29 травня 2025 р. № 400/1496/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДержавної податкової служби України, пл. Львівська, 8,м. Київ,04053, Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 22.05.2024 року № 0455843-2414-1422-UA48080090000029942,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної податкової служби України (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС в Миколаївській області (далі- відповідач 2), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №0455843-2414-1422-UA48080090000029942 від 22.05.2024.
В обґрунтування позову зазначив, що він є власником нежитлового об'єкта нерухомого майна - сільськогосподарської будівлі, яка використовується позивачем для зберігання сільськогосподарської продукції. Відповідно до цільового призначення, зазначений нежитловий об'єкт є спорудою сільськогосподарського призначення. З посиланням на норми статті 266 Податкового кодексу України позивач зазначає, що належний йому об'єкт нерухомого майна не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. За таких обставин позивач вважає, що відповідачем безпідставно та незаконно визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та прийнято спірне податкове повідомлення рішення. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 21.02.2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду документу про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Вимоги ухвали суду від 21.02.2025 року виконані позивачем належним чином і в передбачений ухвалою строк.
Ухвалою суду від 24.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті.
На адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що ДПС України не приймалось управлінських рішень відносно позивача в рамках даної справи, відтак, ДПС України є неналежним відповідачем. Також відповідач 2 проти позову заперечив с тих мотивів, що для застосування пільги, встановленої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, необхідна наявність таких умов: належність власника таких об'єктів до сільськогосподарських товаровиробників; належність будівель та споруд до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000; ненадання власниками таких об'єктів в оренду, лізинг, позичку; надання заяви до контролюючого органу, щодо застосування зазначені пільги. В той же час позивач не зареєстрований як фізична особа- підприємець і до податкових органів не надходила податкова декларація про майновий стан та доходи з визначенням сум доходу, отриманого від здійснення сільськогосподарської діяльності, що свідчить про те, що він не є виробником сільськогосподарської продукції. Відтак, відповідач 2 вважає, що підстав для застосування пільги в даному випадку немає, як і підстав для скасування спірного повідомлення рішення. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач 1 направив до суду заяву, якою просив виключити його зі справи як неналежного відповідача.
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, в якій повторив свою позицію, викладену у позові.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Позивачу на праві власності належить об'єкт нежитлової нерухомості - будівля -склад загальною площею 865,9 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 340544476 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2023.
22.05.2024 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №№0455843-2414-1422-UA48080090000029942, яким позивачу на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в сумі 27900,77 грн (далі - Повідомлення-рішення) .
Після оскарження податкового повідомлення -рішення в адміністративному порядку, рішення залишено без змін.
Вважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд враховує наступні приписи законодавства України
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі -ПКУ) визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПКУ).
Пунктом 266.2 стаття 266 ПКУ визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування.
Підпункт "ж" підпункту 266.2.2.пункту 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2024, тобто була чинною в період, за який контролюючим органом визначено позивачу зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) передбачав, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність таких умов: нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 500/6132/23.
Виходячи з наведеного, в межах спірних правовідносин суд зобов'язаний встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні чинного законодавства та встановити факт використання ним спірної нежитлової будівлі як об'єкту сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
Відтак згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) включено клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271). Клас "Будівлі сільськогосподарського призначення" (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. До коду 1271.9 віднесено інші будівлі сільськогосподарського призначення.
Згідно з наявним в матеріалах справи витягом з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва, належна позивачу будівля за адресою: Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Бурилове, вулиця Шевченка, будинок 117/а, є будівлею сільськогосподарського призначення (код ДКБС: 1271.9)
Досліджуючи питання наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, в редакції з 15.08.2018 до 01.01.2022, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, або фізична особа - підприємець яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" від 30.11.2021 року № 1914-IX, який набрав чинності 01.01.2022, змінено редакцію підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, зокрема виключено слова та цифри "для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу".
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
З наведеного слідує, що з 01.01.2022 поняття "сільськогосподарський товаровиробник", визначення якого наведено у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, не має обмеженого застосування виключно для цілей глави розділу ХІV ПК України "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", а тому застосовується до регулювання всіх відносин оподаткування, в тому числі і до регулювання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").
Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, з метою оподаткування з 01.01.2022 відносять фізичних осіб - підприємців, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання.
Матеріали справи не містять доказів державної реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця з відповідними видами економічної діяльності
Отже, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що він є сільськогосподарським виробником у розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а належне йому на праві приватної власності спірне нерухоме майно використовується як об'єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Таким чином, виходячи із встановлених судом обставини справи та системного аналізу наведених законодавчих норм, суд приходить до висновку про обґрунтоване нарахування позивачу грошових зобов'язань за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується власниками нежитлової нерухомості та визнає податкове повідомлення-рішення від 22.05.2024 № 0455843-2414-1422-UA48080090000029942 таким, що прийняте відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України.
Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Також, суд погоджується з відповідачем 1, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки рішення, правомірність якого оскаржується позивачем в цій справі, прийнято іншим суб'єктом владних повноважень - відповідачем 2.
Проте, клопотання відповідача 1 про виключення його зі справи як неналежного відповідача не узгоджується з ст. 48 КАС України.
Разом з тим, подання позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову до такого відповідача.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, суд дійшов висновку, що відповідачем 2 доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тоді як позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат. Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8,м. Київ,04053 ЄДРПОУ 43005393) Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДОПОУ 44104027) залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко