29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 757/40871/20
провадження № 61-3818св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Обухов Володимир Владиславович, на додаткову постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Музичко С. Г., Желепи О. В., від 25 лютого 2025 року, і ухвалив таку постанову.
Короткий зміст заявлених позовних вимог та судових рішень
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог просив стягнути з відповідачки на його користь половину доходу, отриманого ОСОБА_2 від здачі в оренду спільного сумісного майна, у розмірі 2 705 755, 37 грн.
2. Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 19 червня
2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину доходу від здачі спільного майна в оренду у розмірі 2 071 809, 58 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
3. Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 17 025, 00 грн.
5. Постановою Верховного Суду від 12 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину доходу від здачі спільного майна в оренду у розмірі 1 899 657, 66 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
7. У січні 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Обухова В. В., в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.
8. Доводи заяви ґрунтуються на тому, що постанова Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року прийнята після повторного апеляційного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 і касаційного розгляду за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року.
9. Оскільки постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року скасовано рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року та ухвалено нове судове рішення по суті спору, необхідно вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій.
10. Заявник посилався на те, що ним понесені наступні судові витрати, які підлягають новому розподілу:
- у суді першої інстанції - 51 350 грн, з яких судовий збір у розмірі 11 350 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн;
- у суді апеляційної інстанції - 77 025 грн, з яких судовий збір у розмірі 17 025 грн, який було стягнуто на підставі додаткової постанови Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року та сплачено ОСОБА_1 в повному обсязі, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 грн;
- у суді касаційної інстанції - 37 000 грн, з яких судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року
у розмірі 22 700 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі
15 000 грн.
11. Заявник вважав, що розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідає критерію реальності наданої правничої допомоги, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом Обуховим В. В. на надання правничої допомоги.
12. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з
ОСОБА_2 на його користь судові витрати у розмірі 115 762, 50 грн.
13. У січні 2025 року до апеляційного суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення від адвоката Конончук З. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , які мотивовані тим, що ні судовий збір, ні витрати на професійну правову допомогу у суді першої інстанції стягуватися з відповідача не повинні, оскільки рішення суду першої інстанції від 19 червня 2023 року було скасовано спочатку постановою апеляційного суду повністю, судом касаційної інстанції зазначено про неможливість його залишення в силі через незаконність, та повторно було скасовано постановою апеляційного суду від 21 січня 2025 року. Вважає, що судові витрати у суді апеляційної інстанції у 2023 році не підлягають до стягнення з відповідача, оскільки судовий збір сплачувала відповідачка. Також зазначено, що додаткова постанова Київського апеляційного суду
від 30 листопада 2023 року про стягнення з позивача судового збору за подачу апеляційної скарги набрала законної сили та була виконана.
14. Що стосується судових витрат у касаційній інстанції, представник відповідачки вважав, що вони можуть бути задоволені тільки частково (не більше половини сплаченого судового збору), оскільки судом касаційної інстанції апеляційну скаргу задоволено лише частково. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то вони є завищено необґрунтованими у порівнянні з обсягом виконаних робіт.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
15. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого
2025 року заяву адвоката Обухова В. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 23 906, 11 грн.
В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
16. Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що представник позивача не навів поважних причин неможливості подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, до закінчення судових дебатів, тому у задоволенні заяви в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
17. При вирішенні питання про стягнення судового збору апеляційний суд виходив з того, що з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума у розмірі 23 906, 11 грн (1 899 657,66 грн * 34 050, 40 / 2 705 755, 37 грн). Судовий збір у суді апеляційної інстанції у розмірі 17 025 грн до стягнення не підлягає, оскільки позивач не має право на компенсацію цих витрат, з огляду на те, що судовий збір за апеляційну скаргу сплачувала відповідачка, а не позивач.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. 24 березня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Обухов В. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року, ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 148 350, 00 грн.
19. Підставами касаційного оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 25 лютого 2025 рокузаявник зазначає порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19, від 06 листопада 2024 року у справі № 753/369/21, від 10 березня 2025 року у справі № 947/6748/20, від 12 березня 2025 року у справі № 910/87/24, від 12 березня 2025 року у справі № 914/1493/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Позивач зазначає, що у суді апеляційної інстанції його представником - адвокатом Обуховим В. В. до закінчення судових дебатів було зроблено заяву про перерозподіл судових витрат. Протягом п'яти днів було подано заяву про ухвалення додаткової постанови та надано докази понесення витрат. Більшість доказів вже містилися у матеріалах справи, ще до прийняття апеляційним судом остаточного судового рішення по суті спору, а інші були створенні після прийняття такої постанови.
21. Заявник посилається на те, що з відповідачки підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 148 350 грн із застосуванням положень статті 141 ЦПК України. ОСОБА_2 не надала жодних доказів щодо нерозумності чи неспівмірності судових витрат. Не зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки мають бути стягнуті судові витрати у повному обсязі, оскільки заперечуючи проти обрахованої ціни позову, ігноруючи свій обов'язок доказування, ОСОБА_2 не надала і не повідомила про свій розрахунок і суму, яка, на її думку, підлягала б стягненню.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
22. 02 травня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» представником ОСОБА_2 - Конончук З. В. було подано відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 25 лютого 2025 року, яку вона отримала через електронний кабінет 25 березня 2025 року, а ухвалу про відкриття касаційного провадження 11 квітня 2025 року. В хвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 10 квітня 2025 року було роз'яснено право на подачу відзиву у строк до 30 квітня 2025 року, тобто у ОСОБА_2 було достатньо часу для підготовки відзиву та його вчасного його направлення до суду касаційної інстанції.
23. З урахуванням зазначеного, враховуючи положення статті 126, частини першої статті 395 ЦПК України, а також доводи ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Обухов В. В., щодо залишення відзиву без розгляду, Верховний Суд залишає поданий відзив без розгляду, оскільки ОСОБА_2 було пропущено процесуальний строк на подання відзиву та не було порушено клопотання про його продовження із зазначенням причин пропуску строку.
24. За наведених обставин Верховний Суд робить висновок про відсутність правових підстав для продовження ОСОБА_2 строку на подання відзиву на касаційну скаргу. Відзив на касаційну скаргу підлягає залишенню без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 11 350 грн.
26. Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, позивач сплатив судовий збір у розмірі 22 700 грн.
27. З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04 жовтня 2022 року, що була подана до суду першої інстанції 07 жовтня 2022 року,
ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 частину доходу від здачі спільного майна в оренду у розмірі 2 705 755, 37 грн.
28. Отже, предметом позову є стягнення з відповідачки суми у загальному розмірі 2 705 755, 37 грн.
29. Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, яка була прийнята після повторного апеляційного розгляду апеляційної скарги
ОСОБА_2 і касаційного розгляду на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 19 червня
2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину доходу від здачі спільного майна в оренду у розмірі 1 899 657, 66 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
30. У січні 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Обухова В. В., в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
31. Позивач посилався на те, що ним понесені наступні судові витрати, які підлягають новому розподілу: в суді першої інстанції - 51 350 грн, з яких судовий збір у розмірі 11 350 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі
40 000 грн; у суді апеляційної інстанції - 77 025 грн, з яких судовий збір у розмірі 17 025 грн, який було стягнуто на підставі додаткової постанови Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року та сплачено ОСОБА_1 в повному обсязі, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 грн; в суді касаційної інстанції - 37 000 грн, з яких судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року
у розмірі 22 700 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі
15 000 грн.
32. Заявник вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданої правничої допомоги, розумності її розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу витраченого адвокатом Обуховим В. В. на надання правової допомоги, а тому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь судові витрати у розмірі 115 762, 50 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
34. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
35. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
37. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
38. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
39. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
40. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
41. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
42. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
43. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
44. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
45. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
46. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
47. За статтею 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
48. Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження
№ 11-562ас18)).
49. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).
50. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
51. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
52. Отже, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення витрат.
53. Подібні висновки висловленні у постанові у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21, на висновки якої послався зокрема апеляційний суд.
54. Ухвалюючи додаткову постанову у цій справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, апеляційний суд дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви позивача у цій частині, оскільки до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції - 21 січня 2025 року представник позивача - Обухов В. В. не подав усіх достовірних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу та не обґрунтував поважності причин неможливості подання доказів до вказаного часу. Заявником не було зазначено будь-яких поважних причин, які перешкоджали б подати відповідні докази до закінчення судових дебатів у справі. Не було надано також попередній розрахунок таких витрат.
55. Заявник посилається на те, що у матеріалах справи більшість доказів уже містилися, ще до прийняття апеляційним судом остаточного судового рішення по суті спору. Однак, слід зазначити, що після нового апеляційного розгляду до закінчення судових дебатів заявник не просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а лише зробив заяву про те, що такі докази будуть подані додатково.
56. У касаційній скарзі заявником вказаю, що ним протягом п'яти днів після ухвалення остаточної постанови у цій справі днів було подано заяву про ухвалення додаткової постанови та надано докази понесення витрат, разом з тим, заявником не обґрунтовано поважності неподання таких доказів, зокрема складених до ухвалення судового рішення, у визначений процесуальним законом строк, до закінчення судових дебатів, на чому наголосив апеляційний суд.
57. Аналізуючи у сукупності доводи касаційної скарги, слід погодитися з судом апеляційної інстанції про те, що представник позивача при зверненні 27 січня
2025 року із заявою про ухвалення додаткового рішення за результатами повторного апеляційного перегляду справи не зазначив про існування поважних причин, які перешкоджали поданню доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, не посилався на них до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції. Не наведено заявником поважних причин неможливості подання таких доказів і у заяві про ухвалення додаткового рішення, поданій до апеляційного суду 27 січня 2025 року.
58. Вирішуючи питання щодо розподілу сплаченого позивачем судового збору під час розгляду справи у судах, апеляційний суд виходив з того, що за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 11 350, 40 грн, а за подання касаційної скарги - 22 700 грн.
59. Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідачки суми у загальному розмірі 2 705 755, 37 грн, а тому, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума у розмірі 23 906, 11 грн (1 899 657,66 * 34 050, 40 / 2 705 755, 37).
60. Судовий збір у суді апеляційної інстанції у розмірі 17 025 грн у порядку розподілу судових витрат до стягнення не підлягає, оскільки судовий збір за подання апеляційної скарги сплачувала відповідачка, а не позивач. За результатами нового апеляційного розгляду її апеляційну скаргу було задоволено частково. Отже порушене позивачем питання щодо стягнення сплаченого позивачем на користь відповідачки судового збору може бути вирішено у порядку, передбаченому частиною другою статті 444 ЦПК України.
61. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
62. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
63. Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування додаткової постанови апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена додаткова постанова апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Обухов Володимир Владиславович, залишити без задоволення.
2. Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович