.
Згідно п.2 ч.2 ст.45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Отже, в силу положень ч.2 ст.45 КАС України суд може визнати дії учасника справи зловживанням процесуальними правами лише за наявності конкретних обставин, що свідчать про умисел у порушенні завдань адміністративного судочинства.
Подавши заяву про залишення позовну без розгляду, представник відповідача-1 вказує про подання позивачем позовної заяви, аналогічній змісту позовної заяви у справі № 420/4124/25, яку ухвалою від 17.02.2025 р. залишено без руху, що свідчить про спрямованість на маніпуляцію автоматизованим розподілом справ.
Судом встановлено, що згідно даних КП "ДСС" 10.02.2025 р. позивач звернулась до суду із позовною заявою щодо визнання протиправними дій: НОМЕР_3 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року, не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 05.07.2021 р., НОМЕР_5 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.07.2021 р. по 13.12.2021 р., НОМЕР_1 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.12.2021 р. по 31.12.2022 р. та зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року, індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 р. по 31.12.2022 р. із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 у фіксованій величині із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
Ухвалою від 17.02.2025 р. позовну заяву залишено без руху, а 22.02.2025 р., позивач, користуючись своїм процесуальним правом, передбаченим ч.4 ст.169 КАС України, подала заяву про повернення позовної заяви. Надалі 23.02.2025 р. позивач повторно звернулась до суду з аналогічною позовною заявою.
Проаналізувавши окреслену ситуацію, суд зазначає, що усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про повернення позову належить до процесуальних прав позивача, якими останній розпоряджається вільно на власний розсуд, що відповідає принципу диспозитивності судочинства.
Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 р. у справі № 320/7/19 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду. Ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
В той же час, наведені представником відповідача-1 у заяві обставини не свідчать про наявність в діях позивача цілеспрямованого зловживання процесуальними правами, що вказувало б на перешкоджання здійсненню правосуддя у порядку, визначеному приписами КАС України.
Також представником відповідача-1 до заяви про залишення позову без розгляду не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність саме умислу дій позивача, які направлені на порушення завдань адміністративного судочинства, або доказів того, що позивач свідомо вчиняє дії, спрямовані на втручання у процес автоматизованого розподілу справ.
Суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України. Добросовісність учасників процесу передбачає, що будь-які припущення щодо недобросовісності мають підтверджуватись конкретними доказами.
Суд вважає, що без наявності достатніх доказів умисного порушення принципів судочинства або зловживання процесуальними правами з боку позивача, залишення позовної заяви без розгляду суперечило б зазначеним принципам і завданням.
З огляду на викладені обставини, враховуючи, що визнання зловживанням процесуальними правами дій, що суперечать завданню адміністративного судочинства, є правом, а не обов'язком суду, яке має застосовуватися у виключних випадках, суд дійшов висновку, що наразі відсутні підстави для визнання дії позивача зловживанням процесуальними правами та маніпуляцією автоматизованим розподілом, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.
Тому заява представника відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду з підстав зловживання позивачем процесуальними правами не підлягає задоволенню.
Що стосується заяви представника відповідача-1 та клопотання представника відповідача-3 про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Згідно ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст.122 КАС України.
Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 р. у справі № 380/15245/22 та від 08.08.2024 р. у справі № 380/29686/23.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 р. у справі № 990/156/23 виснувала про те, що норма ст.233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. У взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб'єкта приватного права.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі є нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. та не нарахування і невиплата індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 р.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 р. по справі № 460/21394/23 дійшов висновків, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Проте, період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 р. по справі № 460/21394/23 дійшла висновку, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
Як вбачається з матеріалів справи, про порушення своїх прав (з урахуванням предмета позову) ОСОБА_1 дізналася з листа НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) 05.02.2025 р., яким позивачу надано довідку-розрахунок виплаченої індексації, а тому з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судова палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 р. по справі № 460/21394/23, відлік тримісячного строку в частині позовних вимог щодо періоду з 20.07.2019 р. по 31.12.2022 р. розпочався саме з дати отримання листа НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України - 05.02.2025 р.
При цьому суд зауважує, що ОСОБА_1 зверталася із заявою в томі числі і щодо надання довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., з 01.03.2018 р. по 31.12.2022 р. до НОМЕР_3 прикордонного загону, НОМЕР_1 прикордонного загону, НОМЕР_5 прикордонного загону. Однак, отримала довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період за 2022 рік лише від НОМЕР_1 прикордонного загону, а НОМЕР_3 прикордонний загін та НОМЕР_5 прикордонний загін відповіді на заяву позивача не надав.
Доводи представника відповідача-1 та представника відповідача-3 про те, що позивач мала можливість дізнатися про порушення своїх прав з витягу з наказу начальником НОМЕР_5 прикордонного загону від 26.11.2023 р. № 695-ОС, внаслідок чого тримісячний строк звернення до суду необхідно відраховувати з 26.11.2023 р., є безпідставними, так як предметом позовних вимог ОСОБА_1 є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. з урахуванням базового місяця січень 2008 року та індексації грошового забезпечення з урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 у фіксованому розмірі за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2022 р., розрахунки нарахування та виплати якої відсутні у наказі начальником НОМЕР_5 прикордонного загону від 26.11.2023 р. № 695-ОС.
З даною позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду 23.02.2025 р. (згідно штемпеля на конверті), тобто в межах тримісячного строку, визначеного ст.233 КЗпП України, у зв'язку з чим заява представника відповідача-1 та клопотання представника відповідача-3 про залишення позовної заяви без розгляду не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.243, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача-1 та клопотання представника відповідача-3 про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко