28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 185/2594/23
провадження № 51-1924 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2024 року,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаного судового рішення в касаційному порядку.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 3 цієї статті.
Відповідно до законодавчих положень у касаційній скарзі має бути зазначено правове обґрунтування заявленої вимоги, котра має узгоджуватися зі ст. 436 КПК адже суд касаційної інстанції (далі - Суд) є судом права, а не факту. Цей суд уповноважений скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, зокрема у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Згідно зі ст. 433 КПК Суд перевіряє правильність застосування норм права і під час касаційної процедури не досліджує доказів, не вирішує питання про їх достовірність, не ревізує повноти судового розгляду, висновків щодо фактичних обставин справи, а при здійсненні провадження виходить із обставин, установлених судами попередніх інстанцій. Тому, заперечуючи законність судових рішень, скаржник має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування оспорюваних рішень.
Цього не було враховано при зверненні до Верховного Суду.
Зокрема, у прохальній частині поданої скарги не сформульовано вимоги щодо рішення, яке відповідно до ст. 436 КПК має право ухвалити Суд за наслідками касаційного розгляду. Замість цього зазначено про необхідність розібратись із допущеними в справі порушеннями, що не узгоджується з приписами вказаної норми права й перешкоджає визначенню меж касаційного перегляду згідно зі ст. 433 КПК. Водночас у мотивувальній частині звернення міститься теза про необхідність скасування вироку. Однак, відображаючи таку позицію засуджений залишив поза увагою те, що процесуально неможливо скасувати лише рішення місцевого суду за наявності ухвали апеляційного суду, котрою вирок було залишено без змін.
Крім того, не погоджуючись із висновками суду першої інстанції скаржник не наводить обґрунтування допущення цим судом таких порушень норм права, котрі в розумінні ст. 412 КПК та з огляду на статті 84-87, 91, 94, 374, 412 вказаного Кодексу є істотними і зумовлюють обов'язкове скасування вироку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК. Також автор скарги ставить під сумнів установлені фактичні обставини кримінального провадження, що не є предметом перевірки суду касаційної інстанції згідно зі ст. 433 КПК.
Заразом попри те, що вирок переглядався в апеляційному порядку, засуджений у своїй скарзі не зазначив у чому полягає незаконність ухвали. Доводів, які би свідчили про недодержання судом апеляційної інстанції приписів статей 370, 404, 405, 419 КПК, з урахуванням ст. 415 цього Кодексу в касаційній скарзі не міститься. Також не окреслено яких аргументів сторони захисту не розглянув згаданий суд і не дав на них відповідей.
За приписами ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Проте подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Таким чином скаржник належно не виконав вимог ст. 427 КПК, що перешкоджає відкриттю касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим вказаною нормою процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала цю скаргу.
У разі необхідності отримання правової допомоги для складання касаційної скарги засуджений може звернутися до центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги в порядку, передбаченому Законом України від 2 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правничу допомогу».
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2024 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3