29 травня 2025 року м.Кропивницький Справа № 340/2119/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди до 100 000 гривень на місяць пропорційна часу знаходження на стаціонарному лікуванні за періоди з 01.02.2023 року по 30.06.2023р. у розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно його дням знаходження на стаціонарному лікуванні з урахування раніше сплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату в повному обсязі збільшеної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за періоди з 01.02.2023 року по 30.06.2023р у сумі 100 000 грн. на місяць пропорційно його дням знаходження на стаціонарному лікуванні з урахування раніше сплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу у військової частини НОМЕР_2 та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України. В період проходження служби отримав захворювання, яке підтверджено витягом з протоколу засідання штатної ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 21.09.2023 №3106, а також медичною документацією щодо проходження лікування. Вказує, що в період проходження стаціонарного лікування з лютого 2023 по червень 2023, відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода збільшена о 100000 грн., яка передбачена постановою Кабінету Міністрів Українивід28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 07.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Заперечуючи проти позову, відповідачем 08.04.2025 надано відзив на позов вимоги якого не визнаються та вказується, що захворювання позивача у зв'язку з яким він проходив стаціонарне лікування, ніяким чином не пов'язане із пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) у зв'язку із захистом Батьківщини (а.с.54-58).
Ухвалою суду від 20.05.2025 у відповідача витребувано додаткові докази по справі (а.с.82,83).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів Українивід28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацем 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Як зазначає позивач та підтверджено матеріалами справи позивач в період з 01.02.2023 року по 30.06.2023р. проходив стаціонарне лікування, що підтверджено медичною документацією (а.с.17-26).
При цьому суд враховує, що захворювання у зв'язку з якими позивач проходив стаціонарне лікування, знайшли своє відображення у Витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 21.09.2023 №3106 (а.с.16), яким зокрема встановлено захворювання:
" Стеноз шийки сечового міхура, дивертикули сечового міхура з хронічною затримкою сечі та помірним порушенням функції. Стан після операції - ТУР простати та шийки сечового міхура від 13.03.2023, дивертикулектомія від 01.06.2023. Хронічний цистит, ремісія. ІХС. Стенокардія напруження, ФК II. .Дифузний кардіосклероз. Поодинока шлуночкова екстрасистолічна аритмія. Гіпертонічна хвороба І ст. СН 1. ДЕП І ст. у вигляді псевдоневротичного синдрому з розсіяною дрібновогнищевою симптоматикою, стан після пароксизму втрати свідомості від 04.03.2023. Виразкова хвороба ДПК у фазі нестійкої ремісії. Незначна рубцева деформація цибулини ДПК без порушення моторно-евакуаторної функції. Ізольований міжхребцевий остеохондроз шийного та поперекового відділів хребта з больовим синдромом без порушення функції. Хронічний дискогенний попереково-крижовий радикуліт з переважним ураженням S1 корінця справа, нестійка ремісія".
Згідно вказаного Висновку наявність захворювань підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 04.09.2023 № 3479, яка видана начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_2 , посвідченням УБД серії НОМЕР_4 від 07 06 2023, військово-обліковими та медичними документами.
За Висновком - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВІЩНИ.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Отже доводи відповідача спростовуються змістом досліджених судом письмових доказів долучених до матеріалів справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні.
Згідно із ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, суд вважає, що позов належить задовольнити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших витрат позивачем не надано, підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 227,241-246,250,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди до 100 000 гривень на місяць пропорційна часу знаходження на стаціонарному лікуванні за періоди з 01.02.2023 року по 30.06.2023р. у розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно його дням знаходження на стаціонарному лікуванні з урахування раніше сплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату в повному обсязі збільшеної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за періоди з 01.02.2023 року по 30.06.2023р у сумі 100 000 грн. на місяць пропорційно його дням знаходження на стаціонарному лікуванні з урахування раніше сплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК