29 травня 2025 року № 320/24106/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області № 262440023311 від 05.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , громадянці України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , громадянці України, пенсію за віком з дати звернення до органів Пенсійного фонду України, тобто з 29.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проживала у Автономній Республіці Крим та є внутрішньо переміщеною особою до м. Києва. При досягненні 60-річного віку позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням відповідача позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності документа (атестата) про припинення виплати пенсії в російській федерації.
Позивач вважає, що має право на призначення пенсії за віком, а тому відповідачем протиправно було відмовлено в призначенні їй пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
У відзиві на позовну заяву представник Головного управління ПФУ в Полтавській області зазначив, що за результатами розгляду заяви та доданих документів винесено рішення від 05.04.2024 №262440023311 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю документа (атестата) щодо припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014. Отже, здійснити запит щодо отримання пенсії на території Автономної республіки Крим не вбачається можливим.
Право на пенсійну виплату позивач матиме після надання необхідних документів.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області також подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на підставі поданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області надано рішення про відмову у призначенні пенсії № 262440023311 від 05.04.2024. Відповідно до пункту 4.10. Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Відмовна електронна пенсійна справа знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду міста Київ, а відтак Головне управління ПФУ у Київській області є неналежним відповідачем щодо відмови позивачу в призначенні пенсії.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Згідно паспорта серії НОМЕР_1 від 10.09.1996, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України. Зареєстроване місце проживання позивача до 24.06.2014 - АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта позивача.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 11.04.2017 № 12865, відповідно до якої фактичне місце перебування позивачки зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.03.2018, виданого Пенсійним фондом України, позивачу було призначено пенсію по інвалідності.
29.03.2024 позивач звернулась до Головного управління ПФУ у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком, в якій зазначила, що їй раніше призначалась пенсія по інвалідності.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 262440023311 від 05.04.2024 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком.
У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 № 265 регулюються питання реєстрації місця проживання.
Відповідно до пункту 2.8 підпункту 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005р. громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення ОСОБА_3 , для поновлення виплати пенсії до наданих документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта.
Згідно листа Пенсійного фонду України від 26.10.2023 питання щодо призначення пенсій громадянам України, які переміститися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, буде вирішено після внесення змін до законодавства.
Також у рішенні відповідача зазначено, що стаж позивачки становить 32 роки 08 місяців 03 дні, що є достатнім для призначення пенсії.
Жодних документів, які містять інформацію про припинення виплат пенсії або про неотримання пенсії за місцем реєстрації (АР Крим) до заяви не додано. В органів Пенсійного фонду України в період дії воєнного стану відсутні повноваження отримати інформацію, зазначену пунктом 2.8 Порядку, про неотримання виплати пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Управлінням прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком, у зв'язку у з відсутністю документа (атестата) щодо припинення виплати пенсії в Російській Федерації.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, позивачка звернулась із цією позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відтак, конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Європейська соціальна хартія, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, який визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. Так, ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону № 1058-IV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Позивачка, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України, та, відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на 2018-2019 рік отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом із тим, фактичною підставою для відмови позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, згідно оскаржуваного рішення від 05.04.2024, стало те, що позивач не надала у повному обсязі документи, які передбачені пунктом 2.8 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 566/11846.
Суд не погоджується із такими висновками відповідача, враховуючи наступне.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 1.9. Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Пунктом 2.1. Порядку № 22-1 передбачений чіткий перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком.
Так, згідно ч. 9 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Пунктом 4.12. Порядку № 22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
З урахуванням вищенаведеного вбачається, що саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов'язок, у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці, надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
Разом із тим, відповідачами не заперечується, що позивачка є громадянкою України, переїхала з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, з 2017 року є внутрішньо переміщеною особою після чого вже отримувала пенсію по інвалідності згідно законодавства України.
Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, відповідач у рішенні зазначив про відсутність інформації про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Водночас, суд звертає увагу, що на час звернення до пенсійного органу (29.03.2024) позивачка не проживає на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (проживає в м. Києві), а тому до позивача не застосовується ч.1, 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII та прийнятий на її виконання Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234.
Відповідно, не застосовується і пункт 4 Порядку № 234, яким визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації; виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Таким чином, призначення (поновлення виплати) пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необгрунтованим.
Враховуючи зазначене, заява про призначення пенсії за віком громадянам України, які проживали та набули права на пенсію на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, а згодом змінили місце проживання та зареєструвалися на підконтрольній території України, може розглядатися органами Пенсійного фонду України на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.
Зазначені вище висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.01.2024 у справі №320/424/23, які враховуються під час розгляду даної справи в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка після досягнення 60 річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) звернулась до територіального органу ПФУ з заявою від 29.03.2024 про призначення пенсії за віком.
ГУ ПФУ в Полтавській області було встановлено та відображено у спірному рішенні, що страховий стаж позивачки на день розгляду заяви становить 32 роки 08 місяців 03 дні, що також підтверджується розрахунком страхового стажу позивача та є достатнім для призначення позивачці пенсії за віком.
Отже, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Натомість, відповідачем у оскаржуваному рішення було викладено непослідовну позицію щодо розгляду заяви позивачки, так як управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю документа (атестата) щодо припинення виплати пенсії в російській федерації в той час, коли позивачка з 2017 року є внутрішньо переміщеною особою, перебувала на території України та у 2018-2019 роках отримувала пенсії по інвалідності за законодавством України.
Суд звертає увагу, що право призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання документів про не призначення чи про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.
Доказів того, що позивачка отримала інше громадянство та у зв'язку із чим отримувала пенсію за російським законодавством відповідач не надав, а матеріали справи не містять.
Водночас, матеріалами справи підтверджується та відповідач не заперечує проти того факту, що позивач отримувала у 2018-2019 роках пенсію по інвалідності, як громадянка України.
Таким, чином, враховуючи встановлені судом обставини, позивач, як громадянка України має право на отримання пенсії з 19.03.2024 за місцем реєстрації фактичного проживання, а відмова відповідача у здійсненні заходів для реалізації позивачем такого права є протиправною.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 262440023311 від 05.04.2024 про відмову у призначенні пенсії не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії позивачу від 05.04.2024 підлягають задоволенню.
Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-VI, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Як встановлено судом, позивач 19.03.2024 досягла 60-річного віку та 29.03.2024, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, звернулась до територіального органу Пенсійного фонду з заявою щодо призначення пенсії за віком. У зв'язку з чим, позивач має право на отримання пенсії за віком з 19.03.2024.
З урахуванням викладеного, ст. 5, 9 КАС України, а також зважаючи на те, що питання щодо призначення пенсії позивачці розглядалось саме Головним управлінням ПФУ в Полтавській області, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачці пенсію за віком з 19.03.2024.
А відтак, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком з часу звернення з заявою - 29.03.2024, задоволенню не підлягають.
Більш того, суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у спірних правовідносинах виступало в якості надавача послуг громадянам з прийому документів про призначення пенсії за віком. У цій справі останнім не розглядались документи позивачки про призначення пенсії та жодного рішення за результатами їх розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не приймалось. Матеріали справи не містять відомостей щодо відмови ГУ ПФУ у Київській області ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Окрім того, суд зазначає про відсутність підстав на даний час для залучення до розгляду справи Головного управління ПФУ у м. Києві в якості співвідповідача, оскільки останнім заява про призначення пенсії не розглядалась, а тому відсутнє будь-яке порушення прав ОСОБА_1 з боку Головного управління ПФУ у м. Києві.
Враховуючи часткове задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів суму судового в розмірі 605,60 грн, сплачену позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 262440023311 від 05.04.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, б. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_3 ) пенсію за віком з 19.03.2024.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, б. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.