29 травня 2025 року м.Кропивницький Справа № 340/2041/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до (11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (вул. Князів Коріатовичів, 185, м.Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 24979848) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , через представника - адвоката Холоденко Р.В., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 11 Регіональної військово-лікарської комісії, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність 11 Регіональної військово-лікарської комісії щодо не розгляду по суті скарги від ОСОБА_1 на постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії за №7/3007 від 21.11.2024;
- зобов'язати 11 Регіональну військово-лікарську комісію розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27.11.2024 на постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії за №7/3007 від 21.11.2024, по суті її вимог, та надати відповідь за результатами її розгляду.
Ухвалою суду від 03.04.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.25).
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що 28.11.2024 звернувся до відповідача із скаргою на постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії за №7/3007 від 21.11.2024. Разом з тим, вказує, що станом на день звернення з даним позовом до суду, відповіді на скаргу не надійшло, що стало підставою для звернення до суду.
До суду 07.04.2025 від 11 Регіональної військово-лікарської комісії надійшла відповідь на відзив, якою вимоги позову не визнаються та вказується, що скаргу позивача розглянуто, але у зв'язку з відсутністю постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії за №7/3007 від 21.11.2024, яка є предметом оскарження, розгляд скарги по суті є неможливим, про що позивача було повідомлено листом від 10.01.2025 (а.с.27-29).
14.04.2025 позивачем надано відповідь на відзив, якою, на переконання позивача, спростовуються доводи наведені у відзиві (а.с.35).
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив таке.
ОСОБА_1 , 1987 року народження, 21.11.2024 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами якого складено довідку №7/3007 від 21.11.2024 (а.с.10).
Відповідно до вказаної довідки позивач визнаний придатним до військової служби.
Позивач, вважаючи протиправними висновки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 про ступінь придатності до військової служби, звернувся 27.11.2024 до 11 Регіональної ВЛК із скаргою на рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , але зазначає, що станом на дату звернення до суду рішення за скаргою не отримав (а.с.12).
Разом з тим, з матеріалів справи, які долучені відповідачем вбачається, що листом від 10.01.2025 №38, відповідач інформував позивача, що у зв'язку з відсутністю постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії за №7/3007 від 21.11.2024, яка є предметом оскарження, розгляд скарги по суті є неможливим, а тому в її задоволенні відмовлено (а.с.32).
Доказів направлення на адресу позивача вказаного листа відповідачем не надано.
У відповіді на відзив, позивач заперечив одержання листа відповідача, а тому наполягав на задоволенні позову (а.с.35).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися, суд зазначає про таке.
За змістом статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232, від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно із частиною сьомої статті 1 Закону № 2232, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
За частиною першою статті 2 Закону № 2232, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232, та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно із абз. 1, 7 пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 глави 2 Розділу І Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
- Центральна військово-лікарська комісія;
- ВЛК регіону.
У силу пункту 2.4.5. глави 2 Розділу І Положення, військово-лікарська комісія регіону має право:
- оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;
- перевіряти роботу підпорядкованих військово-лікарських комісіях та давати їм роз'яснення з питань військово-лікарської експертизи;
- перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах;
- приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки Центральна військово-лікарська комісія;
- перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи;
- направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників;
- витребовувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови;
- залучати для вирішення питань військово-лікарської експертизи головних (провідних) медичних спеціалістів та інших лікарів-спеціалістів, за необхідності - інших спеціалістів, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець;
- приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК);
- перевіряти у ТЦК та СП, закладах охорони здоров'я (установах) Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва, на території регіону організацію та стан лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів, результати перевірок доповідати начальнику ЦВЛК та керівникам органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402).
У справі, яка наразі розглядається судом, з листа відповідача від 10.01.2025 №38 (а.с.32) вбачається, що відмова у задоволенні скарги позивача, фактично мотивована відсутність медичної документації, яка станом на 10.01.2025 до відповідача не надійшла.
Натомість вказані обставини свідчать лише про протиправну бездіяльність відповідача, зважаючи на практичну можливість витребувати медичну документацію, яка необхідна для прийняття рішення.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ Положення №402 штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
В даному випадку відповідач є штатною ВЛК, рішення якої мають оформлюватись постановами.
Суд вказує на те, що лист 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 10.01.2025 за № 38 не створює конкретних позитивних правових наслідків для позивача, а носить лише інформаційний характер, оскільки не породжує виникнення, зміну або припинення прав, обов'язків ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , а містить виключно позицію відповідача на поставлене питання, і не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України.
Так, за змістом частини першої статті 4 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.
Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
При цьому, суд виходить з того, що листи суб'єктів владних повноважень - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Як встановлено судом та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, лист 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 10.01.2025 за № 38 містить правову позицію суб'єкта владних повноважень, але не зобов'язує ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 дотримуватися певної моделі поведінки.
У спірному випадку суд виходить з того, що скарга позивача 11 Регіональною військово-лікарською комісією фактично по суті не розглядалася, а відповідачем за результатами такого розгляду підписано та направлено позивачеві лист від 10.01.2025 № 38.
Відтак, відсутність належним чином оформленої постанови 11 Регіональної військово-лікарської комісії про результати розгляду скарги позивача , свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за Законом.
Суд виходить з того, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (а.с.20).
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність 11 Регіональної військово-лікарської комісії щодо не розгляду по суті скарги від ОСОБА_1 на постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії за №7/3007 від 21.11.2024.
Зобов'язати 11 Регіональну військово-лікарську комісію розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27.11.2024 на постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії за №7/3007 від 21.11.2024, по суті її вимог, та надати відповідь за результатами її розгляду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань 11 Регіональної військово-лікарської комісії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК