Справа № 199/5494/25
(3/199/3037/25)
іменем України
29.05.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л. за участю:
- захисника особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 - адвоката Левшакової О.І.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №294047 від 08.04.2025 року слідує, що «08.04.2025 року приблизно о 10-15 годині, за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Ярослава Чалого (Алмазна), ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження у встановленому законом порядку та у медичному закладі на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП».
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
Суд враховує те, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні на 29.05.2025 року, судовою повісткою та смс-повідомленням про виклик до суду, та на яку у зазначений час та місце до суду не з'явився.
При цьому також суд враховує, що 24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами) прийняла рішення №9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку Російської Федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Левшакова О.І. у судовому засіданні не заперечувала проти розгляду справи про адміністративної відповідальності без участі ОСОБА_1 , та заявила клопотання про визнання огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння недійсним, просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст.7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Відповідно до ст.ст.245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.
У відповідності зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» - право на справедливий суд, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №294047 від 08.04.2025 року відносно ОСОБА_1 , дії останнього були кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, що не було встановлено в моїх діях, оскільки письмові матеріали справи та долучений до справи відеозапис не містить відомостей, що мною, як водієм, були вчинені дії, пов'язані з приведенням транспортного засобу в рух, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, оскільки із вказаного відеозапису неможливо встановити момент зупинки транспортного засобу під моїм керуванням, та відеозапис це не підтверджує, а підтверджує, що екіпаж поліції під'їхав до мого транспортного засобу, який не рухався, а знаходився на узбіччі.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи містять відеозапис з нагрудних камер працівників поліції. Однак вищевказаний відеозапис не містить відомостей та доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, у протоколі зазначено, що 08.04.2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Водночас, суд зазначає, що відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 починається з моменту перебування останнього поза межами керма транспортного засобу, а в машині поліції, поруч з працівниками поліції.
Тобто, суд приходить до висновку, що відповідно до відеозапису, а саме таймкод 0:00:00, вбачається відсутність доказів безпосередньо самого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також моменту його зупинки, що у свою чергу спростовує факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Водночас, відповідно до ст. 35 Закону України “Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, і свідчить про те, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, і свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддя учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративний правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративне правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначена і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстроване в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
При цьому, відповідно до вищезазначеного відеозапису відсутні будь-які факти причинки зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, тобто суд вбачає грубе порушення працівниками поліції ст. 35 Закону України “Про національну поліцію», яка містить в собі вичерпний список причин зупинка транспортного засобу, і які не вказані у жодного разу не вказані ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в інших процесуальних документах, які містяться у вищезазначеній справі.
Окрім цього, вбачається невідповідність змісту протоколу про адміністративне правопорушення, фактичним обставинам справи, а відтак його невідповідність вимогам ст.256 КУпАП, що тягне за собою визнання протоколу серії ЕПР1 №294047 від 08.04.2025 року недопустимим доказом.
Та при цьому, відповідно до відеозаписів, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , останнього не було ознайомлено з конкретною прочиненою зупинки, та не визначено детальний опис підстави зупинки.
При цьому, під час аналізу зазначеного протоколу, судом було встановлено, що працівниками поліції не було жодного разу зазначено номеру технічного засобу, яким було зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
.
Крім того, ОСОБА_1 не роз'яснювались права, передбачені ст. 266 КУпАП та ст. 59 Конституції України.
У зв'язку із вищезазначеним, суд приходить до висновку, що всі дії працівників патрульної поліції були направленні тільки на фіксування лише факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому, на думку суду, такі дії працівників поліції напряму суперечать Конституції України та п.2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про національну поліції».
Окрім цього, з доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, судом під час аналізу не було встановлено будь-яких ознак, які були вказані у вищезазначеному протоколі відносно ОСОБА_1 , щодо перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння Зафіксована обстановка та факти події, що унеможливлюють іншого, суб'єктивного трактування, окрім того, що було зафіксовано на відеозаписі.
При цьому, ознайомлюючись з зазначеним відеозаписом суду не було надано працівником поліції достатньої можливості встановити факт, який було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення щодо «почервоніння очей» у ОСОБА_1 .
Таким чином, судом не встановлено, яким чином працівник поліції виявив наявність у ОСОБА_1 зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп'яніння, оскільки на відеозаписі міститься лише вищезазначений факт проголошення уповноваженою особою того, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
У зв'язку із чим, суд вважає наявність ознак алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, що будо визначено працівником поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 такими, що не знаходять свого підтверджуються під час дослідження у судовому засіданні відеозапису та письмових доказів. Попри вищезазначене, суд зауважує, що не можливо встановити, що працівники поліції мали підстави вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані сп'яніння, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Окремо, суд зазначає, що поведінку ОСОБА_1 , суд визначає, як спокійну, без вияву ознак сп'яніння, або таких, щоб виявляли такий стан.
Водночас, суд вбачає, що відповідно до відеозаписів, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 працівником поліції взагалі не було ознайомлено зі ст. 63 Конституції України, і з його правами, також не було в встановленій формі роз'яснено процедуру та алгоритм проходження огляду на стан сп'яніння.
У зв'язку із вищезазначеним, працівником поліції було повністю порушено процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, та водночас, було порушено законне право ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці відповідно до Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
На відеозаписі, який міститься в матеріалах справи відносно ОСОБА_1 , останньому жодного разу не було запропоновано пройти огляд за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер», або у медичному закладі, у зв'язку із чим, працівниками поліції було в повному об'ємі обмежено ОСОБА_1 у його законному праві пройти огляд на стан сп'яніння, та спростувати або підтвердити інкриміноване останньому адміністративне правопорушення.
Частиною 5 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відсутність необхідних відомостей не дозволяє суду всебічно, повно й об'єктивно досліджувати обставини справи і винести постанову в точній відповідності з законом, тим самим порушуються положення ст.ст. 7, 245, 251, 252 КУпАП.
Та при цьому, оскільки суду не надано достовірних доказів виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, то слід зробити висновок про відсутність законних підстав вимоги працівника поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Відтак, його відмова від проходження такого огляду не утворює ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Як вбачається з матеріалів справи, відеозаписи, які міститься на СD-диску, є вочевидь змонтованими та є не повним, носять фрагментарний характер.
Так, кожний відеофайл, який міститься в матеріалах зазначеної справи, тривалістю до 2 хвилин, та жодним чином не дає змоги суду в повному об'ємі ознайомитись з обставинами, які зазначені у протоколі, містить лише факт відмови, що напряму порушує норми вищезазначеної Інструкції та можна вважати таким, що відповідає вимогам ч.1 ст. 251 КУпАП.
При цьому, на думку суду, виконати вимогу Інструкції та КУпАП щодо огляду водія на стан сп'яніння, оформлення процесуальних матеріалів за зазначеною тривалістю відеозаписів, є вочевидь неможливим, у зв'язку із чим, викривляє факти та обставини, які дійсно могли мати місце 08.04.2025 року.
На переконання суду вказаний запис не можна бути прийнятий як доказ.
Окремо, суд зазначає, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Досліджуючи наданий відеозапис правопорушення, що є додатком до протоколу, встановлено, що фіксування проводилось не на камеру, яка закріплена на форменому одязі поліцейського, не за допомогою спеціальних технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення. Вказаний запис не містить будь-яких ознак, які відповідають критеріям спеціального технічного засобу, в розумінні вимог ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію», зокрема на вказаному записі не міститься відповідного реєстраційного номеру, прізвища посадової особи, яка використовує пристрій або інших визначальних характеристик.
Поряд з цим Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року містить чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.
Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу II Інструкції портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів. Портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції.
Відповідно до п. 4 Розділу ІІ вказаної Інструкції 4. під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Суд наголошує, що діючий Закон не дозволяє працівникам поліції здійснювати фіксацію порушень ПДР на особисті мобільні телефони або інші фіксуючі пристрої.
Всі прилади відео фіксації, зокрема такі як портативні відео реєстратори на форменому одязі поліцейського чи відео реєстратори на службових транспортних засобах мають бути виключно службовими.
Всі відеозаписи мають належно реєструватися, зберігатися, видаватися лише під розписку у спеціальних журналах та використовуватись виключно у службових цілях. Таким чином, зроблений працівниками поліції відеозапис з невідомого технічного пристрою не може бути належним доказом у справі про притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.
Водночас, під час аналізу відеозапису судом було встановлено, що обставини справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вочевидь було зафіксовано на особистий технічний пристрій працівника поліції, в порушення діючої Інструкції та Закону України «Про національну поліцію», що є грубим порушенням, тому не може прийматись судом як належний доказ, відповідно до ст. 251 КУпАП.
Таким чином, уповноважений працівник поліції при оформленні матеріалу про вчинення адміністративного правопорушення не долучив до протоколу про адміністративне правопорушення жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених у протоколі.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Також у розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи - інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і вищевказаний рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, проведений з грубим порушеннями закону такий огляд є недійсним, тому викладене в протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення не відповідає дійсним обставинам справи.
Отже, з долучених до матеріалів справи доказів не встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу (руху транспортного засоби за допомогою двигуна, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння були відсутні, а тому, за вимогами ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп'яніння, проведений із порушенням чинного порядку, визнається недійсним.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
За вимогами ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину органом патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра.
Суддя: В.Л. Воробйов
29.05.2025