Справа №461/5695/24
19 травня 2025 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
Головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Александрович М.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_3
( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
до
ОСОБА_4
(
АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -
Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування
(79000, м. Львів, вул. Ф. Ліста, 1; ЄДРПОУ: 20847537;
e-mail: gal_adm@city-adm.lviv.ua)
про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ? Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Відповідно до прохальної частини наведеної заяви, позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 покликається на те, що від народження вона проживала разом зі свою матір'ю. Через скрутне матеріальне становище вони були змушені постійно змінювати місце свого проживання винаймаючи спочатку квартиру, а зрештою лише кімнату у квартирі АДРЕСА_3 . З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, позивач проживає разом з рідним братом по матері, який несе усі витрати пов'язані з її утриманням. З 2023 року ОСОБА_3 навчається у відокремленому структурному підрозділі «Львівського поліграфічного фахового коледжу Української академії друкарства», де навчання є платним та яке також оплачується братом позивача. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , яка є матір'ю позивача. Позивач пояснює, що жодних документів щодо її народження у неї не було, а єдиним документом, який посвідчував її особу, був паспорт. 29.05.2024 ОСОБА_3 звернулась у Франкського відділу реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для отримання свідоцтва про її народження, де їй усно було відмовлено, оскільки такої особи як « ОСОБА_6 » у реєстрі не було знайдено. 30.05.2024 брат позивача звернувся у Франківський відділ реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де йому було видано свідоцтво про народження (повторно) серія НОМЕР_3 про народження ОСОБА_3 , де батьком останньої зазначений ОСОБА_4 . Виявивши невірні дані у по батькові та у відомостях про батька, брат позивача 30.05.2024 звернувся до Франкського відділу реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для отримання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану. З отриманого витягу стало відомо, що 20.10.2023 в актовий запис №4520 від 25.07.2008 було внесено зміни, а саме внесено відомості про визнання батьківства.
Таким чином, 30.05.2024 ОСОБА_3 стало відомо, що відповідач разом з її матір'ю подали органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву у якій ОСОБА_4 визнав батьківство.
ОСОБА_3 вказує, що батько не брав жодної участі у її вихованні, не цікавився її життям, більше того, стверджує, що особисто з ним не знайома та жодних згадок про нього від матері вона не чула. Наведене позивач вважає підставою для позбавлення його батьківських прав відносно доньки. Водночас, зважаючи на обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.07.2024 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ? Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів передано на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Постановою Львівського апеляційного суду від 16.08.2024 ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 08.07.2024 скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.09.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, судом зобов'язано Орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради надати письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
На стадії підготовчого судового засідання 19.11.2024 представником ОСОБА_4 - адвокатом Бойко В.В. подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини. Згідно позовних вимог ОСОБА_7 просив виключити відомості про нього, як батька відповідача, з відповідного актового запису.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.11.2024 у прийнятті зустрічної позовної заяви відмовлено. Зустрічну позовну заяву повернуто представнику ОСОБА_4 - адвокату Бойко В.В. та роз'яснено право звернутися до суду з цими позовними вимогами в загальному порядку.
Також, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача просила заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі, з мотивів наведених у позовній заяві.
Представник відповідача вказала, що ОСОБА_4 визнає позовні вимоги в частині сплати аліментів, однак заперечує в частині позбавлення батьківських прав. Зазначила, що відповідач має намір налагодити стосунки позивачем.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове засідання не з'явився, матеріали справи містять письмові клопотання останнього щодо здійснення судового розгляду за його відсутності.
З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вірного вирішення її по суті, суд прийшов до наступних висновків, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Львові народилася ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторно) серія НОМЕР_3 , матір'ю якої є ОСОБА_5 , а батьком ОСОБА_4 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану, 20.10.2023 у актовий запис №4520 від 25.07.2008 було внесено зміни, а саме внесено відомості про визнання батьківства.
Так, 20.10.2023 до реєстру внесено відомості про зміни актового запису на підставі заяви від 06.09.2023 про визнання батьківства.
Суть змін полягає у наступному:
«Відомості про дитину по батькові змінено з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; відомості про батька: прізвище з « ОСОБА_3 » змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_5, власне ім'я батька з « ОСОБА_18 » змінено на « ОСОБА_12 », по батькові батька змінено з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_14 », дата народження батька - попередня інформація відсутня, змінено на ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство батька: попередня інформація відсутня, змінено на Україна, РНОКПП попередня інформація відсутня, змінено на НОМЕР_2 , місце проживання: попередня інформація відсутня, змінено на Україна, АДРЕСА_4 .
Зазначено, що державна реєстрація народження, яка була проведена на підставі ст.135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері) була змінена на «відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України».
Також, згідно витягу, 15.02.2023 у актовий запис №4520 від 25.07.2008 було внесено зміни, підставою яких зазначена звірка з ДПС, а саме, ОСОБА_3 присвоєно реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 .
Згідно наявних у матеріалів акту № 167 ЛКП «Княже місто» від 16.06.2024 та акту обстеження житлових умов від 02.07.2024, ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідно до наявної у матеріалах справи характеристики ОСОБА_3 - студентки першого курсу ВСП «ЛПФК УАД» освітньої програми «Цифрові друкарські технології та мультимедіа», 2008 р.н., українки, у вересні 2023 її зараховано на навчання у відокремленому структурному підрозділі «Львівського поліграфічного фахового коледжу Української академії друкарства», де характеризується як ініціативна, толерантна та доброзичлива. Навчанням студентки цікавиться та опікується її брат ОСОБА_15 , який також оплачує її навчання.
Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Положеннями частини четвертої статті 23-1 Закону України «Про охорону дитинства» зобов'язано уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю, в максимально короткий термін запропонувати сім'ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.
Згідно ч.4 ст.19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до ч.5 ст.19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно п.3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМ України від 24 вересня 2008 р. N 866, органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов'язану із захистом прав дитини, з дотриманням принципу - забезпечення найкращих інтересів дитини.
У матеріалах справи наявний висновок від 22.10.2024 №260001-вих-150215 Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_4 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Окрім того, у судовому засіданні 19.05.2025 було допитано у якості свідка ОСОБА_16 , який є братом позивачки по матері. Останній вказав, що сестра з 2022 проживає разом з ним у квартирі його батька. Повідомив, що відповідач ніколи не цікавився життям його сестри, а матір ніколи не повідомляла жодної інформації щодо ОСОБА_4 .
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
За наведених обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, так як судом встановлений факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, відносно якої він не проявляє належної батьківської турботи, не надає матеріальної допомоги та не піклується про неї.
Позбавлення відповідача батьківських прав на теперішній час є єдиним можливим засобом забезпечення дитини спокійного життя, гармонічного виховання, як того вимагає ст. 150 СК України, тобто відповідає інтересам дитини та переслідує легітимну мету.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст.150 та ст. 180 СК України, кожна дитина має право на піклування батьків, і батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав по відношенню до своїх дітей з ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Згідно постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: якщо батьки не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання освіти. Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено у статті 166 СК України. Так, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
У відповідності до п.16 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Слід також відзначити, що безпосередньо у судовому засіданні суд з'ясував у позивача чи в повній мірі вона розуміє наслідки ухвалення судового рішення про задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав та чи не має вона потреби у наданні додаткового часу на прийняття рішення з цього питання. У відповідь на наведене, позивач достатньо впевнено та переконливо повідомила, що її рішення є обдумане, вона розуміє усі наслідки та зважила на них, додаткового часу не потребує і наполягає на задоволенні позову. Зокрема, позивач наголосила на тому, що з часу її звернення до суду відповідач не вчинив жодних активних належних дій аби налагодити стосунки з нею, більше того він поставив під сумнів сам факт батьківства ініціювавши відповідний позов.
Суд цілком погоджується та відзначає, що з моменту початку провадження у справі пройшов достатній проміжок часу аби відповідач, у разі наявності у нього відповідної волі та бажання, вчинив активні дії задля налагодження спілкування з позивачем. Більше того, в ході провадження у справі суду не подано жодного доказу, який свідчить про реальний намір відповідача налагодити спілкування з донькою.
Також, суд вважає обґрунтованими та логічними доводи представника позивача озвученими в ході розгляду справи щодо того, що відсутність рішення про позбавлення батьківських прав спричиняє значні ускладнення у повсякденному житті позивача, яка є неповнолітньою особою, адже для того аби оформити документи їй необхідно погодження або дозвіл батька, який на контакт не виходить та не цікавиться її життям.
Відтак, оскільки викладені факти ухилення ОСОБА_4 від виконання батьківських обов'язків по утриманню та забезпеченню належних умов для виховання та розвитку доньки знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому для настання позитивного результату для подальшого належного розвитку ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою захисту її прав та інтересів, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі з 1 січня 2025 року - 3196 гривень.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, в тому числі на предмет відповідності вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).
Беручи до уваги матеріальні потреби дитини, а також враховуючи визнання позовних вимог у частині стягнення аліментів, суд вважає за можливе визначити аліменти в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є у даному належним і не призведе до порушення майнових прав ОСОБА_3 та відповідача.
Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, стягнення аліментів з відповідача на користь позивача повинно відбуватися з 03.07.2024, оскільки позовна заява надійшла до Галицького районного суду м. Львова саме у вказану дату.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 6 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Під час звернення до суду ОСОБА_3 сплачено судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок, тобто за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав, а тому вказані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Водночас, позивач при подачі позовної заяви про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 аліменти на користь доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок - судових витрат пов'язаних із сплатою судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_3
( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),
представник позивача - ОСОБА_1
( АДРЕСА_6 ),
відповідач - ОСОБА_4
(
АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ),
представник відповідача - ОСОБА_2
( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -
Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування
(79000, м. Львів, вул. Ф. Ліста, 1; ЄДРПОУ: 20847537;
e-mail: gal_adm@city-adm.lviv.ua)
Повний текст рішення складено 29 травня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький