про відмову в забезпеченні позову
29 травня 2025 року Справа 320/25862/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І. отримавши та розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративні справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасування рішення комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 0505-25 від 05.05.2025 в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- зобов'язати комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації повторно розглянути заяву ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 від 01.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
28.05.2025 позивач подав заяву про забезпечення позову у якій просить суд:
- забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , вчиняти будь-які дій, пов'язані з мобілізацією та призовом, зокрема, але не виключно, заборонити вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправленням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на військову службу під час мобілізації на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі №320/25862/25 за позовом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що є очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, оскільки відповідач спірним рішенням відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, та повідомив позивача, що він підлягає призову на військову службу на загальних підставах. Також, позивач вказує на те, що йому було вручено бойову повістку на відправку на 16.05.2025, як особі, яка призивається до лав ЗСУ. Однак позивач листом від 16.05.2025 повідомив ТЦК та СП про неможливість з'явитись за повісткою через хворобу та необхідність проходження лікування.
Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що ТЦК та СП спірним рішення порушує його право на отримання відстрочки від призову на військову службу, та вказує, що не вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до вчинення відповідачами дій мобілізаційного характеру, і як наслідок змінить статус позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця, що у свою чергу, унеможливить реалізацію права позивача на належний захист своїх прав під час розгляду справи у суді, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, а мобілізація є незворотньою, що підтверджено рішенням Верховного суду.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів позивача діями чи бездіяльністю відповідачів з підстав зазначених та заявлених ним у заяві про забезпечення позову, перевірка порушення відповідачами положень діючого законодавства під час винесення рішення про відмову у наданні відстрочки та вручення повістки, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті, та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям чи бездіяльності відповідача до ухвалення рішення по суті.
Також, суд зазначає, що вказані обґрунтування застосування заходів забезпечення позову з підстав того, що відповідач може вчинити дії мобілізаційного характеру щодо призову на військову службу, у зв'язку з чим можливе присвоєння нового статусу не є належним доводом та обґрунтуванням підстав подання заяви про забезпечення позову враховуючи положення діючого законодавства щодо дій чи бездіяльності ТЦК під час оголошеного в країні воєнного стану, які відповідно підлягають перевірці судом в межах поданого позивачем адміністративного позову до суду.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що повістка видана на його ім'я не створюють для нього негативних наслідків, оскільки не є наказом на відправку до військової частини або іншого військового формування для проходження військової служби за мобілізацією, а обов'язок військовозобов'язаного з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначене у повістці місце та строк прямо передбачено ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До того ж, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 у справі № 300/1263/22 саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів заявника, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні такої заяви.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Войтович І. І.