ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" травня 2025 р. справа № 320/14253/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладену у листі від 29.09.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернутись з поданням, передбаченим п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, до Управління державної казначейської служби України в м. Київ про повернення ОСОБА_1 збору помилково сплаченого в сумі 11 623,15 грн при укладанні договору купівлі-продажу від 21.07.2021, оскільки придбала житло вперше і в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є платником даного збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вперше придбала нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в загальній сумі 11 623,15 грн. Оскільки позивач придбала житло вперше, то нею подана заява до відповідача про підготовку подання до Головного управління державної казначейської служби України в м. Києві про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого в сумі 11 623,15 грн при укладанні договору купівлі-продажу від 21.07.2021. Позивач вважає, що в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не є платником даного збору. Однак, відповідач відмовив ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного від 09.11.2021 адміністративну справу №320/14253/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, - передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №320/14253/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №320/14253/21 зареєстрована 10.03.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025, справу №320/14253/21 передано судді Кафарському В.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №320/14253/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії та постановлено розгляд справи розпочати з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
14.04.2025 судом отримано від Головного управління ПФУ в м. Києві відзив на позовну заяву від 20.03.2025 №2600-0802-8/49717, у якому представник посилається на те, що питання про звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватися при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. Зазначив, що 26.09.2020 набрала чинності Постанова №866 від 23.09.2020, якою внесено зміни до Порядку №1740 від 03.11.1998. Згідно вказаного Порядку №1740 умовою звільнення від сплати збору є відсутність факту купівлі житла, зокрема як частки в спільному матні подружжя. На думку відповідача, звільнення покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі пунктів «в» та «г» п. 15-2 Порядку №1740 можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати судового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач, сплативши збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомою майна, не скористався правом, яке дозволяє звільнення від сплати останнього на підставі Порядку №1740. Таким чином, на думку відповідача, в Управління відсутній обов'язок сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.
21.07.2021 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 4-7).
Договір купівлі-продажу від 21.07.2021 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим №34131 (а.с. 7).
Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу квартири ціна квартири встановлена в розмірі 1 162 315,00 грн.
У зв'язку із цим, позивачем під час укладання договору сплачено 11 623,15 грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості), що підтверджується квитанцією від 21.07.2021 №0.0.2205016459.1 (а.с. 15).
29.09.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (а.с. 9).
Листом Головного управління ПФУ в м. Києві від 05.10.2021 №2600-0603-8/158475 відмовлено позивачу у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та зазначено, що звільнення покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі підпунктів «в» або «г» пункту 15-2 Порядку №1740 можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому, обов'язок надання нотаріусу необхідних відомостей та документів (інформації, відомостей, довідок тощо), що необхідні для звільнення від сплати збору, покладається на покупця. Наголошено, що проведена позивачем сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, що майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус. Водночас повідомлено, що позивачем до звернення подано не повний пакет документів. Враховуючи вищезазначене, підстави для складання подання на повернення збору з операцій придбання купівлі-продажу нерухомого майна відсутні (а.с. 11-12).
Не погодившись із такою відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд зазначає наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до п. 9 ст. 1 даного Закону, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених п. 9 ст.1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовані у Порядку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Так, згідно з п. 15-1 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до п. 15-2 Порядку №1740 (в редакції у редакції Постанови Кабінету Міністрів України №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарської операції» від 23.09.2020, яка набрала чинності 26.09.2020) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Отже, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Таким чином, починаючи з 26.09.2020 шляхом внесення змін до Порядку №1740, держава створила дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше (та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого житла), може не сплачувати збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу такого житла.
При цьому, якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то така особа вправі скористатися таким самим порядком вже після посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу житла, подавши територіальному органу ПФУ визначені підпунктами «в» і «г» пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави стверджувати, що з 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №280/9714/20.
Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що підтвердженням придбання житла вперше, згідно пп. «в» п. 15-2 Порядку №1740 є:
1) заява фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
2) відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
3) дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів надання позивачем Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві повного пакету документів, зазначених у підпункті «в» пункту 15-2 Порядку №1740 щодо підстав звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема позивачем не надано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло; дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, а також суд зауважує, що заява позивача не містить інформації про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя).
Натомість, як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, позивач надала відповідачу разом із заявою від 29.09.2021 квитанцію на підтвердження оплати відповідного збору. Жодних документів у заяві не перелічено як додатки до неї.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем пенсійному органу не надано всіх необхідних документів, зазначених у підпункті «в» пункту 15-2 Порядку №1740, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
А тому відповідачем у листі від 05.10.2021 №2600-0603-8/158475 правомірно відмовлено у складанні подання до Управління Державної казначейської служби України в м. Київ на повернення збору з операцій придбання купівлі-продажу нерухомого майна.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв у межах повноважень, передбачених Конституцією та Законами України, що відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.