15 травня 2025 р. № 400/2668/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарнавської О.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Мозжеріна Ю.С., представника відповідача Оверка В.В., за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування наказу №255 о/с від 13.03.2025, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - Управління або відповідач) від 13.03.2025 № 255 о/с «По особовому складу» (далі - Наказ № 255);
поновити сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти конвойної служби Управління;
стягнути з Управління на користь сержанта поліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування вимог у позові зазначено про безпідставність призначення відповідачем службового розслідування, про недоведеність Управлінням факту вчинення ОСОБА_1 порушень та, відповідно, про незаконність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Відповідач вимоги адміністративного позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві (арк. 106-118).
Позивач подав відповідь на відзив (арк. 169-174), відповідач - заперечення (арк. 197-201).
Позивач подав додаткові пояснення (арк. 214-220), в яких висловив незгоду із запереченнями відповідача.
В судовому засіданні позивач і його представник вимоги адміністративного позову підтримали, представник Управління просив у задоволенні позову відмовити.
Як встановлено судом, наказом Управління від 10.01.2025 № 94 «Про призначення службового розслідування» (далі - Наказ № 94, арк. 123) було призначено службове розслідування «… за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських ГУНП в Миколаївській області …». У преамбулі наказу вказано: «Під час здійснення основних завдань, визначених п. 4 розділу ІІ Положення про відділ запобігання корупції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області … працівниками ВЗК ГУПН встановлені відомості, які можуть вказувати на недотримання вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» … з боку старшого інспектора з інформаційної підтримки ВП № 3 Миколаївського РУП ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_2 та поліцейського взводу № 1 РКС ГУНП сержанта поліції ОСОБА_1 …».
Наказом Управління від 23.01.2025 № 261 термін проведення службового розслідування було продовжено до 06.02.2025.
06.02.2025 члени утвореної Наказом № 94 дисциплінарної комісії склали «Висновок службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни поліцейськими Головного управління Національної поліції в Миколаївській області», який був затверджений керівником Управлінні 06.02.2025 (арк. 124-130).
12.02.2025 начальник Управління видав наказ № 478 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Миколаївській області» (далі - Наказ № 478, арк. 130-133).
Пункт 1 Наказу № 478 має такий зміст: «За вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 2, 5 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут) … щодо обов'язку поліцейського знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» … щодо обов'язку поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; невиконання вимог ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось в порушені Присяги: усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки, як наслідок - скоєння проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на поліцейського обов'язкам, підриває довіру до поліції; ігноруванні вимог абзаців 1, 2, 5 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських … що призвело до систематичного, умисного невиконання вимог п.1 та п. 2 ч. 1 ст. 28, ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції» та, як наслідок, вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, враховуючи попередню службову характеристику, не усвідомлення та не визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку, беручи до уваги вимоги пункту 3 статті 19 Дисциплінарного статуту, зважаючи на наявність діючого дисциплінарного стягнення у виді повідомлення про неповну службову відповідність, оголошеного наказом ГУНП від 20.09.2024 № 2842 … керуючись вимогами пункту 12 статті 19 Дисциплінарного статуту, до поліцейського взводу № 1 роти конвойної служби ГУНП в Миколаївській області сержанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції».
На підставі Наказу № 478 12.03.2025 начальник Управління видав наказ № 255 о/с «По особовому складу» (далі - Наказ № 255, арк. 10), яким ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
ОСОБА_1 вважає звільнення незаконним, тому звернувся до суду з позовом про: визнання протиправним та скасування Наказу № 255, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України від 07.11.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон), у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII було затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Статут).
У частині першій статті 11 Статуту вказано, що за порушення службової дисципліни (що полягає у дотриманні поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ, Присяги поліцейського, наказів керівників) поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Одним з видів дисциплінарних стягнень є звільнення зі служби в поліції (стаття 13 Статуту).
Частинами першою, другою статті 21 Статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарним наказом є Наказ № 487, копія якого була додана до позовної заяви.
У статті 22 Статуту вказано, що дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Наказом по особовому складу є спірний Наказ № 255, видання якого є виконанням (реалізацією) дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Позовна заява не містить доводів щодо неправомірності Наказу № 255.
Частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до статті 31 Статуту, поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Всі доводи ОСОБА_1 про те, що Управління звільнило його без законної підстави, ґрунтуються на протиправності, на думку позивача, дисциплінарного стягнення (Наказ № 487).
При цьому дисциплінарне стягнення позивач не оскаржив: у позові відсутні вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу № 487.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд зауважив, що ухвалою про відкриття провадження у справі (24.03.2025) суд запропонував позивачу письмово повідомити суд про факт оскарження Наказу № 487.
У судовому засіданні, яке відбулося 24.04.2025, представник позивача вказав, що Наказ № 487 не був оскаржений.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вихід за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Такий вихід є правом, а не обов'язком суду.
Крім того, на думку суду, з урахуванням обставин цієї справи, підстави для виходу за межі позовних вимог відсутні.
Суд врахував позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 13.04.2023 у справі № 757/30991/18-а:
«… 50. Водночас принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.
51. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, ва межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо не необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
52. Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
53. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивної самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 30 жовтня 2019 ороку у справі № 390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 тощо.
54. Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивачу, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень, одна не просить суд зобов'язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, одна не просить суд про його скасування тощо.
55. Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства …».
Якщо застосовувати наведені вище висновки до обставин цієї справи, то правомірним був би вихід суду за межі позовних вимог, якби ОСОБА_3 заявив вимогу про визнання протиправним та скасування дисциплінарного наказу, а суд, у випадку задоволення цієї вимоги, визнав би протиправним та скасував наказ по особовому складу. Саму в такому разі можна стверджувати наявність послідовного зв'язку вимог.
Суд зауважив, що ухвалою про відкриття провадження у справі (24.03.2025) суд запропонував позивачу письмово повідомити суд про факт оскарження Наказу № 487.
У судовому засіданні, яке відбулося 24.04.2025, представник позивача вказав, що Наказ № 487 не був оскаржений.
Суд врахував, що позивач, після отримання ухвали про відкриття провадження у справі, мав можливість звернутися до суду із заявою про зміну предмету позову (стаття 47 Кодексу адміністративного судочинства України).
Цим правом позивач не скористався.
Суд встановив наявність підстав для звільнення Управлінням позивача за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону - дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби (Наказ № 487), тому відхилив доводи позову про те, що звільнення відбулося без законної підстави.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код: 40108735) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Дата складання повного тексту рішення - 29.05.2025.
Суддя В.В. Птичкіна