Справа №461/3007/25
/заочне/
29 травня 2025 року Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді - Павлюк О. В., за участі секретаря судових засідань - Гнаткович В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРОНІС» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Під Дубом, 26а; ідентифікаційний номер: 41614728) про розірвання договору, стягнення коштів у зв'язку з невиконанням договору, 3% річних та інфляційний витрат, -
1. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Позивачка звернулася до суду з позовом до Відповідача, у якому просить суд розірвати договір про надання правничої допомоги № 30042410 від 30.04.2024 та стягнути з Відповідача на її користь грошові кошти, сплачені за договором про надання правничої допомоги у сумі 16'000,00 грн, 3% річних у розмірі 441,86 грн, інфляційні витрати в розмірі 2'023,28 грн, що разом становить 18'465,14 грн та судові витрати.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 30.04.2024 сторони уклали договір про надання правничої допомоги № 30042410, предметом якого є послуги з підготовки та подачі процесуальних документів до суду по ст. 1212 ЦКУ (безпідставно набуті кошти, які підлягають поверненню), анулювання кредитів та представництво інтересів у суді.
Позивачка повідомила, що вона виконала усі свої зобов'язання за договором, зокрема сплатила вартість надання юридичних послуг у розмірі 16'000,00 грн. Позивачка стверджує, що після підписання договору Відповідач не вчинив жодних дій на виконання зобов'язань за вказаним договором.
31.01.2025 Позивачка на адресу Відповідача направила вимогу про повернення коштів через невиконання зобов'язань, однак Відповідач на вказану вимогу не відреагував кошти, сплачені Позивачкою на виконання умов Договору, не повернув.
Відтак, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Галицький районний суд ухвалою від 17.04.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановивши сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Позивачка, яка була належним чином повідомленою про розгляд справи, у судове засідання не з'явилася, її представник - адвокат Бойко Є. В. скерував 29.05.2025 до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи у їх відсутності, зазначив, що прочсять позовні вимоги задовольнити та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про розгляд цієї справи повідомлявся належним чином шляхом скерування ухвали про відкриття провадження з примірником позовної заяви та повісток про виклик до суду за його місцезнаходженням, інформація про яке наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 77, 88), а також через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (а. с. 87).
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.
У частинах 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України, особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, а тому суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті з ухваленням заочного рішення. При цьому суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи наведене, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.
Згідно зі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Фактичні обставини, встановлені судом, мотиви та висновки суду, а також положення закону, якими керувався суд, постановляючи рішення
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частинах 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд встановив, що 30 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ», як виконавець, та ОСОБА_1 , як замовник, уклали Договір про надання правової допомоги № 30042410 (далі - Договір) (а. с. 41-42).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач ТОВ «Астроніс» був зареєстрований 26.09.2017, код ЄДРПОУ 41614728, керівником юридичної особи - Марищук В'ячеслав Сергійович, кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_2 , який здійснює свою діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10) за юридичною адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 26-А. Вказаний реєстр містить інформацію про зміну юридичної назви ТОВ «Лігл» на ТОВ «Астроніс» (а. с. 39-40).
Договір № 30042410 про надання правової допомоги/юридичних послуг, укладений 30.04.2024 між ТОВ «Лігл» в особі власника юридичної фірми Герасімова С. та ОСОБА_1 , засвідчений печаткою Товариства із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи 41614728.
За умовами договору виконавець ТОВ «Лігл» зобов'язався за дорученням замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, поіменно в переліку послуг, зазначених у п. 1.2. цього Договору, а Замовник зобов'язується сплатити грошові кошти за надані послуги.
Згідно з п. 1.2. Договору визначений характер та види юридичних послуг, які виконавець зобов'язувався виконати, а саме: «підготовка та подача процесуальних документів до суду по ст. 1212 ЦКУ (безпідставно набуті кошти, які підлягають поверненню), анулювання кредитів, представництво в судді».
За п. 2.1. Договору, зокрема, визначено, що виконавець зобов'язаний після внесення замовником передплати в розмірі повної вартості послуг відповідно до п.п. 3.1. та 3.2. цього Договору приступити до надання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених у п. 1.2. цього Договору в повному обсязі, своєчасно і якісно.
У пункті 3.1. Договору сторони визначили, що розмір оплати за виконання юридичних послуг зазначених в п. 1.2. цього Договору, становить 16'000,00 грн. і виплачується замовником в наступний термін: 30.04.2024 в сумі 5'000 (п'ять тисяч) гривень, 15.05.2024 в розмірі 11'000 (одинадцять тисяч) гривень.
На виконання умов Договору Позивачка здійснила оплату послуг у розмірі 16'000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями з № 2324017717 та № 235836671 (а. с. 43).
31.01.2025 Позивачка на адресу Відповідача направила вимогу про повернення коштів через невиконання зобов'язань, однак Відповідач на вказану вимогу не відреагував кошти, сплачені Позивачкою на виконання умов Договору, не повернув (а. с. 45-50).
Як стверджує Позивачка, після підписання Договору Відповідач не здійснив жодних дії на виконання зобов'язань за Договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов'язання (ч. 2 ст. 653 ЦК України) та відсутність права сторін вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 653 ЦК України).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Вiдповiдно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У статті 615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільнює винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає обов'язок довести відсутність своєю вини саме на цю особу.
Правовідносини сторін за спірним договором регулюються положеннями Глави 63 ЦК України, де, відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
У статті 906 ЦК України встановлена відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, у зв'язку з цим, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також цивільне законодавство передбачає й можливість розірвання договору про надання послуг.
Так, відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 910/1394/16 викладений висновок про те, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи . Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У частинах 1,5,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задоволити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з врахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
Незважаючи на приписи ч. 1 ст. 81 ЦПК України, ТОВ «АСТРОНІС» станом на день розгляду справи не надав належних та допустимих доказів того, що він виконав вказані вище умови договору про надання правничої допомоги № 30042410 від 30.04.2024, натомість Позивачка стверджує про порушення зобов'язань Відповідачем, який не приступив до виконання зобов'язань за Договором, на підставі чого суд вважає необхідним розірвати зазначений договір, оскільки, такий спосіб захисту порушеного права, у даному випадку, сприятиме ефективному відновленню прав позивача, як споживача послуг.
Згідно зі статтею 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
У постанові Верховного Суду України від 17 січня 2024 року у справі № 545/1272/22-ц викладений правовий висновок щодо того, що аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж) або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару). У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв'язку з невиконанням однією із сторін договору своїх обов'язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу. Отже, у разі розірвання договору з будь-яких причин аванс має бути повернутий покупцю у повному розмірі. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. І якщо продавець чи виконавець послуг (робіт) отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то, незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.
Верховний Суд України в постанові від 15 лютого 2019 року у справі № 910/21154/17 дійшов висновку, що відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постанові від 06.02.2020р. № 910/13271/18, після розірвання договору виникає право вимагати через суд повернення безпідставного набутого майна за розірваним договором на підставі ст. 1212 ЦК України.
Враховуючи, що Позивачка довела, що мають місце підстави для розірвання договору, оскільки Відповідач не приступив до виконання зобов'язань за договором, суд вважає, що з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивачки сплачені нею грошові кошти у сумі 16'000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.
Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
У частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд виявив у такому помилки.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України можливе лише за порушення грошового зобов'язання.
У частині 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки Позивачка пред'явила вимогу про повернення коштів 31.01.2025, Відповідач повинен був повернути ці кошти до 06.02.2025, а його прострочення почалося 07.02.2025.
Інфляційні втрати нараховуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникнуло грошове зобов'язання (тобто не з 07.02.2025, а з 01.03.2025). Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць, відповідно до якої час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль). Позивач зазначив період заборгованості по 08.04.2025, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Сума боргу
Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу
з 07/02/2025 до 08/04/202516 000,00 грн.
Всього:16 000,00 грн.
Інфляційні витрати:
Останній період (07/02/2025 - 08/04/2025)Індекс інфляції
лютий 2025100,80
березень 2025101,50
Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (100,80 : 100) x (101,50 : 100) = 1.02312000
Інфляційне збільшення:
16 000,00 x 1.02312000 - 16 000,00 = 369,92 грн.
3% річних
Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 07/02/2025 до 08/04/2025 16 000,00 x 3 % x 61 : 365 : 1006180,22 грн.
Всього штрафних санкцій: 80,22 грн.
Отже, до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 80,22 грн та 369,92 грн інфляційних втрат.
3. Розподіл між сторонами судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у сумі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.
Представник Позивачки просить стягнути з Відповідача 11'000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучає:
- договір № 17/01/25 від 17.01.2025, укладений між Адвокатським бюро «Євгенія Бойка» та ОСОБА_1 (а. с. 63-66)
- акт наданих послуг від 08.04.2025, відповідно якого загальна вартість наданих послуг становить 11'000,00 грн (а. с. 62);
- ордер на надання правничої допомоги (а. с. 67);
- свідоцтво Бойка Є. В. про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 68-69).
У частині 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Виходячи зі встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України та усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат Позивачки на професійну правничу допомогу до 7'000 гривень, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки, про зверненні до суду з позовом Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому з Відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2'290 гривень 23 копійок (1211,20 грн. за вимогу немайнового характеру та 1'079,02 грн (з розрахунку 16'450,14/18'465,14 х 1'211,20) - за вимогу майнового характеру).
Керуючись ст. ст. 528, 626, 627, 638, 654 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 10, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати договір про надання правничої допомоги № 30042410 від 30.04.2024, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астроніс» (колишня назва - «ЛІГЛ»).
3. Стягнути зі Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРОНІС» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Під Дубом, 26а; ідентифікаційний номер: 41614728) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) грошові кошти у сумі 16'000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок, що були сплачені за договором № 30042410 від 30.04.2024 про надання правничої допомоги, 3% річних у розмірі 80,22 грн та 369,92 грн інфляційних втрат, що разом становить 16'450 (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 14 копійок.
4. У решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути зі Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРОНІС» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Під Дубом, 26а; ідентифікаційний номер: 41614728) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7'000,00 грн.
6. Стягнути зі Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРОНІС» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Під Дубом, 26а; ідентифікаційний номер: 41614728) в дохід держави судовий збір у розмірі 2'290 гривень 23 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ольга ПАВЛЮК