про повернення позовної заяви
29 травня 2025 року № 320/8887/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до Національної соціальної сервісної служби України Головного управління Національної соціальної сервісної служби у м. Києві та Київській області про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до Національної соціальної сервісної служби України Головного управління Національної соціальної сервісної служби у м. Києві та Київській області про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб, у якому просить суд (з урахуванням заяви про усунення недоліків):
- Визнати дії управління соц захисту Солом?янської РДА протиправними по відмові, що датована 07.08.2023 року за підписом пані Рожовик 108/260-785933 як таке, що не донесене до громадянина;
- Визнати дії управління соц захисту Солом?янської РДА протиправними щодо невизнання заяви, що подана 27 липня 2023 року про отримання соціальної допомогу по народженню ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 як таку, що подана належним чином у розумінні пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України та зобов'язати повторно обробити;
- Визнати дії управління соц захисту Солом?янської РДА протиправними щодо невизнання належно поданою заяву від 27 липня 2023 року про отримання соціальної допомогу по народженню ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 як таку, що подана еквівалентно в розумінні пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України, цитата "за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу", оскільки подана заява посвідчена цифровим підписом, а отже можна однозначно встановити особу, яка власноруч підписала заяву та не потребує додаткового надання паспорту та зобов'язати повторно обробити;
- Визнання дії по відмові від 07.08.2023 органу Управління соц захисту Соломянського району протиправними та зобов'язати самостійно зібрати документи для надання допомоги про народження, відповідно:
до листа № 051-30070 від 04.12.2024 від мінсоцполітики, цитата "За наявності заяви особи в електронній/паперовій формі (у випадках, передбачених законодавством), яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин (тощо) не може особисто зібрати необхідні документи"
заяви ОСОБА_1 до мінсоцполітики від 5 грудня 2024 року (додаю, файл dec - minsoc1.pdf) самостійно зібрати всі необхідні документи для призначення соц допомоги про народження, у тому числі користуючись обміном даних з мінюстом та визначити причини, що вказані в зазначеній заяві - поважними.
-Визнати дії суб?єкта владних повноважень (Національна соціальна сервісна служба України та управління соц політики соломянської РДА) протиправною в листі, що датований №2400-01/0/1286 від 04.12.2024 (додається), позивач цитує "Ви 28.07.2023 повторно надіслали на електронну адресу управління заяву без урахування роз?яснень, наданих управлінням. В призначені допомоги було відмовлено згідно з пунктом 11 Порядку, про що Ви були поінформовані листом управління від 07.08.2023 №108/260-7859/33.";
- Встановити наявність чи відсутності компетенції (повноважень) суб?єкта владних повноважень - управління соц політики Солом?янської РДА та Національної соціальної сервісної служби України Головного управління Національної соціальної сервісної служби у м. Києві та Київській області щодо визначення чим є чи не є подані іноземні документи;
- Визнати дії суб'єкта владних повноважень (Національна соціальна сервісна служба України) протиправною та зобов'язати повторно провести позапланову відповідно до вимог чинного законодавства № 2400-01/0/1286 від 04.12.2024, з врахуванням позиції та пояснень заявника;
- Визнати дії та бездіяльності суб?єкта владних повноважень (Національна соціальна сервісна служба України) протиправною та відмінити;
- Визнати дії та бездіяльності суб?єкта владних повноважень (Солом?янську РДА) при розгляді скарг та оскаржень протиправною та зобов'язати повторно розглянути скарги відповідно до чинного законодавства;
- Визнати дії та бездіяльності суб?єкта владних повноважень (Національна соціальна сервісна служба України) протиправною при проведенні позапланової перевірки виконання заяви від 27 липня 2023 року, про яку йдеться у листі №2400-01/0/1286 від 04.12.2024;
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до Національної соціальної сервісної служби України Головного управління Національної соціальної сервісної служби у м. Києві та Київській області про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб.
У подальшому, на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла письмова заява про усунення недоліків, із змісту якої вбачається, що останній просить суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів його сина поважними та поновити даний строк та прийняти до уваги уточнену прохальну частину позову.
Надаючи правову оцінку доводам позивача, перевіривши матеріали позовної заяви, а також подану заяву про усунення її недоліків, суд зазначає, що позивач не усунув недоліки, вказані в ухвалі суду, у повному обсязі, з огляду на наступне.
Так, суд приймає до уваги подану заяву про поновлення процесуального строку, з аналізу змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 просить визнати поважними причини його пропуску та поновити відповідний строк для звернення до суду з метою захисту прав та законних інтересів його дитини.
У якості обґрунтування заявник посилається на те, що у відповіді № 08-108/ЕЛ/С-1011/3-2360 від 19.08.2024 (виконавцем якої зазначено пані ОСОБА_3 ) його було поінформовано, що управління не отримувало заяву заявника наприкінці липня 2023 року. У подальшій відповіді від 18.10.2024 (лист № 108/33-108/33/C-538-14934), після численних скарг до управління, ОСОБА_1 дізнався, що 07.08.2023 йому нібито була направлена по пошті відмова за підписом пані ОСОБА_4 . При цьому, як зазначає позивач, за два місяці до цього йому стверджували, що жодної заяви від нього не надходило.
У відповіді від 11.11.2024 (лист № 108/33-108/33/С-5851-14969) Солом'янське управління не надало відповіді на запитання щодо наявності доказів, які б спростовували виготовлення відповіді заднім числом, не змогло надати підтвердження від поштового оператора про надсилання зазначеного листа та лише долучило самі листи з відмовою. Таким чином, ОСОБА_1 фактично ознайомився з текстом відмови на заяву від 27.07.2023 лише 11.11.2024 - після численних звернень до органів державної влади. Усі вищезазначені листи позивач долучив до матеріалів справи. Позивач звертає увагу суду, що відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян", обов'язок доведення письмової відповіді (у тому числі відмови) до відома громадянина покладається саме на орган державної влади. Відповідно, ОСОБА_1 не мав змоги дізнатися про існування такої відмови раніше, оскільки відповідач не виконав вимог зазначеної статті й не підтвердив факт її вручення чи направлення. Як зазначає ОСОБА_1 , твердження відповідача про те, що відповідь була направлена поштою ще у 2023 році, не підтверджене документально, що визнає й сам відповідач у листі від 11.11.2024. Крім того, позивач наголошує, що з 2019 року перебуває за кордоном, а відтак - фізично не міг ознайомитися з листом раніше.
Водночас суд зазначає, що позивачем не усунуто встановлені судом недоліки, зокрема - не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно підтверджували існування поважних причин, незалежних від його волі, що унеможливили своєчасне звернення до адміністративного суду.
Суд повторно звертає увагу, що ознаки можливої протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справі виникли ще у 2023 році, відтак позивач міг з належною уважністю вжити заходів для з'ясування інформації щодо долі поданої ним заяви. Натомість, у поданій заяві про усунення недоліків позову ОСОБА_1 не навів переконливих та належно підтверджених пояснень щодо неможливості подати позов у межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання на те, що позивач дізнався про зміст відмови лише в листопаді 2024 року, не супроводжено доказами, які б беззаперечно свідчили про те, що відповідна інформація не могла бути йому доступною раніше за умови належної обачності з його боку. Зокрема, не доведено, що позивач вживав усіх розумних заходів для отримання відповіді на свою заяву протягом тривалого часу після її подання, з урахуванням строків поштової доставки, характеру звернення та змісту попередніх відповідей.
Таким чином, позивач не виконав вимог щодо належного обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення з адміністративним позовом, а подані пояснення не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку. Отже, відповідна заява підлягає залишенню без задоволення як необґрунтована як за формою, так і за змістом.
Окремо, суд вважає за необхідне вказати, що незнання про порушення своїх прав внаслідок байдужого ставлення до них або свідоме уникнення отримання інформації не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
Суд, врахувавши доводи позивача, вважає за необхідне зауважити наступне.
Згідно положень ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Проте, строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Водночас, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду ( справа «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany»).
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини, у справі «Мельник проти України» (рішення від 28.03.2006 року) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року - кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.
У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Окрім цього, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1, 2 якої встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини у п. 46, 47 рішення у справі «Устименко проти України», ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У зв'язку з тим, що позивачем не у повній мірі усунуто вказані в ухвалі суду недоліки у встановлений строк, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтею 169, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до Національної соціальної сервісної служби України Головного управління Національної соціальної сервісної служби у м. Києві та Київській області про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб -вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Вісьтак М.Я.