29.05.2025
ЄУН 337/1516/25
Провадження №2/337/1162/2025
(заочне)
29 травня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Сидорової М.В.,
за участю секретаря - Коваленко В.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
26.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов АТ «Сенс Банк», який позивач мотивує тим, що Акціонерне товариство «Альфа Банк» та ОСОБА_1 21.09.2020 уклали угоду про надання кредиту №501266181, відповідно до умов кредитного договору Банк надає позичальнику ОСОБА_1 кредит, а позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», Запис про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання кредиту, однак відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 538680,67 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 350462,22 грн., та заборгованості за відсотками в сумі 188218,45 грн.
Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6464,16 грн., та витрати на правову допомогу в сумі 42800,00 грн.
Ухвалою суду від 02.04.2025 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено у справі підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 29.04.2025 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не прибув, від представника позивача Гірчака А.М. надійшла заява про проведення судового засідання у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем мешкання. Відзиву на позов або зустрічного позову не подав.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, в т.ч. у відсутність відповідача на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.
Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Суд встановив, що 21.09.2020 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №501266181 (далі - кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору, тип кредиту - «Кредит готівкою». Сума кредиту 538720,00 грн. Процентна ставка 27,00% річних. Строк кредиту 36 місяців. Дата повернення кредиту 21.09.2023.
Кредитор свої зобов'язання за кредитним договором №501266181 від 21.09.2020 виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, що підтверджується меморіальним ордером №3651204 від 21.09.2020 про перерахування відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 538720,00 грн., випискою по особовому рахунку та розрахунком заборгованості.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує.
Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору №501266181 від 21.09.2020, станом на 11.06.2024 заборгованість за цим кредитним договором становить 538680,67 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 350462,22 грн., заборгованості за відсотками в сумі 188218,45 грн.
Також судом встановлено, що загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» 12.08.2022 прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір. Вказаний договір оформлений письмовим документом і підписаний сторонами.
За змістом договору вбачається, що сторонами договору обумовлена сума кредитних коштів, розмір процентів за користування ними, порядок їх надання Банком позичальнику, а також строк, порядок та умови повернення кредиту позичальником, відповідальність за порушення своїх зобов'язань, тобто усі істотні умови кредитного договору. Отже, кредитний договір є чинним і обов'язковим для виконання.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконав свого зобов'язання щодо сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів, у зв'язку з чим станом на 11.06.2024 утворилась заборгованість в загальному розмірі 538680,67 грн., стягнення якої позивач вимагає в судовому порядку.
Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем письмовими доказами: копією угоди про надання кредиту №501266181 від 21.09.2020, меморіального ордеру, а також випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, які повністю узгоджується між собою. Суд вважає вказані докази належними та допустимими, підстав сумніватись в їх достовірності у суду не виникло.
При цьому, суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 , обґрунтованого заперечення проти позову не подав, в судове засідання не прибув і жодним чином позовні вимоги не спростував.
На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити повністю.
Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 6464,16 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.
Як передбачено у ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (ч.1 ст.133 ЦПК України).
Приписами ч.1 ст.26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи не подавалось.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.
Так, позивачем заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 42800,00 грн., на підтвердження яких надані наступні докази: копію договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025, укладеним між АТ «Сенс Банк» та адвокатським об'єднанням «СмартЛекс», згідно з п.3.1 якого замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн; за отримання рішення суду 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 %.
Відповідно до п.1.1 договору №1006 від 28.01.2025 про надання послуг замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги, які полягають у здійснені від імені та в інтересах замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню до їх погашення такої заборгованості, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Винагорода виконавця та порядок розрахунків визначений сторонами в п.3.1 договору №1006 від 28.01.2025, а також договір передбачає умови щодо передачі реєстру боржників за актом приймання-передачі в роботу виконавця за відповідними додатками.
Разом з тим, представником позивача окрім договору №1006 від 28.01.2025 жодного додатку які б свідчили про виконання зобов'язань по ньому в т.ч. відносно передачі матеріалів в роботу по ОСОБА_1 суду не надано, що позбавляє можливість встановити дійсний розмір понесених витрат позивачем на правову допомогу та розглянути такі вимоги, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні вимог за необґрунтованістю.
Керуючись ст.15, 16, 526, 530, 610, 627, 629, 634, 638, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714, місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100) заборгованість за кредитним договором №501266181 від 21.09.2020 в загальному розмірі 538680,67 грн., в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 6464,16 грн., усього 545144 (п'ятсот сорок п'ять тисяч сто сорок чотири) гривень 83 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.В.Сидорова