28 травня 2025року
м. Київ
справа № 754/2148/25
провадження № 61-6405зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди,
17 березня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу
на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року відмовлено.
24 березня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 19 березня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 19 березня
2025 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
7 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 1 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Верховного Суду від 9 квітня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про переглядухвали Верховного Суду від 1 квітня
2025 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
14 квітня 2025року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 9 квітня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами).
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 9 квітня
2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами) відмовлено.
17 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 15 квітня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами).
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 15 квітня
2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами) відмовлено.
5 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 24 квітня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами).
Ухвалою Верховного Суду від 8 травня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 24 квітня
2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами) відмовлено.
12 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 8 травня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами).
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 8 травня
2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами) відмовлено.
19 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 13 травня 2025 року за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалі (нововиявленими обставинами).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу
від 19 травня 2025 року вказану заяву передано судді-доповідачеві
Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії, Гулько Б. І. , Луспеник Д. Д.
У вказаній заяві ОСОБА_1 заявив недовіру суддям Верховного Суду Коломієць Г. В., Гульку Б. І., Луспенику Д. Д., оскільки заявник неодноразово звертався до Верховного Суду з заявами про перегляд ухвал Верховного Суду за істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом в ухвалах (нововиявленими обставинами), однак йому завжди відмовляють у відкритті провадження, що, на його думку, є порушенням вимог закону.
Заявникзазначаєу заяві таке:«Я вищевказаним суддям не довіряю і це моє право (ст. 21 КУ) з яким ви зобов'язані рахуватися, бо вони вище за рангом виконання чим усі статті ЦПКУ - це і є конституційним принципом «Верховенства права»… це ж наочний злочин, якщо ці ж судді будуть розглядати і вирішувати цю заяву».
Вказані доводи заявника колегія у складі суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулько Б. І., ЛуспеникД. Д. розцінила як відвід та розглянула відповідну заяву ОСОБА_1 .
Так, ухвалою Верховного Суду від 26 травня2025 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Верховного Суду Коломієць Г. В., Гульку Б. І., Луспенику Д. Д. визнано необґрунтованим та передано для вирішення зазначеного питання іншому судді.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 27 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду призначено судді Верховного Суду Карпенко С. О.
Дослідивши матеріали касаційного провадження, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення заявленого ОСОБА_1 відводуз огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або небезсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України» № 33949/02, § 49-52, від 9 листопада 2006 року).
Щодо суб'єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що судді Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулько Б. І., Луспеник Д. Д. у цій справі можуть виявити або виявили особисту упередженість до заявника. Презумпція особистої неупередженості суддів діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Таких доказів матеріали касаційного провадження не містять.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність суддів. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Верховний Суд, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводу, дійшов висновку, що зміст заяви ОСОБА_1 не свідчить про наявність підстав, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України, для відводу суддів Верховного Суду
у справі № 754/2148/25,оскільки заявник заявляє недовіру суддям Верховного Суду Коломієць Г. В. , Гульку Б. І., Луспенику Д. Д. у зв'язку з прийняттям ними ухвал про відмову у відкритті проваджень за його касаційною скаргою та заявами, що не є підставою для відводу суддів відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України.
Ухвалення суддями Верховного Суду Коломієць Г. В. (суддею-доповідачем), Гульком Б. І., Луспеником Д. Д. судових рішень у цій справі є реалізацією ними процесуальних повноважень, передбачених нормами ЦПК України.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що він як учасник справи зобов'язаний, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу
(пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Викладені у заяві доводи вказують на порушення ОСОБА_1 обов'язку виявляти повагу до суду. Аргументи заявника переходять межі нормальної, допустимої та легітимної критики суддів щодо ухвалених судових рішень у цій справі.
Відповідно до частини одинадцятої статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. необхідно відмовити.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко