27.05.2025
ЄУН 337/2161/25
3/337/646/2025
27.05.2025 року м. Запоріжжя
Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Калугіна Ганна Борисіна, розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з сектора протидії домашньому насильству Запорізького районного управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, працевлаштованого в ТОВ «Запоріжелектротранс» - водій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2, ч.2 ст. 173-2 КУпАП,
права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, роз'яснені,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.04.2025 серія ВАД № 681655, 26.04.2025 року о 10:20 год. ОСОБА_1 знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: кричав, словесно ображав, принижував, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 , внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, 26.04.2025 10:20 ОСОБА_1 знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, відносно свого батька у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 2014 р.н., а саме: кричав, словесно ображав, принижував, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 , внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
27.05.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 в якій він вказав, що конфлікт з ОСОБА_1 вичерпано, претензій до нього не має, у зв'язку з чим просив справу відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що між ними із сином відбувся сімейний словесний конфлікт (сварка), це відбулось разово, погроз в його бік ОСОБА_1 не висловлював, фізичну силу до нього не застосовував.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав, щиро розкаявся, пояснив, що сталася сімейна сварка, що не носить постійного характеру, із батьком одразу примирились та порозумілись.
Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька правопорушень, які розглядаються одночасно одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що провадження у справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, з таких міркувань.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Відповідно до вимог ст. 9 КУАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Диспозиція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відносно ОСОБА_1 складено два протоколи за одне й те саме правопорушення, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, так як за змістом протоколів дії ОСОБА_1 були направлені лише відносно його батька - ОСОБА_2 .
Щодо складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд зазначає наступне.
У відповідності з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Під психологічним насильством в сім'ї слід розуміти насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, що завдає шкоду психічному здоров'ю.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім'ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.
У рамках розгляду даної справи встановлено, що сторони примирились, потерпілий не має ніяких претензій до ОСОБА_1 .
Суддя звертає увагу на те, що обов'язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та можливість заподіяння або заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не свідчать про те, що ОСОБА_1 застосовував до потерпілго ОСОБА_2 домашнє насильство, яке могло завдати чи завдало шкоду її психічному здоров'ю.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, у тому числі і закріпленої у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин, суддя приходить до висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, що є підставою для закриття провадження в даній справі.
На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст. 247, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя Г.Б. Калугіна