29 травня 2025 р. № 400/2042/25
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання, відповідно до процедури, передбаченої ст.263 КАС України, адміністративну справу,
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вул. Надії Алексєєнко, 106,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49008, пл. Соборна, 3,м. Слов'янськ,Донецька обл., Краматорський р-н,84122
провизнання протиправним та скасування рішення від 19.09.2024 №948200114606, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ПФУ в Миколаївській області, Головного управління ПФУ в Донецькій області з вимогами про : 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області №948200114606 від 19.09.2024; 2) визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Миколаївській області щодо заниження розміру встановленого позивачу підвищення до пенсії як реабілітованій особі; 3) зобов'язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області встановити та виплачувати з 10.09.2024 (01.09.2024) позивачу підвищення до пенсії як реабілітованій особі згідно з п. "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та виплатити різницю у розмірах підвищення за минулий час; 4) встановити судовий контроль за виконання рішення суду.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказав на те, що отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач має має статус реабілітованого та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Позивач вважає, що має право на отримання підвищення до пенсії, передбаченого пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, в зв'язку з чим звернувся до Пенсійного фонду з відповідною заявою, на що отримав відмову.
Відповідач - Головне управління ПФУ в Донецькій області, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві вказав, що пунктом 4.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова № 654), передбачено що репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Відповідач - Головне управління ПФУ в Миколаївській області, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Свою позицію обгрунтував у письмовому відзиві з посиланням на те, що Постановою №654 встановлено розміри підвищення. Постанова №654 є чинною, а отже саме її норми підлягають застосуванню в даній ситуації.
Суд розглянув справу 29.05.2025 за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (письмово провадження), відповідно до вимог ст.263 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області та з 03.03.2008 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
05.09.2024 року позивачу видано безтермінове посвідчення, відповідно до якого позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 позивач має право на право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991-років».
10.09.2024 позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про встановлення підвищення до пенсії як громадянину, який необгрунтовано зазнав політичних репресій і згодом був реабілітований.
На підставі цієї заяви, Головним управлінням ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 16.09.2024 №948200114606, відповідно до якого позивачу з 01.09.2024 проведено перерахунок пенсії та встановлено підвищення до пенсії в розмірі 54,40 грн, визначеному пп. 2 п. 4 Постанови №654.
02.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області із заявою про перерахунок розміру пенсії та встановлення підвищення 50% мінімальної пенсії за віком, як репресованій особі.
Листом від 16.10.2025 року №15029-13757/Г-02/8-1400/24 було відмовлено у зв'язку з тим, що позивачу встановлено підвищення репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, в розмірі, визначеному підпунктом 2 пункту 4 Постанови №654-54,40 грн. Для встановлення підвищення в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком підстав немає.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду.
Закон України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою" від 17.04.2014 N 1223-VII (далі - Закон №1223-VII) визначає статус осіб, депортованих за національною ознакою, встановлює гарантії держави щодо відновлення їхніх прав, принципи державної політики та повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо відновлення прав цих осіб.
Згідно з статті 1-1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (далі - Закон №962-XII) визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до положень статті 1-1 Закону №962-XII, репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю і були пов'язані спільним побутом.
Згідно з положеннями статті 1-2 Закону №962-XII, реабілітованими визнаються особи, зокрема, стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 у складі родини у 1951 році було примусово виселено з с. Скородне Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області до Кривоозерського району Одеської області (нині-Миколаївської). Виселення відбувалось в рамках польсько-радянського обміну ділянками територій 1951 р. З огляду на це, Національна комісія з реабілітації дійшла висновку, що ОСОБА_1 , 1948 року народження, підлягає визнанню реабілітованим.
Таким чином, судом встановлено, що позивач відповідно до Закону N 962-XII є потерпілою від репресії.
Відповідно до пункту 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вищенаведене дозволяє дійти висновку, що в межах спірних правовідносин позивач має право на підвищення призначеної пенсії саме як репресована особа.
При цьому, за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону №1058, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
У відповідності до положень частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV від 15.07.1999 р., прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
При цьому, положення частини 4 статті 28 Закону №1058-IV згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на переконання суду апеляційної інстанції, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 р., репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Як вже було наведено вище, позивачу на підставі його заяви від 10.09.2024 було встановлено доплату до пенсії в розмірі 54, 40 грн відповідно до постанови КМУ №654.
З цього приводу, суд зауважує, що з огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, в даному випадку застосуванню підлягає Закон України "Про пенсійне забезпечення", а застосування положень постанови КМУ №654 під час встановлення позивачу підвищення до пенсії як реабілітованій особі, істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 р. по справі №446/1549/16-а, від 21.11.2018 р. по справі №446/1563/16-а, від 31.10.2019 р. по справі №442/6456/17, від 04.03.2020 р. по справі №446/1566/16-а.
З урахуванням наведених висновків, суд дійшов висновку, що рішення про призначення позивачу підвищення до пенсії у вигляді виплати позивачу надбавки до пенсії репресованій особі відповідно норм постанови Кабінету Міністрів України №654 є протиправним, оскільки позивач має право на отримання вказаної надбавки у розмірі, встановленому Законом України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позов задовольнити.
При цьому, розглядаючи питання встановлення судового контролю, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
При цьому, за ч. 5 статті 382 КАС України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В даному випадку, звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю разом з позовними вимогами, відповідає нормам наведеної статті 382 КАС України, та свідчить про його сумніві щодо своєчасного та повного виконання рішення відповідача.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для відмови у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду по цій справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262, 263 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, 106,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49008 13486010) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №948200114606 від 19.09.2024 року.
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у проведенні перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.09.2024.
5. Встановити судовий контроль, поклавши на Головне управління ПФУ в Миколаївській області зобов'язання подати протягом трьох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі № 400/2042/25 - звіт про виконання судового рішення.
6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 29.05.2025