28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 484/3078/24
провадження № 61-4883св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Первомайська міська рада Миколаївської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Рябченко Катерина Петрівна, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2024 року у складі судді Мельничука О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2025 року у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Кушнірової Т. Б., Тищук Н. О., і ухвалив таку постанову.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання за заяви про прийняття спадщини.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,0489 га з розташованим на ній житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Посилалася на те, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 , але спадкових прав не оформили.
4. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті неї прийняв її син ОСОБА_5 , але також спадкових прав не оформив.
5. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 .
6. Зазначала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_5 та єдиним спадкоємцем померлого другої черги, інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає. Однак через вторгнення держави-окупанта на територію України вона в травні 2022 року вимушена була виїхати за кордон до Швейцарії. З цього часу вона втратила зв'язок зі своїм братом, оскільки останній не був зареєстрований в соціальних мережах, мав телефон без доступу до VoIP-застосунків для дзвінків й обміну повідомленнями чи будь-якого менеджеру, а згодом номер телефону взагалі перестав бути в мережі. Протягом року вона намагалася через знайомих брата встановити з ним зв'язок, однак ці намагання були марними. Про смерть брата вона дізналась 16 лютого 2024 року з повідомлення невідомої особи через соціальну мережу «Фейсбук».
7. Після звернення до приватного нотаріуса Первомайського нотаріального округу Миколаївської області Бойчук С. І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії постановою № 47/02-31 від 05 квітня 2024 року, у зв'язку із тим, що вона пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Водночас, вона з'ясувала, що всі правовстановлюючі документи на спадкове майно знаходяться у ОСОБА_2 , у якої декілька останніх років працював та проживав ОСОБА_5 . Повернути їй зазначені ОСОБА_2 відмовилася.
8. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті рідного брата ОСОБА_5 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.
9. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2024 року до участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_2 .
Стислий виклад позиції відповідачки
10. ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що зазначені позивачкою обставини не є підставою для поновлення строку для прийняття спадщини.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що необізнаність позивачки про смерть брата через те, що вона з ним втратила зв'язок не є поважними причинами значного пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2024 року залишено без змін.
14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що наведені позивачкою обставини не є поважними причинами значного пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 11 квітня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Рябченко К. П., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватирішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відсутність обізнаності про законні підстави виникнення відповідного права та, як наслідок, початку строку його реалізації, передбаченого законом, за своєю суттю є умовою, яка виключає можливість реалізації цього права. Заявниця вважає, що ЦК України не передбачає обов'язку потенційного спадкоємця моніторити життя та здоров'я спадкодавця (як за законом, так і за заповітом). Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту визнавалася Верховним Судом поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
18. Акцентує увагу на тому, що саме збройна агресія проти України змусила її виїхати з м. Києва, який на той час був під жорстким масованим обстрілом. Спадкодавець був чоловіком середніх літ, а тому вона не могла передбачити його ранню смерть. Разом з тим, вона вже три роки не перетинала кордон України, а тому не мала можливості самостійно встановити факт смерті її рідного брата.
19. Посилається також на те, що ОСОБА_2 навмисно приховала інформацію про смерть її брата ОСОБА_5 . Такою інформацією не володів також його близький друг ОСОБА_6 , який був допитаний судом в якості свідка.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 484/3078/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
21. 13 травня 2025 року матеріали цивільної справи № 484/3078/24 надійшли до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є рідними сестрою та братом.
24. Їх батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,0489 га, передану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок з надвірними спорудами за вказаною адресою та автомобіль марки ВАЗ 21013, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
26. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_4 , яка подала заяву про прийняття спадщини до Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області 15 березня 2013 року, але свідоцтво про право на спадщину не отримала.
27. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
28. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її син ОСОБА_5 , який 11 березня 2015 року подав заяву про прийняття спадщини до Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області.
11 березня 2015 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину лише на автомобіль марки ВАЗ 21013, державний реєстраційний номер
НОМЕР_1 .
29. ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Первомайську Миколаївської області помер ОСОБА_5 , про що 24 травня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Первомайську Первомайського району Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складний актовий запис № 546. За життя заповіт ОСОБА_5 не склав.
30. На день смерті місце проживання ОСОБА_5 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , проживання інших осіб за вказаною адресою не зареєстроване.
31. Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена 03 травня 2023 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Бойчук С. І. за заявою ОСОБА_2 .
32. Постановою нотаріуса від 16 травня 2023 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини та пропуск строку для прийняття спадщини, який визначений статтею 1270 Цивільного кодексу України.
33. 05 квітня 2024 року до приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Бойчук С. І. звернулася ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_5 .
34. Постановою нотаріуса від 05 квітня 2024 року приватний нотаріус відмовила ОСОБА_1 у вчинені нотаріальних дій через відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на майно, та пропуск строку для прийняття спадщини, який визначений статтею 1270 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
35. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
36. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
39. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
40. Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
41. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
42. Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
43. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).
44. Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
45. Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
46. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
47. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
48. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
49. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
50. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
51. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
52. Верховний Суд уже зауважував, що правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.
53. Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
54. Таким чином, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
55. Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 21 червня 2023 року у справі
№ 175/1404/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17, від 23 жовтня 2024 року у справі № 212/3555/23.
56. Враховуючи наведене, строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 закінчився 17 листопада
2022 року. ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини лише 05 квітня 2024 року.
57. Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
58. Отже, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.
59. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна чи відкриття спадщини; складні умови праці; перебування спадкоємців на військовій службі у складі Збройних Сил України тощо.
60. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
61. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
62. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 14 лютого 2024 року у справі
№ 357/8183/22.
63. На обґрунтування підстав поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 посилалася на її необізнаність про смерть брата та відсутність такої інформації у зв'язку із виїздом за кордон.
64. У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі
№ 750/262/20 суд дійшов висновку, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
65. Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
66. Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
67. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18,
від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18, від 14 лютого
2024 року у справі № 357/8183/22, від 08 квітня 2024 року у справі № 334/2358/23, від 25 лютого 2025 року у справі № 344/584/24, від 09 квітня 2025 року у справі
№ 522/953/23, від 07 травня 2025 року у справі № 760/18418/23. Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.
68. Крім того, карантині обмеження та перебування за кордоном не є поважними причинами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, якщо спадкоємець мав можливість подати заяву через консульські установи, поштовою або електронним повідомленням. Поважними причинами пропуску строку є лише ті, що пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини. Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постановах
від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 26 лютого 2024 року у справі № 552/5600/23,від 26 березня 2025 року у справі № 522/18483/21.
69. Колегія суддів зауважує, що законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини. Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності. Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи. Визначення поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, входить до предмета доказування у справі, тобто стосується оцінки доказів на предмет належності, допустимості, достатності доказів.
70. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
71. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
72. Надавши належну правову оцінку поданим ОСОБА_1 доказам значного пропуску нею шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини у їх сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли достатньо обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки проживання за межами України з 2022 року та відсутність інформації про смерть брата не свідчать про наявність у позивачки протягом майже двох років непереборних перешкод для подання заяви прийняття спадщини.
73. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зауважувала, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
74. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
75. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
76. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та характеру спірних правовідносин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
77. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
78. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
79. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
80. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Рябченко К. П., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Рябченко Катерина Петрівна, залишити без задоволення.
2. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області
від 30 грудня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 10 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович