ЄУН 932/12753/24
Провадження №2/932/3862/24
Іменем України
27.05.2025 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого - судді Салькової В.С.,
за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,
представника позивача - адвоката Громова Ю.А., представника третьої особи Івчик В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини,
І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача
Позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача, і в обґрунтування позовних вимог вказав, що під час перебування в шлюбі з ОСОБА_2 у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина - донька ОСОБА_3 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2024 шлюб між ними розірвано.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.05.2024 місце проживання доньки визначене разом з ним.
Приблизно з серпня 2023 року вони з донькою проживають разом та без ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , і з того часу він самостійно виховує та утримує дитину, у той час як мати не бере в цьому участі.
Він неодноразово ініціював перед відповідачем питання щодо врегулювання ситуації навколо обставин з виховання дитини, зокрема, шляхом укладення договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків батьками, та/або шляхом навідування мамою доньки, організації спілкування через аудіо- та відеозв'язок, а також щодо участі матері в утриманні дитини.
Втім, ОСОБА_2 фактично відмовляється від своєї участі у вихованні та утриманні доньки, аргументуючи це розірванням сімейних відносин, створенням нею нової родини з цивільним чоловіком, який категорично проти, щоб вона спілкувалася з донькою, вважає, що дистанційне спілкування призведе до зворотних наслідків, ва щодо утримання дитини посилається на відсутність у неї доходу.
Метою звернення до суду зазначає підтвердження наявності вказаного ним факту, що необхідне для захисту найкращих інтересів дитини.
Просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання дитини та стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання доньки в розмірі частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менш ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, встановленого законодавством України, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
ІІ. Позиції, пояснення, заяви (клопотання) учасників справи
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Громов Ю.А. підтримали заявлені вимоги та наполягали на їхньому задоволенні.
Позивач додав до викладеного в позові, що 15.03.2022 через наявність загрози від повномасштабного вторгнення РФ він відвіз свою дружину ОСОБА_2 та доньку закордон, 20.05.2023 вони повернулися та між ним та дружиною почалися конфлікти, згодом вони вирішили розлучитися, у листопаді 2022 року припинили спільне проживання та на початку 2023 року припинили спілкування. ОСОБА_2 знов уїхала закордон, але вже сама. Він опікувався дитиною, мати не спілкувалася з нею, не допомагала матеріально. 22.01.2024 вони розлучилися.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялася у порядку, передбаченому ЦПК України, клопотання про відкладення розгляду справи від неї не надходило.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким вона підтвердила, що не спілкується з дитиною з поважних причин, оскільки її шлюб з позивачем розірвано судом, вона проживає з іншим чоловіком, який не хоче, щоб вона спілкувалася з колишнім чоловіком і дитиною. Наявність поважних причин не може бути підставою для обмеження її материнських прав, тому просить відмовити у задоволенні позову про встановлення факту. Щодо стягнення з неї аліментів просить врахувати, що її дохід за 2023 рік становив 33500,00 грн, тобто по 2791,66 грн на місяць та на сплату аліментів їй не вистачає доходу. Вважає, що оскільки у неї змінився сімейний стан, бо вона розірвала шлюб з позивачем та має нового чоловіка, вона має право не платити аліменти. Позивач не обґрунтував розміру аліментів, не звертався до неї за домовленістю про утримання дитини в натуральній формі, а тому його вимога про стягнення аліментів, на думку відповідача, є передчасною. Просила суд відмовити в задоволенні позову та судові засідання проводити без її участі.
Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала заявлені позивачем вимоги та пояснила, що з ОСОБА_2 працівники третьої особи телефоном спілкувалися на початку 2024 року з метою складення висновку про місце проживання дитини, питання щодо чого вирішувалося в лютому-березні2024 року. Мати підтвердила, що не спілкується з донькою, бо має нового чоловіка, а він проти спілкування. Вона не заперечувала проти проживання дитини з батьком. З дитиною спілкувався психолог, є висновок, за яким вона хоче жити з батьком. На теперішній час позиція матері не змінилася.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 05.12.2024 відкрите загальне позовне провадження у справі та призначене в ній підготовче засідання на 26.12.2024, відповідачеві запропоновано подати суду відзив на позовну заяву, а третій особі - пояснення (заперечення) щодо позову.
23.12.2024 відповідачем поданий суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 26.12.2024 підготовче провадження у справі закрите та справу призначене до судового розгляду по суті на 27.01.2025.
Судові засідання у справі відкладалися на 27.02, 18.03, 10.04, 06.05, оголошувалася перерва в судовому засіданні до 27.05.2025.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Дитина ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.10-зв).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2024 шлюб між сторонами розірвано за позовом ОСОБА_1 , рішення набуло законної сили 22.02.2024 (а.с.11-13).
Місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.05.2024, рішення набуло законної сили 20.06.2024 (а.с.14-16).
Місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.36-зв.).
Місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.37).Тополя-3, 48/11 (а.с.36-зв.).
Позивач ОСОБА_1 є приватним підприємцем з постійним обігом коштів за його рахунками (а.с.17-19).
Дохід відповідача ОСОБА_2 за 2022 рік склав 19500,00 грн, за 2023 рік - 33500,00 грн (а.с.55-56).
ОСОБА_1 на праві власності з 29.05.2019 належить квартира АДРЕСА_4 (а.с.20).
Пропозиції позивача щодо врегулювання ситуації навколо обставин з виховання дитини, зокрема, шляхом укладення договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків батьками, та/або шляхом навідування мамою доньки, організації спілкування через аудіо- та відеозв'язок, а також щодо участі матері в утриманні дитини відповідачем відхилені, що підтверджує листування між сторонами в' липні-серпні 2024 року (а.с.21-33).
Згідно з психологічним висновком від 12.02.2024 дитина ОСОБА_3 мешкає з батьком, має добрий емоційний контакт з ним, виявляє бажання мешкати з батьком постійно. Дитина знаходиться в адекватному психологічному стані, має адекватний рівень самооцінки. Є незначні прояви гіперопіки з боку батька (через компенсацію почуття провини) (а.с.83-84).
Відомості про працевлаштування відповідача ОСОБА_2 станом на 2025 рік, стан її здоров'я тощо відсутні.
V. Оцінка суду
Вислухавши учасників справи та дослідивши надані суду докази окремо та в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем дитини.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст.1 СК України).
У статті 7 СК України визначено, що суд при розгляді справ про регулювання сімейних відносин повинен забезпечити можливість здійснення прав дитини, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні та максимально можливо враховувати інтереси дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У ч.3 ст.11 цього закону закріплено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Принципом 6 Декларації прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 закріплено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.
У ч.1 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частини 1-3 ст.157 СК України передбачають, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Стаття 160 СК України закріплює, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.1 ст.180, ч.1 ст.181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. При цьому визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе врахування її інтересів.
Тобто факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини. Аналогічна правова позиція була викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №201/5972/22.
При цьому доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане із настанням обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Так, судом було враховано встановлені обставини справи, за якими малолітня донька ОСОБА_3 фактично з серпня 2023 року постійно мешкає з батьком, що позивач ОСОБА_1 одноосібно утримує її, що фактично і визнане у наданому відзиві відповідачем.
Наведені відповідачем ОСОБА_2 причини, через які вона не спілкується з дитиною та не утримує її, та які вона вважає поважними, суд відкидає як такі, що не ґрунтуються на законі.
Так, не зважаючи на проживання матері окремо від дитини, це не впливає на обов'язок ОСОБА_2 піклуватися про здоров'я доньки, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, а також на її обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Іншого порядку встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини законодавством України не передбачено.
Тобто судом установлено, що позивачем ОСОБА_1 виконано закріплений у ст.ст. 12,81 ЦПК України обов'язок з доведення належними, достатніми та допустимими доказами наявності обставин, які мають значення для справи, і на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком.
Щодо стягнення аліментів суд зазначає, що, як було наголошене вище, за положенням ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Одним із засобів виконання батьками зобов'язань по утриманню дітей є виплата аліментів, стягнутих за рішенням суду.
Частина третя ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходів її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
В матеріалах справи відсутні відомості про надання відповідачем добровільно коштів на утримання дитини. Також відсутні відомості про наявність у відповідача інших утриманців. Посилання відповідача на відсутність у неї в достатній кількості грошових коштів не впливають на висновки суду про наявність у відповідача обов'язку утримувати дитину.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) відповідача щомісячно, але не менш ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, встановленого законодавством України, починаючи з дня пред'явлення позову 03.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,128,258,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: орган опіки та піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради (49069, м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, 70, код за ЄДРПОУ 44017322), про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , його малолітньої дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менш ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, встановленого законодавством України, починаючи з 03.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн в дохід держави.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в розмірі суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду виготовлене 29.05.2025.
Суддя: В.С. Салькова