29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 202/5192/24
провадження № 61-6046ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада
2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року
у справі за позовом керівника Слов'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності шляхом конфіскації 1/3 частки земельної ділянки та визнання права власності на 1/3 частки земельної ділянки,
У квітні 2024 року керівник Слов'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Держгеокадастру у Донецькій області звернувся до суду із позовом
до ОСОБА_1 про припинення права власності шляхом конфіскації 1/3 частки земельної ділянки та визнання права власності на 1/3 частки земельної ділянки.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада
2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 08 квітня 2025 року, позов керівника Слов'янської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Держгеокадастру у Донецькій області
до ОСОБА_1 про припинення права власності шляхом конфіскації 1/3 частки земельної ділянки та визнання права власності на 1/3 частки земельної ділянки - задоволено частково .
Припинено право власності ОСОБА_1 , громадянки російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/3 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1423055700:04:000:1378, загальною площею 0,93 га із цільовим призначенням
для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: за межами населеного пункту смт Зарічне, Лиманскої територіальної громади, Краматорського району, Донецької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1112673014230), (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 17939834 від 09.12.2016 року) шляхом конфіскації у порядку, визначеному частиною четвертою статті 145 Земельного кодексу України.
У іншій частині позову відмовити.
Вирішено питання стягнення судового збору.
У травні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 11 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 08 квітня 2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Поданакасаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогами майнового характеру (щодо визнання права власності на частину земельної ділянки), заявник зобов'язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимоги майнового характеру з наданням відповідних доказів.
Отже, заявнику необхідно самостійно визначити і у разі необхідності доплатити судовий збір за подання касаційної скарги або обґрунтувати суму вже сплаченого судового збору у розмірі 6 056 грн, платіжну інструкцію про що долучено до скарги.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада
2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець