про закриття провадження у справi
29 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/612/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін адміністративну справу за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,
25 березня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати неправомірним та скасувати розпорядження начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області О.Коробки від 17.03.2025 № 8-ос “Про особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці».
Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року у справі № 360/612/25 після усунення недоліків відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також, в провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа № 360/964/25 за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області з такими позовними вимогами:
- визнати неправомірним та скасувати розпорядження в.о. начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області О.Висторобської від 01.04.2025 № 12-ос “Про скасування розпорядження начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації від 17.03.2025 № 8-ос “Про особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці».
Ухвалою суду від 14 травня 2025 року у справі № 360/964/25 після усунення недоліків відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 01 травня 2025 року об'єднано в одне провадження для спільного розгляду справи №360/612/25 та №360/964/25 за позовами адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, присвоївши об'єднаній справі №360/612/25 (ухвалою суду від 29.05.2025 виправлено описку в частині зазначення номеру справи).
Ухвалою суду від 29.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про перехід до розгляду справи за правилами загальнопозовного провадження.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, а також спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тому, не є публічною службою у розумінні КАС України діяльність керівників та інших працівників державних підприємств, установ.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Формула спора з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплює весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та ін.
Отже, спір, що виник із трудових відносин та не пов'язаний із проходженням публічної служби, має розглядатися судами в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області від 03.04.2023 № 11-ос призначено ОСОБА_1 на посаду завідувача сектору з юридичних та кадрових питань на період дії воєнного стану.
Розпорядженням начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області від 14.03.2025 № 7-ос переведено завідувача сектору з юридичних та кадрових питань ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта Нижньотеплівської сільської військової адміністрації з посадовим окладом згідно із штатним розписом, з 20 березня 2025 року.
Повноваження військових адміністрацій визначені статтею 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII).
Відповідно до частини 1 зазначеної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Військові адміністрації населених пунктів - утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених Законом про воєнний стан (абз. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 389-VIII).
Голови військових адміністрацій на місцевому рівні призначаються Президентом України за поданням Генерального штабу Збройних сил України або відповідної обласної державної адміністрації. Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова. Це положення передбачене статтею 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Частиною 5 статті 4 Закону № 389-VIII встановлено, що військові адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах, органах та підрозділах цивільного захисту без виключення зі списків особового складу, а також працівників, які уклали трудовий договір з обласними військовими адміністраціями (у разі їх утворення) або з Генеральним штабом Збройних Сил України (якщо у відповідній області не утворено обласну військову адміністрацію).
Відповідно до вимог ст. 15 Закону № 389-VIII військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.
Військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.
У зв'язку із особливим порядком створення, формування та функціонування військових адміністрацій працівники військової адміністрації мають різні підстави перебування у трудових відносинах:
публічна служба, тобто вони здійснюють функції представників влади та/або обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій (державна служба або служба в органах самоврядування),
не публична служба, тобто особи перебувають у цивільних трудових дносинах.
Суд наголошує, що проходження публічної служби визначається відповідними Законами, як то Закон України "Про державну службу", Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" тощо.
Оскільки Нижньотеплівська сільська військова адміністрація Щастинського району Луганської області утворена Указом Президента України 23 вересня 2022 року № 665/2022 на базі Нижньотеплівської сільської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, за працівниками (далі - Нижньотеплівська сільська ВЦА), які працювали у Нижньотеплівській сільській ВЦА, та продовжили працювати у Нижньотеплівській сільській військовій адміністрації Щастинського району Луганської області залишається посадовими особами органів місцевого самоврядування, на яких поширюється дія Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (частина 4 ст. 3 Закону № 141-VIII).
Відповідно до статті Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі Закон № 2493-ІІІ) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3 Закону №2493-III .
Статтею 10 Закону №2493-III врегульовано питання прийняття громадян на службу в органи місцевого самоврядування.
Громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу (частина перша статті 11 Закону №2493-III).
Критеріями віднесення тієї чи іншої особи до осіб публічної служби є наявність запису в трудовій книжці особи про складення Присяги державного службовця та присвоєння відповідного рангу державного службовця.
Тобто, при призначенні особи на публічну службу до органів місцевого самоврядування до відповідного наказу (розпорядження) та трудової книжки вносяться відомості про присвоєння відповідного рінгу.
Оглядом розпорядження Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області від 03.04.2023 № 11-ос "Про призначення ОСОБА_1 " суд встановив, що позивачку призначено на посаду завідувача сектору з юридичних та кадрових питань Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області на період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.
Вказане розпорядження не містить у собі відомостей про присвоєння позивачці відповідного рангу посадової особи місцевого самоврядування, або його збереження у зв'язку з прийняттям на дану посаду.
Проаналізував вищенаведені норми, оцінив докази у справі, суд дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_1 не перебуває на публічній службі у Нижньотеплівській сільській військовій адміністрації Щастинського району Луганської області, а тому спірні правовідносини не підлягають розглядові в порядку адміністративного судочинства.
Отже, розпорядження начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області О.Коробки від 17.03.2025 № 8-ос “Про особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці» та розпорядження в.о. начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області О.Висторобської від 01.04.2025 № 12-ос “Про скасування розпорядження начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації від 17.03.2025 № 8-ос “Про особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці» стосується безпосередньо трудової діяльності позивача, а тому його оскарження повинно відбуватись в порядку цивільного процесуального судочинства, оскільки у даному випадку відповідач діє не як суб'єкт владних повноважень по відношенню до позивача, а як його роботодавець.
Згідно матеріалів позовної заяви убачається, що позивач не відноситься до осіб публічної служби, оскільки між позивачем та відповідачем склалися відносини, що засновані на трудовому договору.
Наявність у спірних правовідносинах сторони орану місцевого самоврядування, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить спір публічно-правовим, оскільки позивач не проходив публічну службу, а в спірних правовідносинах відповідач відносно позивача не виконує публічно-владних управлінських функцій.
При цьому, суд звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов'язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб'єкта публічного права.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 520/6612/17 (провадження № 11-1196апп18).
Таким чином, спір щодо оскарження розпорядження начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області О.Коробки від 17.03.2025 № 8-ос “Про особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці» та розпорядження в.о. начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області О.Висторобської від 01.04.2025 № 12-ос “Про скасування розпорядження начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації від 17.03.2025 № 8-ос “Про особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці» стосується трудових відносин позивача і підлягає розгляду місцевим судом у порядку цивільного судочинства.
За вимогами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для закриття провадження в адміністративній справі за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Відповідно до ч. 2 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 239, 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження закрити.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова