ЄУН: 336/4504/25
Провадження №: 1-кс/336/461/2025
20 травня 2025 року
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову слічого СВ ВП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 від 06.10.2023 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082080000147,
15 травня 2025 року, через систему «Електронний суд», до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя звернувся представник заявника АТ «Українська залізниця» - адвокат ОСОБА_3 зі скаргою, в якій просив скасувати постанову слідчого СВ ВП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 від 06.10.2023 року про закриття кримінального провадження № 12023082080000147 від 25.01.2023.
В обґрунтування скарги посилається на те, що 06.10.2023 року слідчим СВ відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12023082080000147 від 25.01.2023 року, у зв'язку з відсутністю в діянні складу адміністративного правопорушення. З даною постановою заявник не згоден, вважає її передчасною, та такою, що порушує вимоги чинного КПК України. Так, при вирішенні питання щодо закриття кримінального провадження, слідчий посилався на нібито «дрібне» викрадення майна. Проте, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/108-23/4960-ТВ від 17.04.2023, вартість трансформатора в кількості 4-х штук складає 1000 гривень, вартість одного трансформатора 250 гривень, без урахування НДС. Отже, застосовуючи ч. 2 ст. 11 КК України слідчим допущено процесуальну помилку, розділивши майнову шкоду на чотири частини, за кількістю трансформаторів, що були викрадені.
У скарзі представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» вказує, що постанова про закриття кримінального провадження від 06.10.2023 року була отримана представником залізниці 12.05.2025, а тому скарга подана в строк, передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 16 травня 2025 вказану вище скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20 травня 2025 об 11.30 год.
В судове засідання представник скаржника не прибув, надав заяву про розгляд скарги без участі представника залізниці.
Слідчий ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд скарги без її участі. Витребувані ухвалою суду від 16.05.2025 матеріали кримінального провадження № 12023082080000147 від 25.01.2023 суду не були надані з невідомих причин.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя виходить з наступного.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно із ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
Статтею 25 КПК України встановлено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно із ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
На думку слідчого судді, слідчим не дотримано зазначених вимог закону, а постанова про закриття кримінального провадження винесена передчасно.
Як вбачається з матеріалів скарги та постанови про закриття кримінального провадження, 24.01.2023 року до ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява про те, що в період часу з 21.01.2023 року по 26.01.2023 року невстановлена особа знаходячись по вулиці Фонтанній в Шевченківському районі міста Запоріжжя, таємно, шляхом вільного доступу під час дії воєнного стану, скоїла крадіжку трансформатору СТ-4, який належить ТОВ «Укрзалізниця».
25.01.2023 відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082080000147 за ознаками кримінального правопорушення ч. 4 ст. 185 КК України.
25.01.2023 до СКП ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області було надано доручення в порядку ст. 40 КПК України, з метою встановлення свідків, очевидців та особи, яка скоїла даний злочин.
Згідно виконаного доручення встановити свідків, очевидців, та особу, яка скоїла даний злочин не виявилось можливим.
Також, по даному кримінальному провадженню була призначена судова товарознавча експертиза з метою встановлення вартості викраденого майна.
Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/108-23/4960-ТВ від 17.04.2023, вартість трансформатора в кількості 4-х штук складає 1000 гривень, вартість одного трансформатора 250 гривень, без урахування НДС.
06 жовтня 2023 року постановою слідчого СВ відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12023082080000147 від 25.01.2023 року, у зв'язку з відсутністю в діянні складу адміністративного правопорушення. В постанові слідчий зазначає, що загальна вартість викрадених трансформаторів складає 1000 гривень, а вартість одного трансформатора складає 250 гривень, а враховуючи той факт, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 361 гривень 00 копійок, тому різниця між порогом від якого може наставати кримінальна відповідальність та сумою вартості трансформатора зазначеної в експертизі складає 1000 гривень 00 копійок, що є малозначністю, яка не заподіяла істотної шкоди для потерпілого. Також слідчий вказує, що встановити той факт, що невідома особа скоїла крадіжку трансформаторів в один день чи їх робила в період часу з 21.01.2023 по 26.01.2023 року не представилось можливим.
Слідчий суддя зазначає, що слідчий помилково вважав, що діяння за ознаками злочину, передбаченого ч.4. ст. 185 КК України, через малозначність не становить суспільної небезпеки, а тому в цілому відсутній склад кримінального правопорушення.
Відповідно до чинного законодавства про кримінальну відповідальність, кримінальним правопорушенням є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов'язковій сукупності трьох умов: формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу кримінального правопорушення, не може визнаватись малозначним. Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана при вчиненні відповідного злочину, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, що унеможливлює звернення до ч. 2 ст. 11 КК України; малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду; малозначне діяння не повинно бути суб'єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди. Якщо існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням і умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, має наставати кримінальна відповідальність за замах на той злочин, який особа бажала вчинити.
Поняття істотної шкоди у контексті ч. 2 ст. 11 КК України носить оціночний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи. Про оціночний характер шкоди можна говорити лише в тому випадку, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК використовує загальні оціночні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно визначені правові норми).
Якщо істотність шкоди знаходить своє чітке відображення у визначенні об'єктивних ознак того чи іншого складу злочину, тобто характер шкоди є фіксованим і не може оцінюватись на розсуд правозастосувача (абсолютно визначені правові норми), застосування кримінально-правової норми про малозначність виключається.
Значення ч. 2 ст. 11 КК України полягає в тому, що вона, підкреслюючи важливість такої матеріальної ознаки злочину, як його суттєва суспільна небезпечність, виключає злочин у випадках, коли вчинене діяння лише формально містить ознаки, передбачені в певній статті Особливої частини КК. Положення про малозначність діяння може розцінюватись як законодавчо закріплений засіб подолання колізії між формальною (кримінальна протиправність) і матеріальною (суспільна небезпека) ознаками злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 КК України предметом крадіжки є чуже майно. Цей злочин належить до злочинів з матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є суспільно небезпечні наслідки у виді шкоди майнового характеру. У пунктах 2-4 примітки до статті 185 КК України конкретизовані (формалізовані, визначені) такі наслідки, тобто законодавцем встановлено їх мінімальний і максимальний розмір у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Крадіжку, за яку передбачена кримінальна відповідальність (стаття 185 КК), слід відрізняти від дрібного викрадення чужого майна, як адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 51 КУпАП, згідно з якою таємне викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Системне тлумачення статті 51 КУпАП і статті 185 КК України свідчить, що викрадення чужого майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, становить предмет злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Таким чином, поняття такої кримінально караної поведінки не є оціночним, воно формалізовано в законі, тобто визначено законодавцем за допомогою вартісних критеріїв.
Оцінка суспільної небезпеки цього діяння не може визначатись за правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 11 КК України. Відповідне положення передбачає встановлення малозначності лише в тому разі, коли законодавець вирішення питання про межі заподіяної шкоди залишає на розсуд правозастосувача. Щодо крадіжки, то суспільно небезпечні наслідки цього складу злочину мають чітко визначену мінімальну межу шкоди, яка може бути завдана власнику майна - 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Слідчий суддя звертає увагу, що Законом № 2117-IX внесено зміни до КК щодо посилення відповідальності за злочини за ст. 185, 186, 187, 189, 191 КК, вчинені в умовах воєнного стану. Вчинення крадіжки в умовах воєнного стану одразу кваліфікується за ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, представник потерпілого у своїй скарзі вказує, що слідчий застосовуючи ч. 2 ст. 11 КК України допустив процесуальну помилку, розділивши спричинену майнову шкоду на 4 частини за кількістю трансформаторів, що були викрадені.
З ч. 1 ст. 40 КПК України слідує, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження слідчими, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
За положеннями ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюючи її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Слідчий суддя погоджується з доводами скаржника про те, що така постанова не може вважатися обґрунтованою.
Фактично із постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що слідчим під час досудового розслідування не проведені належні слідчі дії з метою перевірки та уточнення відомостей, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення. Постанова винесена без вказівки на будь-які докази, отримані в ході досудового розслідування доказів, без їх аналізу, у зв'язку з чим не зрозуміло на підставі яких фактичних даних слідчий дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження. З аналізу постанови вбачається, що слідчим не досліджено та не спростовано факт здійснення крадіжки, на який посилався потерпілий. Фактично слідчий обмежується лише посиланням на неможливість встановлення факту того, чи скоїла невідома особа крадіжку трансформаторів в один день, чи зробила це в період часу з 21.01.2023 по 26.01.2023, в зв'язку з чим слідчим було розділено майнову шкоду на чотири частини (по 250 грн. за один викрадений трансформатор), та визнано малозначним діянням, яке не становить суспільної небезпеки, не заподіяло істотної шкоди юридичній особі.
Враховуючи це, слідчий суддя, здійснюючи передбачену КПК України процедуру судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування вважає, що з урахуванням викладених вище обставин, постанова слідчого про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин, які мав би дослідити слідчий при проведенні перевірки.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування постанови слідчого СВ ВП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 від 06.10.2023 року про закриття кримінального провадження № 12023082080000147 від 25.01.2023.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя
Скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» -задовольнити.
Скасувати постанову слідчого СВ ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 від 06 жовтня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12023082080000147 від 25 січня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_4