29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 215/3722/21
провадження № 61-6035 ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
05 травня 2025 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення (надійшла до суду 12 травня 2025 року), у якій просив їх скасувати.
Також прохальна частина поданої касаційної скарги містить вимоги щодо скасування ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Ухвала Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року, якою відновлено провадження у справі після його зупинення, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, включення скарги на вказану ухвалу до касаційної скарги на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року відповідає вимогам частини другої статті 406 ЦПК України.
Крім того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень Дніпровським апеляційним судом 20 листопада 2024 року було постановлено дві різні ухвали (про повернення апеляційної скарги та про відкриття апеляційного провадження), тому заявнику необхідно уточнити яке судове рішення ним оскаржується та вірно викласти прохальну частину касаційної скарги, а також врахувати строк на касаційне оскарження, визначений статтею 390 ЦПК України, та підстави касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарженнярішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року. Враховуючи, що останнім днем на подання касаційної скарги є 09 травня 2025 року (повний текст постанови складений 09 квітня 2025 року), суд вважає, що заявник подавши цю касаційну скаргу 05 травня 2025 року не пропустив строк на її подання, тому відсутні підстави для його поновлення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Щодо форми і змісту касаційної скарги
На виконання вимог пункту 6частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається клопотання особи, яка подає скаргу.
У порушення вимог пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України заявник подає касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, у якій просить їх скасувати не зазначаючи, яке судове рішення за результатами розгляду касаційної скарги має ухвалити суд касаційної інстанції.
Таким чином, заявнику необхідно викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, визначенихстаттею 409 ЦПК України.
Щодо підстав касаційного оскарження
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі підставами касаційного оскарження судових рішень вказує пункти 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Проте вказані підстави касаційного оскарження судових рішень належним чином не обґрунтовано.
Посилаючись у касаційній скарзі на підставу касаційного оскарження судових рішень на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, особа, яка подала касаційну скаргу, не указує щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. подібний висновок в пункті 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року в справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22)).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Особою, яка подала касаційну скаргу не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині.
Окрім цього, у касаційній скарзі міститься посилання на пункти 3 та 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
У частині третій статті 411 ЦПК України, передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи), зазначивши, яке саме було заявлено клопотання, яке суд відхилив та щодо встановлення яких саме обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, воно було заявлено, обґрунтувавши при цьому, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення цих фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Також, особі, яка подала касаційну скаргу, слід належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів), зазначивши на підставі яких саме недопустимих доказів суд встановив обставини (та які саме), що мають суттєве значення, та чому ці докази є недопустимими, обґрунтувавши при цьому, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення цих фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Щодо сплати судового збору
В заяві, доданої до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги з підстав, визначених у частині другій статті 8 Закону України «Про судовий збір». Зазначає, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу. Надає довідку з УПСЗН Тернівського району м. Кривий Ріг щодо компенсації за надання соціальних послуг на непрофесійній основі по догляду за ОСОБА_2 .
Згідно з пунктом 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Тлумачення зазначеної норми права дає підстави для висновку, що у справі про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, позивач звільняється від сплати судового збору не тільки у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року в справі № 204/8696/20-ц (провадження № 61-7183св21).
Враховуючи, що оскаржуються судові рішення ухвалені за результатом розгляду вимоги про відшкодування шкоди з держави Україна, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, на підставі пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», в силу вимог закону, тому заяву про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору слід залишити без розгляду.
Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь