29 травня 2025 року м. Київ № 380/13394/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:
визнати протиправними дії житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 щодо непогодження та відмови у наданні згоди на отримання грошової компенсації ОСОБА_1 та членам його сім'ї за належне для отримання жиле приміщення;
визнати протиправним та скасувати рішення житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №13 від 28.05.2024, в частині відмови ОСОБА_1 та членам його сім'ї у наданні згоди на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення;
зобов'язати житлово-побутову комісію Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, яке скерувати за підпорядкованістю щодо прийняття подальшого рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.05.2024 звернувся до відповідача із заявою про отримання компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення. Рішенням житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 , яке оформлене протоколом №13 від 28.05.2024, позивачу відмовлено у виплаті грошової компенсації за неотримане житло. Вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позов.
Відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 адміністративну справу №380/13394/24 передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду. Провадження у справі судом не відкривалось.
Згідно з супровідним листом Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 матеріали адміністративної справи надійшли до Київського окружного адміністративного суду та після відповідної їх реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено головуючого суддю Шевченко А.В., що підтверджено протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, відповідно протоколу №13 засідання житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 28.05.2024 було розглянуто рапорт підполковника ОСОБА_1 , 1981 року народження, в якому зазначається, що: ОСОБА_1 служить у ЗС України з 1998 року. Займає посаду старшого викладача - інструктора циклової комісії з експлуатації озброєння та військової техніки ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ), в яку був переведений згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.04.2022 № 96. Родина складом 3 особи, в т.ч.: він, дружина ОСОБА_2 , 1979 року народження, донька ОСОБА_3 , 2007 року народження. Зареєстровані з родиною за адресою: АДРЕСА_1 з 2021 року. У зв'язку з неможливістю зареєструватися за новим місцем проходження служби для перезатвердження на квартирному обліку при в/ч НОМЕР_3 Національної гвардії України, на квартирному обліку перебуває при в/ч НОМЕР_2 Національної гвардії України з родиною складом 3 особи, в т. ч.: він, дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 , на загальних підставах за № 84 з 17.12.2009 та у списках на першочергове отримання житла за № 10 з 14.09.2015 (розпорядження СРДА від 21.02.2022 № 120). Рішенням комісії було відмовлено у виплаті грошової компенсації підполковнику ОСОБА_1 , який знаходиться за № 84 у загальному списку військовослужбовців військової частини, узятих на облік за місцем служби для одержання житлової площі та за № 10 у списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житла, відповідно до пункту 5 (черговість надання грошової компенсації), пункту 12 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що він, відповідно до викладеного та чинного законодавства України законно перебуває на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України та набув права на одержання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. Вказує, що відповідачем не надано суду жодних доказів щодо подання документів на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення щодо інших осіб, які перебувають на квартирному обліку Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, що можна розцінювати, як упередженість при прийнятті рішень із її виплати та зменшення квартирної черги. Просить суд задовольнити позов.
Відповідач в запереченнях на відповідь зазначає, що вказана компенсація відповідно до чинного законодавства відбувається у порядку черговості та черга позивача ще не настала. Як тільки настане черга позивача на безоплатне одержання житлового приміщення, він буде повідомлений про це Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України. На підставі цього позивач зможе отримати безоплатне житлове приміщення або відмовитися від нього та одержати грошову компенсацію за належне житлове приміщення. Просить суд задовольнити позов.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_4 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до витягу із послужного списку ОСОБА_1 з 14.07.1998 по 17.05.2024 проходив військову службу.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України та був виключений зі списків особового складу військової частини згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 22.04.2022 за № 96.
ОСОБА_1 , 1982 року народження, перебуває на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України складом родини 3 особи, в т. ч.: він, дружина ОСОБА_2 , 1979 року народження, донька ОСОБА_3 , 2007 року народження, на загальних підставах відповідно до підпункту 6 пункту 13 Постанови ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних профспілок «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» за № 83 ( протокол від 17.12.2003 № 70) та у списках на першочергове отримання житла відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за № 9 ( протокол від 14.09.2015 № 10).
Відповідно протоколу №13 засідання житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 28.05.2024 було розглянуто рапорт підполковника ОСОБА_1 , 1981 року народження, в якому зазначається, що: ОСОБА_1 служить у ЗС України з 1998 року. Займає посаду старшого викладача - інструктора циклової комісії з експлуатації озброєння та військової техніки ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ), в яку був переведений згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.04.2022 № 96. Родина складом 3 особи, в т.ч.: він, дружина ОСОБА_2 , 1979 року народження, донька ОСОБА_3 , 2007 року народження. Зареєстровані з родиною за адресою: АДРЕСА_1 з 2021 року. У зв'язку з неможливістю зареєструватися за новим місцем проходження служби для перезатвердження на квартирному обліку при в/ч НОМЕР_3 Національної гвардії України, на квартирному обліку перебуває при в/ч НОМЕР_2 Національної гвардії України з родиною складом З особи, в т. ч.: він, дружина ОСОБА_2 , 1979 року народження, донька ОСОБА_3 , 2007 року народження, на загальних підставах за № 84 з 17.12.2009 та у списках на першочергове отримання житла за № 10 з 14.09.2015 (розпорядження СРДА від 21.02.2022 № 120). Просить розглянути питання про виплату грошової компенсації за неотримане житло.
Рішенням комісії було відмовлено у виплаті грошової компенсації підполковнику ОСОБА_1 , 1981 року народження, який знаходиться за № 84 у загальному списку військовослужбовців військової частини, узятих на облік за місцем служби для одержання житлової площі та за № 10 у списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житла, відповідно до пункту 5 (черговість надання грошової компенсації), пункту 12 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728.
Не погоджуючись із діями житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 щодо непогодження та відмови у наданні згоди на отримання грошової компенсації ОСОБА_1 та членам його сім'ї за належне для отримання жиле приміщення, а також вважаючи рішення житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №13 від 28.05.2024, в частині відмови ОСОБА_1 та членів його сім'ї у наданні згоди на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно положень статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
В силу положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту також - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ).
Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ в редакції змін, внесених Законом України від 11.06.2009 №1510-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення житлом громадян» в редакції Закону України від 30.03.2021 №1357-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що означеним законом держава взяла на себе обов'язок один раз протягом усього часу проходження військової служби забезпечити військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України жилими приміщеннями для постійного проживання або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Стаття 43 Житлового кодексу Української РСР визначає, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) установлено Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 (далі по тексту також - Порядок №728).
Приписами пункту 3 Порядку №728 визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Згідно з пунктом 5 Порядку №728 черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім'ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім'ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень (пункт 6 Порядку №728).
Згідно з приписами пункту 9 Порядку №728 Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальні органи, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв'язку щороку протягом I кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) (далі - житлові комісії) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір (пункт 10 Порядку №728).
Положеннями пункту 11 порядку №728 визначено, що для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи: рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім'ї, зазначеної в абзацах четвертому і п'ятому пункту 2 цього Порядку) та нотаріально посвідчена згода членів його сім'ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) військовослужбовця та членів його сім'ї; копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; копія свідоцтва про шлюб (за наявності); копія свідоцтва про народження дитини (за наявності); копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно; дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім'ї компенсації у випадках, визначених законодавством.
Відповідно до пункту 12 Порядку №728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні.
Системний аналіз означених правових норм дає підстави для висновку, що процедура отримання військовослужбовцем грошової компенсації замість житла передбачає певний порядок послідовних дій.
Так, сторонами не заперечується сторонами у справі, позивач проходив військову службу в структурі Національної гвардії України з 1997 по 2024 роки, на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_2 перебуває з 17.12.2003 за №83 зі складом сім'ї 3 особи (він, дружина, дочка) у списку осіб, які користуються правом позачергового одержання житла, як переведений з іншої місцевості, де станом на 14.09.2015 значився за №9.
Сторонами у справі не заперечується, що позивач за час проходження служби житлове приміщення не отримував, а також ним не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеним право позивача на отримання жилого приміщення для постійного проживання або за бажанням грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення як такого, на якого розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині забезпечення житловими приміщеннями для постійного проживання або грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Водночас, передумовою для виникнення обов'язку щодо реалізації права військовослужбовців та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі за місцем проходження служби та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла.
Отже, тільки виключно в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а саме: у порядку черговості, тобто після отримання житла або грошової компенсації (при її надходженні) особами, які знаходяться у черзі перед позивачем, позивач має право на отримання житла або грошової компенсації.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 826/7798/18, від 17.07.2024 у справа №480/2287/23.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на грошову компенсацію за належне йому для отримання жиле приміщення, однак лише виключно в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а саме: у порядку черговості, тобто після отримання житла або грошової компенсації (при її надходженні) особами, які знаходяться у черзі перед позивачем.
При цьому варто наголосити на тому, що особи, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень, включаються до окремої черги, і отримання жилих приміщень (грошової компенсації) також здійснюється відповідно до черговості.
Таким чином, відповідач, приймаючи рішення від 28.05.2024, оформлене протоколом №13, про надання позивачу згоди на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім'ї для отримання жиле приміщення при надходженні черги на отримання належного жилого приміщення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на грошову компенсацію за належне йому для отримання жиле приміщення, однак лише виключно в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а саме у порядку черговості та наявних.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з огляду на що судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.