29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 279/1912/20
провадження № 51-1997ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого
ОСОБА_5 на вироки Коростенського міськрайонного суду Житомирської області
від 19 квітня 2024 року та Житомирського апеляційного суду від 29 квітня
2025 року,
встановив:
Захисник ОСОБА_6 звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінальногопроцесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу захисником подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 та ч. 3 цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень
при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого
(ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,
що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи
в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, захисник не наводить конкретних порушень закону, допущених судом першої інстанції під час постановлення оскарженого вироку, які б відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК з урахуванням приписів статей 412-414 цього Кодексу були б підставами для його скасування.
Натомість захисник у касаційній скарзі в обґрунтування незаконності ухвалених вироків, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, захисник у касаційній скарзі, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судами, як на підставу, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, для скасування оскаржених вироків, доводів на обґрунтування того, у чому саме полягали такі порушення із урахуванням положень ст. 412 КПК, не наводить.
Не містить касаційна скарга і доводів на обґрунтування неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність як підстави, передбаченої п. 2 ч. 1
ст. 438 КПК для визнання оскаржених судових рішень незаконними у розумінні положень ст. 413 цього Кодексу. Зокрема, захисником не обґрунтовано, з яких підстав він вбачає неправильне застосування апеляційним судом положень ст. 75 КК.
Також захисник не конкретизує у скарзі, яким чином наведені ним обставини, які він вважає такими, що пом'якшують його підзахисному покарання, істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, щоб бути підставами для застосування до нього положень ст. 69 КК.
Крім цього, захисник у касаційній скарзі, вказуючи на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого,
як на підставу, передбачену п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК, для скасування оскаржених судових рішень, лише формально посилається на несправедливість призначеного ОСОБА_5 покарання, при цьому не наводить доводів щодо його явної несправедливості з огляду на положення ст. 414 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття
касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим
ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу захисника без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків,
що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою,
яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК не додано усіх документів, які мають подаватися разом
з касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вироки Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 квітня 2024 року та Житомирського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3