ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" травня 2025 р. справа № 300/1147/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 28.01.2025 № 262240030343 про відмову у призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , дострокову пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII - з 02.11.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з досягненням 50-річного віку, наявністю понад 21 року страхового стажу, будучи потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 2) позивач 20.01.2025 звернувся до ГУПФУ в м. Києві із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII. Відповідач протиправно рішенням від 28.01.2025 № 262240030343 відмовив позивачу у призначенні пенсії, посилаючись на недостатність у необхідного страхового стажу. Зазначено, що відповідач визнав наявність у позивача страхового стажу 20 років 3 місяці 5 днів, також те, що 27.04.1986 позивач був евакуйований з м. Прип'ять. При цьому, відповідач не врахував до страхового стажу позивача період роботи з 30.05.1994 по 21.03.1995 з обґрунтувань, що назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві при звільненні, що не відповідає дійсності. Відповідач не врахував до страхового стажу позивача період навчання з 16.12.1993 по 26.04.1994 через нібито незазначення форми навчання після поновлення у склад студентів 4 курсу. Аргументовано, що архівною довідкою від 10.10.2024 підтверджується форма навчання, зокрема і у спірний період, відповідач, в свою чергу, припустився довільного тлумачення вказаної довідки не на користь особи, якій призначається пенсія. Також не враховано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Зазначено, що твердження відповідача про відсутність на посвідченні печатки не відповідає дійсності і спростовується копією довідки. З урахуванням спірних періодів роботи та навчання, а також посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи на час прийняття оскаржуваного рішення були в наявності всі умови для призначення пенсії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 06.03.2025. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що оскаржуваним рішенням відмовлено позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XIIз обґрунтувань, що відсутній необхідного страхового стажу 21 рік, враховано страховий стаж - 20 років 3 місяці 5 днів, та посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 21.09.2006 не засвідчено відтиском печатки. Зазначено, що до заяви про призначення пенсії позивачем надано, зокрема, трудову книжку від 03.08.1992 серія НОМЕР_2 . Головним управлінням не зараховано до трудового стажу період роботи з 30.05.1994 по 21.03.1995, оскільки при прийнятті на роботу не вказано назву підприємства (запис № 5), а тільки зазначено, що "прийнятий на роботу" в СУ-2". У записі № 6 вказано про звільнення по переводу, при цьому запис засвідчено печаткою "Київенергопідряд". Жодних уточнюючих довідок чи інших документи які б засвідчували факт роботи не надано. На підтвердження періоду свого навчання позивачем надано архівну довідку Державного податкового університету від 10.10.2024 № 3467/01-23. Згідно якої позивач з 01.09.1989 зарахований до складу учнів денної форми навчання Ірпінського індустріального технікуму. З 15.06.1993 відрахований зі складу студентів і знову поновлений з 16.12.1993. Закінчив навчальний заклад 26.04.1994. До страхового стажу не зараховано період з 16.12.1993 по 26.04.1994, оскільки у довідці не зазначено на яку саме форму навчання. Зазначено, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії, а не призначиш таку пенсію.
07.04.2025 до суду надійшло пояснення третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, відповідно до якого третя особа вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII.
За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення від 28.01.2025 № 262240030343, яким відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII. Згідно з наданими документами враховано страховий стаж 20 років 3 місяці 5 днів. Зазначено, що вік заявника на дату звернення 50 років 2 місяці 19 днів. Необхідний страховий стаж становить 21 рік, тобто, мінімальний страховий стаж для призначення пенсії в 2024 році - 31 рік зменшений на 10 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, заявник, 27.04.1986 був евакуйований з м. Прип'ять, згідно довідки № 46884 від 17.06.2024. Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 21.09.2006 не засвідчено відтиском печатки.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1992, не враховано період роботи з 30.05.1994 по 21.03.1995, оскільки назва підприємства при прийнятті не відповідає назві підприємства, печаткою якого засвідчено запис про звільнення.
Звернуто увагу, що у довідці № 3467/01-23 від 10.10.2024 не зазначено на якій формі навчання навчався заявник після поновлення у склад студентів 4 курсу для зарахування періоду навчання з 16.12.1993 по 26.04.1994, необхідно надати уточнюючу довідку.
Страховий стаж розраховано з врахуванням даних, що міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5), з 01.01.2017 по 31.05.2017, з 01.01.2018 по 28.02.2020 та з 01.06.2020 по 31.12.2020 відсутня інформація про сплату страхових внесків (а.с. 22).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення врегульовані статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII.
Відповідно до абзацу першого, пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: потерпілі від Чорнобильської катастрофи евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році. Зменшення віку здійснюється на 10 років.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV передбачено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Отже, необхідний страховий стаж для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII становить 21 рік, тобто, мінімальний страховий стаж для призначення пенсії в 2024 році - 31 рік зменшений на 10 років.
Як встановлено, оскаржуваним рішенням за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1992, не враховано період роботи з 30.05.1994 по 21.03.1995, з обґрунтувань, що назва підприємства при прийнятті не відповідає назві підприємства, печаткою якого засвідчено запис про звільнення, з приводу чого суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
До прийняття наведеної вище Інструкції від 29.07.1993 № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами пунктів 2.2, 2.3 якої було також передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідач зазначає, що Головним управлінням не зараховано до трудового стажу період роботи з 30.05.1994 по 21.03.1995, оскільки при прийнятті на роботу не вказано назву підприємства (запис № 5), а тільки зазначено, що "прийнятий на роботу" в СУ-2". У записі № 6 вказано про звільнення по переводу, при цьому запис засвідчено печаткою "Київенергопідряд". Жодних уточнюючих довідок чи інших документи які б засвідчували факт роботи не надано.
Згідно записів №№ 5, 6 трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1992 у період з 30.05.1994 по 21.03.1995 позивач працював на посаді електромонтажник 3-го розряду в СУ-2, звільнений з роботи по переводу в ОБМП "Укренергобуд", вказані записи засвідчені печаткою АТ "Київенергопідряд" (а.с. 11). Однак, недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки, та не може нести негативні наслідки за окремі їх недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, інших документів. Крім того такі виправлення і недоліки є незначними та не спростовують достовірність інших відомостей.
Крім цього, оскаржуваним рішенням за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 16.12.1993 по 26.04.1994, з приводу чого суд зазначає наступне.
Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Як зазначено вище, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (абзац перший пункту 8 Порядку № 637).
Оскаржуваним рішенням за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 16.12.1993 по 26.04.1994, з обґрунтувань, що у довідці № 3467/01-23 від 10.10.2024 не зазначено на якій формі навчання навчався заявник після поновлення у склад студентів 4 курсу. Для зарахування періоду навчання з 16.12.1993 по 26.04.1994, необхідно надати уточнюючу довідку (а.с. 22).
Відповідно до архівної довідки Державного податкового університету (код ЄДРПОУ 44550814) від 10.10.2024 № 3467/01-23 позивач наказом від 21.08.1989 № 548 був зарахований до складу учнів денної форми навчання Ірпінського індустріального технікуму, який був перейменований в Ірпінський індустріальний коледж, на даний час - Державний податковий університет. З 15.06.1993 наказом від 16.06.1993 № 523 позивач був відрахований із складу студентів Ірпінського індустріального коледжу (ІІК) і знов поновлений у складі студентів 4 курсу ІІК з 16.12.1993 наказом від 16.12.1993 № 1075. Позивач закінчив ІІК за спеціальністю "Монтаж і експлуатація електрообладнання підприємств і цивільних споруд", здобув кваліфікацію молодшого спеціаліста-електрика і отримав диплом молодшого спеціаліста ЗД № 013031 (реєстр № 25743) від 16.04.1994. Підстава: особова справа - ф.15, оп.2-ос, спр. 1481, арк. 320-341 (а.с. 20).
Дослідивши зміст довідки Державного податкового університету від 10.10.2024 № 3467/01-23, суд вважає, що довідкою № 3467/01-23 від 10.10.2024 підтверджено денну форму навчання, оскільки має місце саме поновлення у складі студентів 4 курсу ІІК з 16.12.1993 наказом від 16.12.1993 № 1075. При цьому, згідно пункту 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, однак відповідач не довід обставини з перевірки ним відомостей довідки № 3467/01-23 від 10.10.2024.
Крім іншого, оскаржуваним рішенням, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, відповідач дійшов висновку, що заявник, 27.04.1986 був евакуйований з м. Прип'ять, згідно довідки № 46884 від 17.06.2024. Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 2) серії НОМЕР_1 від 21.09.2006 не засвідчено відтиском печатки (а.с. 21, 22).
Відповідно до статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551, потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 2) серії Б сірого кольору.
Суд зазначає, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 2) серії НОМЕР_1 від 21.09.2006 місить відтиск печатки, однак вказаний відтиск печатки є нечітким.
При цьому, в оскаржуваному рішення відповідачем підтверджено, що крім посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 2) серії НОМЕР_1 від 21.09.2006, згідно довідки № 46884 від 17.06.2024 позивач 27.04.1986 був евакуйований з м. Прип'ять.
Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, позивачем підтверджено, що він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи евакуйованим з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році.
З врахуванням до страхового стажу позивача періоду роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 з 30.05.1994 по 21.03.1995 та періоду навчання з 16.12.1993 по 26.04.1994 згідно довідки № 3467/01-23 від 10.10.2024 позивач має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII.
З огляду на вищенаведене, відповідач протиправно оскаржуваним рішенням від 28.01.2025 № 262240030343 відмовив позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII.
В рішенні по справі "Щокін проти України" Суд вказав, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Надаючи оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, оскільки позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи евакуйованим з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, має достатній вік, враховуючи до страхового стажу період роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 з 30.05.1994 по 21.03.1995 та період навчання з 16.12.1993 по 26.04.1994 згідно довідки № 3467/01-23 від 10.10.2024, позивач має достатній страховий стаж для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 28.01.2025 № 262240030343 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди: з 30.05.1994 по 21.03.1995 - роботи згідно записів №№ 5, 6 трудової книжки НОМЕР_2 ; з 16.12.1993 по 26.04.1994 - навчання згідно довідки № 3467/01-23 від 10.10.2024; зобов'язання відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII - з 02.11.2024.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053), про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 28.01.2025 № 262240030343 про відмову у призначенні пенсії;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди:
з 30.05.1994 по 21.03.1995 - роботи згідно записів №№ 5, 6 трудової книжки НОМЕР_2 ;
з 16.12.1993 по 26.04.1994 - навчання згідно довідки № 3467/01-23 від 10.10.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , дострокову пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII - з 02.11.2024.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.