202/9523/24
1-кп/202/797/2025
27 травня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024052420000057 від 06.02.2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Нерушай Татарбунарського району Одеської області, громадянина України, українця, одруженого, з середньо-технічною освітою, раніше судимого: 24.06.2019 року Білгород - Дністровським районним судом Одеської області за ст. ст. 263 ч.1, 296 ч.4, 309 ч.1 КК України до позбавлення строком на три роки і один місяць; 28.02.2024 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, навідника 1 відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , старший солдат, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, -
за участю учасників судового провадження: прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілого - ОСОБА_11 , захисника-адвоката - ОСОБА_12 обвинуваченого - ОСОБА_5
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому продовжений.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Поряд із цим, відповідно до ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 лютого 2024 року № 34 старшого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду навідника 1-го відділення 1-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону вказаної військової частини.
Разом з ним у військовій частині проходить військову службу на посаді командир бойової машини - командир 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_11 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12 квітня 2023 року № 90.
Будучи військовослужбовцем, старший солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та інших законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованими, зразками високої культури, скромності й витримки.
Крім того, являючись військовослужбовцем Збройних сил України, старший солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 20, 21, 22, 22-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України достеменно знав, що військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу: для захисту свого здоров'я і життя, а також здоров'я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо та тощо.
Проте, в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, старший солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив злочин проти життя та здоров'я особи, при наступних обставинах.
Приблизно о 08 години 15 хвилин 06 лютого 2024 року до тимчасового розташування за адресою АДРЕСА_2 , де мешкали старший солдат ОСОБА_5 та солдат ОСОБА_13 , на прохання останнього, прийшов штаб-сержант ОСОБА_11 , з метою з'ясування причин небажання ОСОБА_5 виходити на бойові позиції.
В ході розмови між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 виник конфлікт, в ході якого вони виражались нецензурною лайкою на адресу один одного, та який переріс у бійку, що розняв свідок ОСОБА_13 .
Далі, на ґрунті конфлікту, ОСОБА_5 взяв у своїй кімнаті ввірену йому для службового користування автоматичну зброю автомат Калашникова (далі - АКС-74У) № НОМЕР_3 , зайшов у кухонну кімнату та бажаючи продемонструвати свою перевагу здійснив постріл вгору, після чого, вирішив вбити ОСОБА_11 .
Негайно реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , 06 лютого 2024 року, приблизно о 08 годині 20 хвилин, діючи з прямим умислом, з метою заподіяння смерті штаб-сержанту ОСОБА_11 , на ґрунті конфлікту, перебуваючи у кухонній кімнаті домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , тримаючи в руках ввірену йому для службового користування автоматичну зброю автомат Калашникова (далі - АКС-74У) № НОМЕР_3 , з відстані близько 3 метрів здійснив один постріл в область шиї ззаду справа штаб-сержанта ОСОБА_11 , в результаті чого спричинив останньому вогнепальне кульове наскрізне поранення шиї з вхідним отвором по задній поверхні шиї справа та вихідним в підщелепно-шийній ділянці зліва та закритий перелом тіла лівої лопатки, чим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки штаб-сержанту ОСОБА_11 було своєчасно надано медичну допомогу і він вижив.
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_5 виразилися закінченому замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у скоєному злочині не визнав, пояснив суду, що за два дні до 06.02.2024 року разом з потерпілим ОСОБА_11 вийшли з позиції. ОСОБА_5 раніше проживав разом з ОСОБА_14 у будинку, то останній постійно зловживав алкогольними напоями, і не давав спокою ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_5 не вживав алкогольні напої та заважав їх вживати і ОСОБА_11 . 06.02.2024 ОСОБА_11 прийшов до будинку, де мешкав ОСОБА_5 і почав кричати, ОСОБА_15 , з яким на той час проживав ОСОБА_5 , почав заспокоювати ОСОБА_11 . Спочатку ОСОБА_11 хотів вдарити ОСОБА_5 , а потім взяв автомат, який ввірений ОСОБА_5 і став ним погрожувати, що буде стріляти, потім натиснув на гачок автомату і здійснив один постріл. Потерпілий ОСОБА_11 впав після пострілу, а ОСОБА_15 , який перебував поряд, одразу пішов за лікарем, і ОСОБА_5 залишився вдвох з ОСОБА_11 . Через 20 хвилин прибули лікарі і повідомили, що не має небезпеки для ОСОБА_11 і забрали його в лікарню. Обвинувачений стверджував в суді, що в ході бійки він з потерпілим боролися за автомат, потерпілий нажимав на гачок автомату, а тому постріли з нього були хаотичні, він не мав наміру на вбивство потерпілого, намагався лише вихватити належну йому зброю із рук потерпілого ОСОБА_11 .
Цивільний позов в інтересах Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами про відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_16 не визнав.
Потерпілий ОСОБА_11 суду повідомив, що 06.02.2024 він разом з іншими військовослужбовцями повинні були виходити на позиції, але ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_5 захворів і ОСОБА_11 прийшов до будинку, де проживав ОСОБА_16 з метою з'ясування його стану здоров'я. В ході спілкування у ОСОБА_11 з ОСОБА_5 виник конфлікт через те, що ОСОБА_11 повинен віддати 8000 гривень ОСОБА_5 та вдарив ОСОБА_11 кулаком, і вони почали битися. ОСОБА_15 підійшов до ОСОБА_17 і ОСОБА_5 та почав відтягнув їх один від одного. Тоді, ОСОБА_5 пішов у кімнату, взяв автомат і вистрелив в ОСОБА_11 , після чого ОСОБА_11 впав, але не втратив свідомість. Коли ОСОБА_11 впав, обвинувачений ОСОБА_5 підійшов до нього, сів на ОСОБА_11 і вдарив його ще раз, а лише потім ОСОБА_5 почав надавати ОСОБА_11 допомогу. Після прибуття командира роти, він втратив свідомість. При здійсненні пострілу ОСОБА_5 перебував на відстані біля 1,5 - 2 метрів. Потерпілий ОСОБА_11 стверджує, що алкоголь не вживав, також повідомив, що будь-якої боротьби між ним та ОСОБА_5 за автомат не було, постріл обвинуваченим здійснено прицільно і цілеспрямовано, також не відкидає можливості наміру обвинуваченого ОСОБА_5 на його вбивство.
Свідок ОСОБА_18 суду повідомив, що 06.02.2024 року був на нараді, де повідомили, що є військовослужбовцю спричинено кульове пораненням і його госпіталізували. На місці події було виявлено, що у ОСОБА_11 поранення в області шиї, він перебував у шоковому стані. При огляді поранення ОСОБА_11 , були ознаки самопострілу, але у подальшому, це було спростовано встановленням на задній поверхні шиї наявністю вхідного отвору.
Як слідує із протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 15.03.2024 року, в порядку ст. 225 КПК України, хід якого зафіксовано за допомогою відеозапису і відповідно до якого, свідок надав пояснення, що на 06 лютого 2024 року проживав разом з ОСОБА_5 у будинку, а потерпілий ОСОБА_11 проживав в іншому будинку з іншими військовослужбовцями. ОСОБА_11 прийшов до будинку, де свідок мешкав разом з ОСОБА_5 . Вночі свідок почув крики, ОСОБА_19 наніс удар ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_13 виставив ОСОБА_11 за двері будинку. 06.02.2024 ОСОБА_13 прокинувся після того як почув постріл, зайшовши в іншу кімнату побачив, як впав ОСОБА_11 , останній перебував в стані алкогольного сп'яніння, а обвинувачений ОСОБА_5 тримав автомат в руках, після ОСОБА_5 здійснив другий постріл. Також свідок пояснив, що обвинувачений ОСОБА_5 після здійснення пострілів у бік потерпілого, намагався надавати йому допомогу до прибуття лікарів.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_20 підтримав висновок експертизи в повному обсязі та пояснив суду, що в ході проведення експертного дослідження було встановлено ступінь тяжкості та механізм нанесення тілесного ушкодження.
Винність обвинуваченого також підтверджується письмовими доказами, наданими прокурором у судовому засіданні та дослідженими безпосередньо судом, а саме:
- протоколом огляду місця події з флеш-накопичувачем до нього від 06.02.2024 року, згідно якого було оглянуто територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де виявлено та вилучено автомат АКС-74У з маркуванням НОМЕР_3 , 1991 року випуску, магазин до нього з 28 патронами калібру 5,45, з них 25 патронів мають маркування 17х83, 2 патрони мають маркування 270х88 та один патрон має маркування 17х82, 2 гільзи з маркуванням 17х83, змиви з автомату, фрагмент тканини з РБК, також виявлено отвір в стіні 10х15 мм, отвір в підлозі 30х35 мм;
- протоколом проведення слідчого експерименту з диском до нього від 06.02.2024 року, за участю обвинуваченого ОСОБА_5 , в ході якого обвинувачений ОСОБА_5 вказав на механізм та обставини скоєння злочину, що мав місце 06.02.2024 року;
- протоколом проведення слідчого експерименту з диском до нього від 06.02.2024 року, за участю свідка ОСОБА_21 , в ході якого останній вказав на механізм та обставини скоєння злочину, що мав місце 06.02.2024 року;
- протоколом проведення слідчого експерименту з диском до нього від 22.04.2024 року, за участю потерпілого ОСОБА_11 , в ході якого останній вказав на механізм та обставини скоєння злочину, що мав місце 06.02.2024 року;
- речовими доказами, визнаними по кримінальному провадженню.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №22 від 07.02.2024 року при судово-медичному освідуванні будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 не виявлено.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №49 від 15.03.2024, при зверненні у лікарню ОСОБА_11 виявлено - вогнепальне кульове наскрізне поранення шиї з вхідним отвором по задній поверхні шиї справа та вихідним в підщелепно-шийній ділянці зліва, закритий перелом тіла лівої лопатки, утворилося внаслідок одного снаряду (кулі), не виключно - при пострілах з автоматичної вогнепальної зброї, можливо в зазначений термін у постанові чи медичних документах, і за ступенем тяжкості, відносяться до середньої тяжкості, як потребуючи для свого лікування термін понад 21 добу.
Згідно медичних документів вхідний вогнепальний отвір розташований по задній поверхні шиї справа тому в момент отримання поранення ОСОБА_11 , міг знаходитися як у вертикальному або близькому до такого положенні так і у горизонтальному або близькому до такого положенні, та найбільш імовірно задньою поверхнею тіла до вогнепальної зброї.
Згідно медичних документів вхідний вогнепальний отвір розташований по задній поверхні шиї справа тому можливість спричинити самому собі тілесне ушкодження при пострілі з автомату у ОСОБА_11 , виключається.
Згідно медичних документів вхідний вогнепальний отвір знаходиться по задній поверхні шиї справа а вихідний отвір у підщелепно-шийній ділянці зліва тому рановий канал направлений ззаду наперед, справа наліво.
Через недостатність опису тілесних ушкоджень в наданих медичних документа судити про дистанцію пострілу не має можливості.
Данні медичних документів у тому що вхідний вогнепальний отвір знаходиться по задній поверхні шиї справа а вихідний отвір у підщепло-шийній ділянці зліва, суперечать показам підозрюваного ОСОБА_5 , та свідка ОСОБА_13 , які вказують на те, що потерпілий та підозрюваний знаходилися обличчям один до одного.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №103 від 30.04.2024, не виключається можливість утворення наскрізного поранення шиї з вхідним отвором по задній поверхні шиї справа та вихідним в підщелепно-шийній ділянці зліва, закритого перелому тіла лівої лопатки у ОСОБА_11 , за обставин на які він вказав під час слідчого експерименту від 22.04.2024 року.
Згідно висновку судової експертизи зброї №Д-19/113-24/1032-БЛ від 26.03.2024, наданий на дослідження предет, візуально схожий на автомат АКС-74У, який міститься у сейф пакеті PSP 4260583, є бойовою нарізною вогнепальною стрілецькою зброєю - автоматом конструкції Калашникова зі складним прикладом та укороченим стволом (АКС-74У) калібру 5,45х39 мм, заводський номер НОМЕР_3 , 1991 року випуску, виробництв Тульського збройного заводу.
Автомат виготовлений промисловим способом та придатний до стрільби.
Надані на дослідження предмети у загальній кількості 28 (двадцять вісім) штук. візуально схожі на патрони, які містяться у сейф-пакеті Р8Р1507652, є бойовими припасами - 5,45х39 мм військовими проміжними патронами зразка 1974 року. Патрони виготовлені промисловим способом та до стрільби придатні.
Надані на дослідження предмети, візуально схожі на гільзи, які містяться у сейф-пакеті PSP1507651, є складовими частинами бойових проміжних патронів калібру 5,45х39 мм, виробництва СРСР, а саме стріляними капсульованими гільзами. Надані на дослідження дві гільзи, стріляні з наданого на дослідження автомату АКС-74У № НОМЕР_3 , 1991 р.в.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №176 від 22.03.2024, ОСОБА_5 в період інкримінованого йому діяння виявляв і виявляє в теперішній час психічний розлад у формі емоційно нестійкого розладу особистості.
Іспитований у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
За своїм психічним станом іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №358 від 23.05.2024, ОСОБА_11 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє.
У період часу, до якого відносяться скоєні проти нього протиправні дії, ОСОБА_11 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Згідно висновку судово-цитологічної експертизи №759/1252-БД від 06.06.2024, на змивах з поверхні рукоятки, цівки, ричага (запобіжника), ричага (затвору), спускового гачка та магазину автомата (об'єкти №№1-6), наданих на дослідження, встановлена наявність поту, без домішку крові, клітини з ядрами не виявлені.
Статева та групова належність поту на змивах з поверхні рукоятки, цівки, ричага (запобіжника), ричага (затвору), спускового гачка та магазину автомата (об'єкти №№1-5), не визначена через відсутність епітеліальних клітин з ядрами та невиявлення антигенів А та В ізосерологічної сисеми АВ0, тому відповісти про походження їх від ОСОБА_5 чи ОСОБА_11 не представилось можливим.
Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №759/1251-БД від 07.06.2024, в зразку крові, висушеному на марлі, ОСОБА_5 були виявлені антиген А та ізогемаглютинін анти-В, що вказує на приналежність його крові до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.
В зразку крові, висушеному на марлі, ОСОБА_11 були виявлені антиген В та ізогемаглютинін анти-А, що вказує на приналежність його крові до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0.
В ході судового розгляду кримінального провадження захисником обвинуваченого ОСОБА_16 , адвокатом ОСОБА_12 заявлено клопотання про визнання всіх доказів недопустимими, оскільки всі докази, які були зібрані слідчою ОСОБА_22 є недопустимими, з приводу, що на думку захисника слідча ОСОБА_23 не входила до слідчо-оперативної групи при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_5 .
У відповідності до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Статтею 87 КПК України визначено недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і встановлено: Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Крім того, суд зазначає, що вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до наданих сторонами доказів, слід виходити з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.10.2019 р. в справі № 639/8329/14-к, від 01.12.2021 р. у справі № 501/740/18).
Доводи захисника про відсутність у матеріалах провадження документів щодо повноважень слідчого на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12024052420000057 від 06.02.2024 року, є безпідставними.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
За змістом статей 39, 40,110 КПК України рішення про призначення (визначення) слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, прийматись у формі постанови. Така постанова має відповідати передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
Водночас, визначення керівником органу досудового розслідування слідчого (слідчу групу), який здійснюватиме досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права та обов'язки і приймається у формі постанови. Такі постанови не є процесуальними джерелами доказів у розумінні ст. 84 КПК України.
Разом з тим, частиною 2 ст. 290 КПК України встановлено правило, за яким, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
У разі, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч. 12 ст. 290 КПК України).
Касаційний кримінальний суд в складі Верховного Суду у постанові по справі № 426/22634/18 (провадження № 51-4102 км 21) від 24 січня 2022 року, зазначив, що не відкриття стороні захисту постанов на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не зумовлює визнання доказів отриманих під час досудового розслідування недопустимими.
В ході судового розгляду кримінального провадження стороною обвинувачення було надано суду постанову про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні №12024052420000057 від 06.02.2024 року, яка підписана начальником СВ ВП №3 Крамторського РУП ГУНП в Донецькій області майором поліції ОСОБА_24 .
Вказана постанова відповідає передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення у формі постанови.
Відповідно до копії постанови від 06.02.2024 для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024052420000057 від 03.04.2018 року призначено групу слідчих у складі яких ж старший слідчих СВ ВП №3 ОСОБА_22 .
При цьому у долученої копії постанови міститься інформація про дату та місце її складення, прізвище та ініціали, посада особи, яка прийняла рішення про визначення групи слідчих та слідчого, прізвище та ініціали слідчого, посилання на правові підстави винесення постанов, номери кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР і дату їх внесення до Реєстру, попередню правову кваліфікацію (ч.2 ст.15 ч. 1 ст. 115 КК України).
Долучення постанови про визначення слідчого на стадії судового розгляду не суперечить висновку об'єднаної палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року (справа № 477/426/17, провадження № 51-4963 кмо 20), відповідно до якого постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.
З огляду на викладене, підстави для визнання недопустимими всіх доказів, отриманих під час досудового розслідування, на які вказувалося стороною захисту з підстав, що слідча ОСОБА_22 не входить до слідчо-оперативної групи при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_5 (СОГ), відсутні.
Судом не можуть бути сприйняти доводи сторони захисту у судових дебатах, що дії обвинуваченого ОСОБА_16 були наслідком перевищення меж необхідної оборони, з огляду на наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 36 КК України визначено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» № 1 від 26.04.2002 року, слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. При розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.
Враховуючи досліджені конкретні обставини справи, надавши оцінку діям обвинуваченого, встановивши їх співвідношення та відповідність захисту небезпечності посягання, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_5 не перебував у стані необхідної оборони, оскільки судом не встановлено з боку потерпілого такого противоправного посягання на обвинуваченого, яке б викликало невідкладну необхідність у заподіянні шкоди його здоров'ю, з огляду на покази ОСОБА_5 , який стверджував, що в результаті конфлікту між ним та ОСОБА_11 , який в подальшому переріс в бійку, ОСОБА_11 взяв автомат і навів зброю на ОСОБА_5 , але в ході боротьби ОСОБА_5 хотів забрати зброю у ОСОБА_11 і він - ОСОБА_11 натиснув на гачок автомата.
Окрім того, жодним дослідженим у судовому засіданні доказом не підтверджено доводи обвинуваченого ОСОБА_5 , що зброя перебувала у руках потерпілого ОСОБА_11 , відбувалась боротьба за зброю та хаотичні постріли, внаслідок яких потерпілий отримав поранення у життєво важливий орган.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обвинувачений ОСОБА_16 здійснив постріл з автомату в ОСОБА_11 в область шиї, у життєво важливий орган, при цьому ОСОБА_11 перебував на невеликій відстані від ОСОБА_16 та був без зброї, що вказує на нерівне співвідношення сил, а тому суд не вбачає підстав для ОСОБА_16 сприймати загрозу можливого нападу зі сторони потерпілого як реальну.
Аналізуючи зазначені факти, суд приходить до висновку про відсутність обставин, які б свідчили про перебування ОСОБА_16 в стані необхідної оборони, а вистріл в область шиї був здійснений обвинуваченим з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_11 .
Таким чином, винність обвинуваченого ОСОБА_16 у скоєнні злочину, передбаченому саме ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України повністю підтверджується письмовими доказами наданими прокурором у судовому засіданні та показами свідків, отриманими безпосередньо судом в ході судового розгляду, які узгоджуються між собою.
Суд, при обранні заходу примусу обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, особу обвинуваченого який раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не має на утриманні непрацездатних осіб та неповнолітніх дітей, не страждає тяжкими захворюваннями, не є інвалідом.
Обставиною, що пом'якшує покарання судом не встановлено.
До обставин, що обтяжує покарання суд відносить рецидив злочинів.
У відповідності до вимог Закону України про кримінальну відповідальність, покарання має на меті не тільки кару, а повинне забезпечити перевиховання обвинуваченого, задля недопущення повторення протиправної поведінки з його сторони.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у виді реального позбавлення волі, що у даному випадку буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а також у повній мірі відповідати морально-етичним і правовим нормам.
Підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69,75 КК України, в ході судового розгляду кримінального провадження, не встановлено.
Відповідно до абз. 2 п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом повного або часткового їх складання заміна покарань провадиться за правилами ст.72 КК України. Коли за злочини, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд може застосовувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або призначити кожне з них до самостійного виконання.
З урахуванням викладеного, оскільки суд прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України у виді штрафу в дохід держави, то вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 28.02.2024 рокуслід виконувати самостійно, відповідно до вимог ч.3 ст. 72 КК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
В рамках даного кримінального провадження прокурором в інтересах держави було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої злочином та відповідно до позовних вимог просив стягнути з обвинуваченого витрати, понесені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 на користь Клінічної лікарні "Феофанія" Державного управління справами у сумі 142 445 гривень 00 копійок.
Згідно ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Суд, приходить до висновку, що цивільний позов прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 28.02.2024 року, за яким ОСОБА_16 призначене покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень - виконувати самостійно.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 06 лютого 2024 року залишив незмінним запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Клінічної лікарні "Феофанія" Державного управління справами, код ЄДРПОУ 05415792, за рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка постраждала внаслідок вчинення злочину в сумі 142 445 гривень 00 копійок.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2024 року - скасувати.
Речовий доказ - автомат АКС-74У № НОМЕР_3 1991 року та магазин до нього; 28 патронів калібру 5,45, що знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів СВ ВП №3 Краматорського РУП, - повернути до військової частини НОМЕР_1 .
Речові докази - змиви з рукоятки, цівки, ричагу (запобіжника), ричагу (затвору), спускового гачка та магазину автомата, які поміщено до паперових конвертів з пояснювальним написами; 2 гільзи калібру 5,45; фрагмент тканини з РБК, що знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів СВ ВП№3 Краматорського РУП, - знищити.
Речові докази - шкарпетки шерстяні білі, термобілизна, штани сірого кольору та кофта), що знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів СВ ВП№3 Краматорського РУП, - повернути власнику.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави кошти, витрачені на проведення судових експертиз у розмірі 7 572,80 гривень.
Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча: ОСОБА_1