28 травня 2025 року справа №640/10828/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №80114300014591 від 06.06.2022 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що нею з метою отримання дозволу на імміграцію в Україну було надано повний пакет документів, визначений чинним законодавством, тому правові підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну відсутні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
18.08.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви з огляду на те, що відповідно до отриманої інформації Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, позивач за вказаною нею у заяві адресою фактично не проживає, що свідчить про свідоме зазначення нею неправдивих відомостей.
06.09.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначає про відсутність належних доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві на позовну заяву. Натомість позивача надає докази фактичного проживання за спірною адресою.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду»(далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
06.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 30.12.2022 №03-19/8155/22 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/10828/22.
06.10.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 прийнято адміністративну справу №640/10828/22 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
09.04.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.3 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію», паспортний документ, що засвідчує її особу НОМЕР_2 виданий 25.07.2014 строком дії до 25.07.2024, перебуваючи в Україні на законних підставах, про що свідчить штамп перетину державного кордону 15.03.2021 у пункті пропуску «Київ (Жуляни)», як особа яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки її батько народився на території України.
Батько позивача - ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Березівка, Одеської області (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 06.06.1981 Березівським відділом ЗАГС Одеської області).
Позивач має намір зареєструватися за адресою: АДРЕСА_1 .
У заяві про надання дозволу на імміграцію позивач вказала зазначену адресу, як місце проживання в Україні.
Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області прийнято рішення від 06.06.2022 № 80114300014591 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , уродженці Російської Федерації. Підставою для прийняття такого рішення зазначено пункт 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію».
Вказане рішення прийняте на підставі висновку за результатами розгляду заяви громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну, затвердженого начальником ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області В. Гузем 06.06.2022. У висновку зазначено, що позивач звернулася 09.04.2021 із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки її батько народився на території України. На час звернення з заявою позивач має намір зареєструватися за адресою: АДРЕСА_1 та у заяві про надання дозволу на імміграцію позивач вказала зазначену адресу, як місце проживання в Україні. За надісланим запитом отримано відповідь від Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області, в якій зазначено, що за вказаною адресою іноземець фактично не проживає, що може свідчити про свідоме зазначення ним неправдивих відомостей. Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 при поданні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну свідомо надала неправдиві відомості щодо місця свого проживання. Листом ЦМУ ДМС від 10.04.2023 №8010.6.1-12970/80.2-23, за наслідками розгляду адвокатського запиту представника позивача повідомлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є інформація Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області стосовно позивача від 17.11.2021 №51/1-11/121-308. Водночас, надати такий лист не вбачається можливим, оскільки відповідач не є розпорядником такої інформації.
Вважаючи рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну протиправним, позивач звернулася до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі по тексту - Закон №3773), іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2021 № 2491-III (далі по тексту - Закон № 2491-III).
Правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Закону № 2491-III).
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 2491-III, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Підпунктом 1 частини третьої статті 4 Закону № 2491-III, регламентовано, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 2491-III заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою (частина друга статті 9 Закону № 2491-III).
У той же час, положення частини п'ятої статті 9 Закону № 2491-III, передбачають, що для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Крім зазначених документів подаються для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 Закону № 2491-III, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України (пункт 4 частини сьомої статті 9 Закону № 2491-III).
У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається (частина десята статті 9 Закону № 2491-III).
Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання (частина одинадцята статті 9 Закону № 2491-III).
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі по тексту - Порядок № 1983).
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку № 1983, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи ДМС (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС або територіальний орган), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України.
Згідно із пунктом 11 Порядку № 1983, для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються: паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та копія його сторінок; засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; документ про місце проживання (в Україні та за кордоном); документально підтверджені відомості про склад сім'ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо); документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п'ятої статті 9 Закону України «Про імміграцію» (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію»). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані ДМС чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах; квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.
Документи, визначені пунктами 1-10 частини сьомої статті 9 Закону України «Про імміграцію», додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів.
У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України «Про імміграцію», а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Копії цих документів, а також письмове підтвердження згоди на імміграцію та гарантії приймаючих осіб, передбачені пунктом 6 частини сьомої статті 9 Закону України «Про імміграцію», подаються нотаріально засвідченими. Документи, відомості за якими можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі.
Пунктом 14 Порядку № 1983, передбачено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.
МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.
Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.
За правилами пункту 16 Порядку № 1983, у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
При цьому рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття (пункт 19 Порядку №1983).
Тож, територіальні органи ДМС України вправі витребувати в інших державних органів додаткову інформацію щодо осіб, які подали заяву про отримання дозволу на імміграцію, а також викликати таких осіб, а також інших, на бесіду. І лише за результатами аналізу цієї інформації, органи ДМС України приймають відповідне рішення.
У той же час, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на імміграцію викладено у частині першій статті 10 Закону № 2491-III.
Так, згідно із пунктом 4 частини першої статті 10 Закону № 2491-III, дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.
З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на імміграцію стала інформація, отримана від Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області.
Так, у висновку, що передував ухваленню спірного рішення вказано, що у відповіді від Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області зазначено, що за вказаною адресою позивач фактично не проживає, що може свідчити про свідоме зазначення ним неправдивих відомостей. Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 при поданні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну свідомо надала неправдиві відомості щодо місця свого проживання.
Разом із тим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зазначення позивачем свідомо неправдивих відомостей, як і відсутні докази опитування осіб, які проживають в безпосередній наближеності до вказаної позивачем адреси, сусідів чи хоча б мешканців саме цього будинку відповідачем.
Також не надано суду доказів того, що відповідачем вживались будь-які дії з метою встановлення факту проживання позивача за наведеною в його заяві адресою, в тому числі щодо виходу за адресою місця проживання позивача, зазначеною ним у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україні, складення актів, якими б було зафіксовано, що позивач не проживає за вказаною адресою, або вчинення інших дій, з метою підтвердження чи спростування інформації, викладеної у листі Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області, на який посилається ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області.
Лише зазначення такої інформації без будь-якого підтвердження цьому, не доводить обґрунтованості та законності прийняття рішення з цих підстав, зважаючи на визначені КАС України критерії для рішення/індивідуального акту суб'єкта владних повноважень.
На противагу чому, позивачем з метою підтвердження факту проживання за зазначеною нею адресою ( АДРЕСА_1 ), долучено до матеріалів справи копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.11.2011 (яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 ), заяви ОСОБА_3 про надання згоди на постійне проживання та реєстрацію місця проживання позивача.
Слід наголосити, що суд у даній справі не робить висновків щодо підтвердження/непідтвердження проживання позивача за вказаною адресою, однак, наголошує на тому, що відповідачем так і не було надано належних доказів існування обставин, що передбачені статтею 10 Закону № 2491-ІІІ, які б надавали йому підстави для відмови в наданні дозволу на імміграцію, що є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування рішення №80114300014591 від 06.06.2022 про відмову в наданні дозволу на імміграцію позивачу через його необґрунтованість та відсутність в ньому перевірених/доведених обставин, достатніх для прийняття такого несприятливого для особи рішення.
Приймаючи до уваги те, що зобов'язання відповідача надати дозвіл на імміграцію, за даних обставин, є формою втручання в дискреційні повноваження міграційного органу, наявні правові підстави для зобов'язання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на імміграцію, з урахуванням висновків, які викладені у цьому рішенні.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, відповідач правомірності оскаржуваного рішення не довів, а тому позов слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн згідно квитанції про сплату від 13.07.2022 №0В52-16АР-С731-КС92, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №80114300014591 від 06.06.2022 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну від 09.04.2021 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-а; ідентифікаційний код 42552598).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.