про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
29 травня 2025 рокусправа № 380/10730/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кухар Наталія Андріївна, перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Новояричівської селищної ради про визнання права власності,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Новояричівської селищної ради (80465, Новий Яричів, пл. Єдності, 22) в якому просить суд:
- зобов'язати Новояричівську селищну раду визнати, що ОСОБА_1 є власником 5/6 частини нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:
1. Житловий будинок, одноповерховий, кам'яний, площею 100,7 м2.
2. Сарай одноповерховий, дерев'яний, площею 15,6 м2.
3. Сарай одноповерховий, кам'яний, площею 45,1 м2.
- зобов'язати Новояричівську селищну раду визнати, що ОСОБА_1 є користувачем на постійній основі 5/6 частин земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівелі, і гаражного будівництва площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_2 та користувачем на постійній основі 5/6 частин земельної ділянки площею 0,19 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником 1/6 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (раніше АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 25.08.2010. З інших часток майна: 1/6 частина належить ОСОБА_2 (сестрі заявниці), з якою зв'язок втрачено, і яка, на думку заявниці, не володіє і не користується своєю часткою - тобто ця частка є безхазяйною; 1/6 частина належала ОСОБА_3 , який, імовірно, помер, спадкоємці не відомі - отже ця частка, ймовірно, є відумерлою спадщиною, на яку може претендувати Новоричівська селищна рада. ОСОБА_1 стверджує, що з 1998 року вона фактично володіє всім будинком як своїм майном, ніхто інший не користується і не заявляє права на нього, претензій не висувалося. Враховуючи тривалий строк володіння, вона вважає, що має право на визнання права власності на ціле будинковолодіння в силу набувальної давності (ст. 344 ЦКУ), а також на право користування земельними ділянками на підставі ст. 119 ЗКУ (набувальна давність). Земельна ділянка площею 0,25 га (на якій розташований будинок) не приватизована, державний акт не видавався. Також є додаткова ділянка 0,19 га для ОСГ, яка також не оформлена. Жодна особа в будинку не зареєстрована, комунікацій з іншими власниками не ведеться.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Відповідно до вимог статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя перевірив позовну заяву та додані до неї матеріали і встановив, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
Згідно з п. 1-2 ч. 1 ч. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16 та від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15 та у інших.
Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №640/15027/20.
Як вбачається з встановлених у справі обставин позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на визнання права власності на нерухоме майно.
Таким чином, позовні вимоги позивача спрямовані фактично на визнання права на постійне користування нерухомим майном та земельною ділянкою.
З огляду на викладене, предметом цього спору є встановлення цивільних прав позивача.
Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді, і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Статтею 16 ЦК передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.
На підставі викладеного вище, враховуючи, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, здійснюється у визначеному Цивільним процесуальним кодексом України порядку, суддя дійшла висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 170, 241-243, 248, 256, 294-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Новояричівської селищної ради про визнання права власності.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
СуддяКухар Наталія Андріївна