441/1371/24 2/441/88/2025
29.05.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючої, судді - Ференц О.І.,
за участі секретаря судового засідання - Пеленської Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області за участю в режимі відеоконференції представника відповідача Зозулі Ю.М. за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості,
І. Стислий виклад обставин справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.08.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відповідачем було подано Заявку на отримання кредиту № 4926793. ТОВ «МІЛОАН» було направлено Відповідачу електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, введенням якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 4926793 від 14.08.2021. Таким чином відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 4926793 від 14.08.2021 з ТзОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 20000 грн.. Згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 12Т від 11.11.2021 ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 4926793 від 14.08.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс", останнє відповідно набуто права вимоги до Відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 85750 грн. Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу Відповідача, зазначену в Кредитному договорі № 4926793 від 14.08.2021, направлено Повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору № 4926793 від 14.08.2021, однак позичальник свого обов'язку не виконав та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором, в результаті чого в нього виникла заборгованість.
Просив стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № 4926793 від 14.08.2021 у розмірі 85750,00 грн., в порядку розподілу судових витрат стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
ІІ. Процесуальні дії у справі:
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 вказану цивільну справу передано для розгляду судді Ференц О.І..
05.06.2024 ухвалою суду відкрито провадження по даній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
ІІІ. Позиція учасників справи:
Представник позивача у судове засідання не прибув, однак подав клопотання, у якому просив слухати справу у його відсутності, позов підтримує.
10.10.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, оскільки в розумінні кредитного договору, поняття, істотні умови та обов'язкову форму яких передбачено нормами Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про споживче кредитування», його Довірителем із ТОВ «Мілоан» ніколи не укладався, відповідно, аргументи позовної заяви щодо фактичних обставин справи є голослівними (не підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами) виходячи із наступного. На долученому до позовної заяви копії Договору (як і на паспорті споживчого кредиту) відсутній власноручний підпис Відповідача, як і не накладено на нього особистого електронного цифрового підпису (ЕЦП) в порядку, визначеному Законом України «Про електронний цифровий підпис». Наявні на копії цього договору контактні дані у вигляді телефонного номера мобільного зв'язку та електронної пошти Відповідачу не належать. Незазначення у Договорі одноразового пароля (ідентифікатора) також безпосередньо свідчить про те, що Відповідачем даний Договір шляхом отримання у передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» порядку одноразового електронного ідентифікатора (коду) не підписувався, оскільки будь-які документальні докази (письмові, до прикладу - довідка оператора мобільного зв'язку про надходження ідентифікатора шляхом надсилання смс-, ммс- або ж голосового повідомлення на особистий номер мобільного зв'язку Відповідача; аудіо та/чи відео-записи процесу генерації коду) процесу формування саме цього ідентифікатора саме Відповідачем з метою електронного підписання саме цього Договору до позовної заяви не долучено. Представник позивача стверджує, що ТОВ «Мілоан» на підставі вищевказаного Договору надало кредит відповідачу в сумі 20 000 грн., що буцім-то підтверджується долученою до позовної заяви копією платіжного доручення від 14.08.2021 №53740389 (надалі - Доручення). Дане твердження також не відповідає дійсності, оскільки із зазначеної довідки неможливо встановити жодних обов'язкових згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» даних, необхідних для ідентифікації банківської операції (номера банківського рахунку та найменування банківської установи, у якій такий рахунок відкрито) для ідентифікації зазначеної у ній фінансової операції. Це доручення не є достовірним доказом у справі ще й тому, що воно не завірено представником банківської установи отримувача коштів. Окрім цього звертає увагу суду, що до позовної заяви не долучено розрахунку заборгованості за Договором, оскільки долучена до неї копія Відомості про щоденні нарахування та погашення від 10.05.2024 не підписана представником позивача та повноваження якої у справі документально не підтверджено.
15.10.2024 представник позивача подав відповідь на відзив, у якому повністю заперечив наведені у відзиві обґрунтування представника позивача з наступних мотивів. Щодо доводів представника відповідача, що на долученому до позовної заяви копії договору про споживчий кредит № 4926793 від 14.08.2021 відсутній власноручний підпис відповідача, як і не накладено на нього особистого електронного цифрового підпису (ЕЦП) в порядку, визначеному Законом України «Про електронний цифровий підпис» роз'яснює, що 14.08.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» URL: https://miloan.ua/ ОСОБА_1 було подано Заявку на отримання кредиту № 4926793. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» було направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит № 4926793 від 14.08.2021, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. У відповідності до умов кожного з кредитних договорів, їх підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладанні Кредитних договорів. ОТП-пароль - це автоматично згенерований одноразовий PIN-код з символів і цифр, за допомогою якого користувачу надається доступ для безпечного входу до системи. Таким чином, проаналізований позивачем у відповіді на відзив алгоритм дій щодо порядку укладення правочину в електронній формі дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит № 4926793 від 14.08.2021 був дійсно підписаний з ТОВ «МІЛОАН» саме Відповідачем, а отже матеріали справи містять належні докази укладення даного правочину в електронній формі між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором (далі - «ЕПОІ») по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису, хоча в Законі України «Про електронну комерцію» так і не називається, а отже не варто плутати ЕПОІ та електронний цифровий підпис (далі - «ЕЦП»), наявність підпису якого пропонує перевірити представник Відповідача на вебсайті ЦЗО за адресою https://czo.gov.ua/verify. ЕПОІ та ЕЦП мають різний принцип дії, тому перевірити наявність саме електронного підпису з одноразовим ідентифікатором за допомогою цього сервісу неможливо. Отже, вказані вище обставини, з урахуванням практики Верховного Суду, спростовують доводи Відповідача в частині неукладеності договору про споживчий кредит № 4926793 від 14.08.2021.
Щодо доводів представника відповідача, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, а саме первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт видачі коштів за договором про споживчий кредит № 4926793 від 14.08.2021 роз'яснює, що ТОВ «МІЛОАН» зареєстроване фінансовою установою, що надає фінансові послуги, зокрема з кредитування, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та свідоцтвом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «МІЛОАН» на виконання умов договору про споживчий кредит № 4926793 від 14.08.2021 перерахувало Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_3 в сумі 20 000,00 грн.; призначення платежу: «Призначення платежу: Кошти згідно договору 4926793», що підтверджується платіжним дорученням № 53740389 від 14.08.2021, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Згідно з п. 4.4 ПРАВИЛ НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ КРЕДИТІВ, Товариство не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжні сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Картковий рахунок - банківський рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками. Тож, як доказ перерахування кредитних коштів Відповідачу Позивач надав копію платіжного доручення № 53740389 від 14.08.2021, що є первинним банківським документом та підтверджує надання кредитних коштів Позивачем й отримання таких Відповідачем на зазначену ним платіжну картку, номер якої вказано у платіжному дорученні. Зазначення номера картки замість номеру рахунку жодним чином не унеможливлює перерахування кредитних коштів Відповідачу. У платіжному дорученні відображається частина цифр платіжної картки, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»). Поряд з цим, звертає увагу суду, що інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитора, у зв'язку з чим, ТОВ «ФК «ДІДЖИ ФІНАНС» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею, а також відповідно до п. 35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.
Щодо доводів представника Відповідача, що до позовної заяви не долучено розрахунок заборгованості за договором про споживчий кредит № 4926793 від 14.08.2021, роз'яснює, що згідно п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 грн., відповідно до п. 1.3. Договору кредит надається строком на 15 днів з 14.08.2021 (строк кредитування), п. 1.4. Договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 29.08.2021. Відповідно до п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 2 000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Також, згідно п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3 750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Згідно п. 2.3.1.2. Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Звертають увагу суду на те, що позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим за кредитним договором виникла заборгованість в загальному розмірі 85 750 грн. 00 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 20 000 грн. 00 коп., комісія в розмірі 2 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами в розмірі 63 750 грн. 00 коп. (3 750 грн. 00 коп. (заборгованість за узгодженими процентами за встановлений у кредитному договорі період кредитування - з 15.08.2021 по 29.08.2021 (включно) нарахованими за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. п. 1.3, 1.4, 1.5.2 кредитного договору)) + 60 000 грн. 00 коп. (заборгованість за узгодженими процентами протягом пролонгованого періоду кредитування - з 30.08.2021 по 28.10.2021 (включно), нарахованими за ставкою 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день пролонгованого строку користування кредитом (п. п. 1.6, 2.3.1.2 кредитного договору)). На підтвердження законності нарахування заборгованості Позивачем до позовної заяви було долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 4926793 від 14.08.2021, яка підписана та сформована 10.05.2024 первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН». За весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, Позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. Отже, Позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним Договором, тому позовні вимоги Позивача є законними та обґрунтованими, а Відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечує з мотивів, наведених у відзиві на позов, крім цього вказує, що лист-відповідь АТ «Універсал банк» є неналежним доказом у справі, оскільки рішенням Городоцького районного суду Львівської області у іншій справі та за іншим кредитом уже підтверджено перерахування коштів ОСОБА_1 14.08.2021 на суму 20000 грн., листом не підтверджено, що кошти були перераховані саме за спірним кредитним договором, відтак факт отримання таких позивачем не доведено. Крім цього просить визнати недопустимим доказом у справі такий лист-відповідь, оскільки він отриманий всупереч вимог ЦПК України.
Представник третьої особи у справі в судове засідання не з»явився.
ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:
Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що 14.08.2021 на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відповідачем було подано Заявку на отримання кредиту № 4926793. ТОВ «МІЛОАН» було направлено Відповідачу електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, введенням якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 4926793 від 14.08.2021. Таким чином, Відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 4926793 від 14.08.2021 з ТзОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 20000 грн.. Також сторони обумовили умови договору у виді сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі 2000,00 грн.. Вказане підтверджується копією анкети-заяви на кредит № 4926793 від 14.08.2021, копією платіжного доручення 53740389 від 14.08.2021 року та копією договору про споживчий кредит № 4926793 від 14.08.2021 (а.с. 10, 18-24).
11.11.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 12Т ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 4926793 від 14.08.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс", а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до Відповідача. Згідно витягу з додатку до Договору факторингу сума боргу ОСОБА_1 перед новим кредитором становить 85750,00 грн. (а.с. 34-41).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В абзаці 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закон №675-VIII), який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону № 675-VIII зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. ч. 3, 6 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Як передбачено ч. 1 ст. 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Як зазначалось вище, Договір споживчого кредиту між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови отримання позики. Позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс коду, який використано для підтвердження підписання договору. Приналежність цього номеру телефону ОСОБА_2 підтверджується також листом-відповіддю АТ «Універсал банк» № БТ/Е-2072 від 01.04.2025 (а.с.207).
Відтак без здійснення вказаних дій відповідачем договір споживчого кредиту не був би укладений сторонами, а тому суд доходить висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
З огляду на викладене вище, факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладення договору № 4926793 від 14.08.2021 узгоджуються з вимогами ст. 6 , 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності договору споживчого кредиту № 4926793 від 14.08.2021.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Як встановлено судом, 11.11.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 12Т ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 4926793 від 14.08.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс", а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до Відповідача. Згідно витягу з додатку до Договору факторингу сума боргу ОСОБА_1 перед новим кредитором становить 85750,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач має непогашену заборгованість за кредитним договором № 4926793 в розмірі 85750,00 грн., з яких:
- заборгованість за тілом кредиту становить 20000 грн.;
- заборгованість за відсотками становить 63750 грн.;
- заборгованість за комісійними винагородами становить 2000 грн.;
- заборгованість за пенею становить 0 грн.
Згідно п. 1.2. укладеного між сторонами договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 грн., відповідно до п. 1.3. Договору кредит надається строком на 15 днів з 14.08.2021 (строк кредитування), п. 1.4. Договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 29.08.2021. Відповідно до п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 2 000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Також, згідно п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3 750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно п. 2.3.1.2. Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що позикодавцем за описаним вище кредитним договором свої зобов'язання виконано в повному обсязі. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за позикою, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за ним не виконав.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є підстави для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом.
При цьому суд не знаходить підстав для визнання недопустимим доказом у справі листа-відповіді АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-2072 від 01.04.2025, мотиви задоволення клопотання про витребування доказів і спростування заперечень ОСОБА_3 на таке були викладені в ухвалі суду від 13.01.2025 (а.с.174-175), відтак суд не вбачає порушень норм ЦПК України при витребуванні такої інформації. Посилання представника на те, що 14.08.2021 ОСОБА_1 отримав кредит на суму 20000 грн. в іншій фінансовій установі, що підтверджується рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 11.06.2024 у справі № 441/2342/23, висновків суду не спростовує, оскільки платіжним дорученням № 53740389 від 14.08.2021 (а.с.24) підтверджується факт перерахування саме ТОВ «Мілоан» 20000 грн. ОСОБА_1 на виконання умов договору № 4926793, підстав визнавати недопустимим доказом у справі це платіжне доручення з мотивів, наведених у клопотанні представником відповідача, суд не знаходить.
В частині стягнення з відповідача 2000 грн. комісійних витрат за договором суд дійшов наступного висновку.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011 держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
Умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 справа № 186/1333/16-ц, провадження № 61-27618св18.
У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що в Анкеті-заяві на кредит № 4926793 від 14.08.2021, підписаної відповідачем, сторони обумовили, що з кредитора одноразово стягується комісія за надання кредиту в розмірі 10 % від суми кредиту, тобто 2000 грн.
Однак, встановивши в кредитному договорі сплату одноразової комісії за надання кредиту ТОВ «Мілоан» не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, що є незаконним, та фактично нарахував комісію за ту саму послугу, за яку відповідач повинен сплатити згідно з договором відсотки.
Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2019 справа № 595/290/17, провадження № 61-29972св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 справа № 311/682/16-ц, провадження № 61-24756св18; від 02.10.2019 справа № 760/20414/14-ц, провадження № 61-31205св18.
Зазначена умова договору порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Виходячи з викладеного, суд вважає, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки комісії у розмірі 2000 грн. задоволенню не підлягають.
V. Розподіл Судових витрат:
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.
Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Встановлено, що 01.04.2024 між позивачем та адвокатом Білецьким Б.М. укладено договір про надання правової допомоги № 42649746, в якому передбачено фіксований розмір гонорару, що становить 6000 грн (а.с.31-33). Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує обсяг матеріалів справи, складність, обсяг та характер наданої допомоги, та приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 6000 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст. 207, 626, 628, 526, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746, ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № 4926793 від 14.08.2021 у розмірі 83750 (вісімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2365 (дві тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шести тисяч) грн.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 2000 грн. комісії за надання кредиту - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», код ЄДРПОУ 40484607, юридична адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21.
Головуючий Ференц О.І.