ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" травня 2025 р. справа № 300/4470/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Комісії з припинення ГУ ДФС в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Комісії з припинення ГУ ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 07.04.2022 по 04.06.2024 в розмірі 447573,48 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 в адміністративній справі №300/4677/21 поновлено позивача на посаді начальника управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з 30 липня 2021 року. Проте, незважаючи на наявність вказаного судового рішення, яке підлягає негайному виконанню, відповідачем його не виконано та не поновлено позивача на займаній посаді вчасно. Тому, відповідно до приписів статті 236 Кодексу законів про працю України та враховуючи невиконання судового рішення в частині поновлення на посаді, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання даного судового рішення, а саме за період з 07.04.2022 по 04.06.2024 в розмірі 447573,48 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачам копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі направлено за реєстрації, проте такі листи повернулися до суду без вручення. Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також, відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 в адміністративній справі №300/4677/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі № 300/4677/21 скасовано та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 28.07.2021 року №90-о “Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з 30 липня 2021 року.
Стягнуто з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 137287 гривень 61 копійку без врахування податків та інших обов'язкових до сплати платежів. В решті позову відмовлено.
06.05.2022 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у даній справі.
17.05.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа про поновлення позивача на посаді.
24.02.2023 винесено постанову про накладення на Головне управління ДФС в Івано-Франківській області штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду.
Позивач, вважаючи дії відповідача незаконними щодо невиконання вказаного судового рішення, звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, у відповідності до норм матеріального права, які їх регулюють, з урахуванням фактичних обставин справи, суд установив наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Так, норма статті 236 КЗпП України передбачає обов'язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб'єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника та не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина третя статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, з дня ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання.
Як вже встановлено судом, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 в адміністративній справі №300/4677/21 позивача поновлено на посаді начальника управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з 30 липня 2021 року.
Проте, фактично позивача не поновлено на посаді, то у даному випадку має місце затримка суб'єктом владних повноважень виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, що зумовлює наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення в силу приписів статті 236 КЗпП України.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Суд зазначає, що відповідачем не зазначено жодних обставин щодо неможливості поновлення позивача та видання наказу про поновлення позивача на посаді.
Отже, суд приходить до висновку, що судове рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню та жодним чином не може ставитись в залежність від будь-яких обставин, окрім непереборних.
Враховуючи наведене суд вважає, що у спірних правовідносинах наявна протиправна бездіяльність відповідача, що згідно з приписами діючого законодавства є підставою для стягнення з нього на користь позивач середнього заробітку за час затримки виконання постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 в адміністративній справі №300/4677/21 починаючи з 07.04.2022 (наступний робочий день після прийняття постанови у справі 300/4677/21).
Окрім цього суд зазначає, що позивачем здійснено всі заходи необхідні для примусового виконання рішення суду, отримано виконавчі листи та звернуто їх до негайного виконання до виконавчого органу у травні 2022 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 07.04.2022 по 04.06.2024 включно.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацом 1 пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Як встановлено судом, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 в адміністративній справі №300/4677/21, період з 30.07.2021 по 06.04.2022 є періодом вимушеного прогулу, за який відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток, та який в сумі становить 173 робочих днів.
Згідно даної постанови, середньомісячна заробітна плата позивача складає 9858,45 грн., вирахувана відповідачем згідно довідки №135/09-19-05-35 від 18.07.2017 року і не оспорюється сторонами. Середньоденна заробітна плата, згідно довідки відповідача, 469,45 грн. Під час розгляду справи №809/1579/16 судом враховано коефіцієнт підвищення посадового окладу та згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі №809/1579/16, яке набрало законної сили середньоденний заробіток позивача за травень - червень 2021 року склав 793,57 грн.
Отже, даним судовим рішення встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати складає 793,57 грн.
Загальна кількість днів затримки невиконання судового рішення з 07.04.2022 по 04.06.2024 включно, складає 564 дні.
Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить 447 573,48 грн. (793,57 грн. х 564 робочих днів).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та правомірні, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 07.04.2022 по 04.06.2024, включно, в розмірі 447573 (чотириста сорок сім тисяч п'ятсот сімдесят три) гривні 48 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідачі:
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, код в ЄДРПОУ - 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018;
Комісія з припинення ГУ ДФС в Івано-Франківській області, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.