Справа № 199/1681/25
(2/199/2374/25)
іменем України
15.05.2025
м. Дніпро
справа №199/1681/25
провадження №2/199/2374/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Костючик В.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Дніпровська міська рада
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування, -
за участі учасників справи:
представника позивача - адвоката Скочко О.А.
представника відповідача - ОСОБА_2
У лютому 2025 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування, посилаючись на те, що батьками її батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Дідусь позивача ОСОБА_4 мав рідного брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був одружений на ОСОБА_7 . Своїх дітей вони не мали, а тому батько позивача та вона сама були для них як рідні діти.
Дідусь позивача ОСОБА_4 та його брат ОСОБА_6 отримали земельні ділянки для будівництва трьох будинків за адресами: АДРЕСА_1 .
Батьки позивача побудували будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Інші будинки - 34 та 38 будували ОСОБА_6 зі своєю дружиною ОСОБА_7 .
Житловий будинок АДРЕСА_2 , належав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 13.05.1965.
Житловий будинок АДРЕСА_2 , належав батьку позивача після смерті його матері ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності.
Житловий будинок АДРЕСА_2 , будувався ОСОБА_6 в 1930-1950 роках і дозвільні документи були знищені під час окупації міста Дніпропетровська в Другу світову війну.
Згідно листа КП «ДМБТІ'ДМР №6886 від 14.06.2024 на замовлення ОСОБА_6 неодноразово проводилась інвентаризація вищевказаного будинку. Також, ОСОБА_6 був прописаний за цією ж адресою - АДРЕСА_3 .
За життя двоюрідний дід позивача склав заповіт, яким на випадок своєї смерті належне йому майно заповів позивачу - ОСОБА_8
12.06.1982 дружина двоюрідного діда позивача ОСОБА_7 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті все належне їй майно вона заповіла батькові позивача ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 .
Після смерті ОСОБА_6 позивач в межах шестимісячного строку подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, утім постановою нотаріуса від 07.01.2025 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , не зареєстроване за спадкодавцем.
У зв'язку з вищевикладеним, оскільки позивач є єдиною спадкоємицею за заповітом, вона просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з житлового будинку літ. Б1, 1950 року побудови, загальною площею 16,5 кв.м., житловою площею 5,8 кв.м., гаражу літ.Г, сараю літ.Д, вбиральні літ.Е, навісів літ.Ж та літ.З, споруд №№3-6, І, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. З Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори завірену належним чином копію спадкової справи заведену після ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
15.05.2025 справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.
У судовому засіданні позивач не з'явилася, її представник адвокат Скочко О.А. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відсутність факту набуття померлим ОСОБА_6 речових прав на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , виключає можливість набуття відповідних речових прав його спадкоємцями.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 , актовий запис №635.
30.08.1986 ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на « ОСОБА_12 », що підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_2 , актовий запис №1204.
08.04.1980 ОСОБА_6 склав заповіт, за яким на випадок своєї смерті усе належне йому майно де б воно не було та з чого б воно не складалось заповів ОСОБА_10 . Даний заповіт був посвідчений державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Стрілковською З.Д. та зареєстрований в реєстрі за №2-1223.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , актовий запис №478.
08.08.1990 ОСОБА_1 звернулась до Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно листа КП «ДМБТІ'ДМР №6886 від 14.06.2024 станом на 31.12.2012, в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні відомості щодо реєстрації права власності на нерухоме майно. Згідно замовлення від 12.09.1969 ОСОБА_6 15.09.1969 було проведено інвентаризацію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Інвентаризацією встановлено, що побудовано житловий будинок літ.Б-1, загальною площею 15,7 кв.м., житловою площею - 10,7 кв.м., літ.А-1 сарай, літ.а-сарай, літ.а1-сарай, літ.В - вбиральня, 1- колодязь, 2 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно листа відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 04.06.2024 за вих.№14/5-7462, за наявними даними будинкової книги, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 11.04.1957 по 31.01.1991. Інші зареєстровані особи за адресою: АДРЕСА_2 , на день смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) - відсутні.
Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Писарєвої Н.С. від 07.01.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , не зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_6 .
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 524 ЦК УРСР (що діяв на день смерті ОСОБА_6 ) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Згідно ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР).
Відповідно до роз'яснень наданих у п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.
У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про належність цього майна попередньому власнику та визначення наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Мін'юсту від 21.02.2005 №19-32/319).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України по справі № 6-137цс13 від 18.12.2013 право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.
Так, ВС зазначив, що у 1957 р. питання набуття права власності регулювались указом президії Верховної ради СРСР «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» від 26.08.1948 і прийнятою відповідно до цього указу постановою Ради міністрів СРСР «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» від 26.08.1948, які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. А тому за цими указом та постановою підставою виникнення в громадянина права власності на житловий будинок був сам факт спорудження ним цього будинку з додержанням вимог указаних актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.
Отже, ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Наразі, реєстрація (оформлення) права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них (надалі - «Об'єкти»), що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.
Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Листом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 №12/5-126 роз'яснюється, що по об'єктах, які збудовані до 05.08.1992, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається бюро технічної інвентаризації (до врегулювання цього питання законодавчими на нормативними актами).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 15.01.2021 по справі №1540/3952/18 прийшов до висновку, що індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15.10.2020 у справі №623/214/17.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 № 91, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 11.07.2011 за № 830/19568 (далі - Порядок), документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.92 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Тобто, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року, якщо їх відповідність вимогам законодавства, будівельним нормам, державним стандартам і правилам підтверджується технічним паспортом, складеним за результатами технічної інвентаризації.
Так, судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 , був проінвентаризований 15.09.1969 за замовленням ОСОБА_6 , але право власності на нього до 31.12.2012 ні за ким в КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» не було зареєстровано.
Отже, згідно з даними технічного документу на спадкове майно, житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , був побудований до 05.08.1992 (згідно даних встановлених інвентаризацією, яка була проведена 15.09.1969 - у 1950 році), тобто тоді, коли чинні на той час нормативно правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Таким чином, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , був збудований до 05 серпня 1992 року (відповідно до технічного паспорту рік спорудження будинку 1950), то після смерті спадкодавця ОСОБА_6 відкрилася спадщина на даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
У зв'язку з вищевикладеним, оскільки позивач ОСОБА_1 у встановлений законом строк вчинила усі належні дії для оформлення спадщини, але не змогла зареєструвати своє право з незалежних від неї обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає можливим віднести судові витрати на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування - задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з житлового будинку літ. Б1, 1950 року побудови, загальною площею 16,5 кв.м., житловою площею 5,8 кв.м., гаражу літ.Г, сараю літ.Д, вбиральні літ.Е, навісів літ.Ж та літ.З, споруд №№3-6, І, після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 23 травня 2025 року.
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації - АДРЕСА_4 .
відповідач Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ 26510514, місце знаходження - пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000.
Суддя О.Б. Подорець