29 травня 2025 року № 320/10038/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо обмеження, раніше призначеної, пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром шляхом застосування з 01 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області з 01.01.2025 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , без обмеження пенсійних виплат максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до винесення рішення у справі №320/2229/25.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 320/2229/25 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним та протиправним з моменту прийняття абзацу першого пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
За наявності передбачених п.5 ч.1 ст.236 КАС України обставин, зупинення провадження у справі є обов'язком суду.
При цьому, за змістом наведеної норми процесуального закону, підставою для зупинення провадження в адміністративній справі є сукупність таких складових, як розгляд іншої справи іншим судом, пов'язаність іншої судової справи з цією адміністративною справою та неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у цій справі.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, що розглядається іншим судом, з цією справою, а також чим обумовлюється неможливість розгляду цієї справи.
Суд зазначає, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи, оскільки у зв'язку з тривалим судовим розглядом справи може бути порушене право сторін на своєчасне її вирішення.
У своєму клопотанні, представник відповідача не конкретизував, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу №320/10038/25 без попереднього розгляду адміністративної справи № 320/2229/25, не зазначив, чому наявні у цій справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, станом на час розгляду питання про зупинення провадження у даній справі рішення у ній відсутнє, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Таким чином, судом не встановлено необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зупинення провадження в цій справі, у зв'язку з чим клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання в частині залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерство соціальної політики України, суд зазначає наступне.
Обгрунтовуючи клопотання про залучення третьої особи, відповідач зазначає, що у разі винесення рішення про задоволення позовних вимог його реальне виконання залежатиме від дій Мінсоцполітики, як органу, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень. Отже, рішення у цій справі впливатиме на інтереси Мінсоцполітики, а незалучення Мінсоцполітики до участі у справі позбавить його можливості реалізувати права учасника справи.
Разом з тим, у силу ч.2 ст.49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно з ч.5 ст.49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26.09.2024 у зразковій справі №440/14216/23 наголосила на тому, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо в його мотивувальній частині містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи або в його резолютивній частині суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку судове рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд справи про його права та обов'язки.
Спір у цій справі стосується правомірності дій відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з обмеженням максимального розміру.
Міністерство соціальної політики України не є учасником спірних публічно-правових відносин, а його компетенція та повноваження не є предметом дослідження у цій справі.
Відповідач не довів, що у зв'язку з розглядом цієї адміністративної справи у сторін (позивача чи відповідача) за рішенням суду виникне право заявити вимоги до Міністерства соціальної політики України або останнє зможе заявити до сторін у справі вимоги, що є обов'язковою ознакою матеріально-правової заінтересованості третьої особи та передумовою залучення її до участі у справі.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України.
Керуючись статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі - відмовити.
У задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до розгляду справи третьої особи - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Діска А.Б.