Справа № 227/1433/24
(2/199/1352/25)
іменем України
29.05.2025
м. Дніпро
справа №227/1433/24
провадження №2/199/1352/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Костючик В.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення втраченої вигоди, -
за участі учасників справи:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Гос В.В.
представника відповідача - адвоката Макєєва О.В.
У травні 2024 року позивач звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення втраченої вигоди.
В обгрунтування позову зазначив, що він є власником 1/2 частки будівлі складу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (майновий комплекс), що складається: з будівлі складу «А-1», загальною площею 1467,7 кв.м., будівлі вартової «Б-1», убиральні «В-1», душу (тимчасовий) «Г-1», склад ГММ «Д-1», колодязь «К-1», огорожа № 3, огорожа № 4, огорожа № 5.
Експлікація комплексу об'єкта нерухомості засвідчена технічним паспортом.
До цього, після смерті брата позивача ОСОБА_4 у 2015 році, який був власником зазначеної вище будівлі загальною площею 1467,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , даний об'єкт нерухомості перейшов у спадщину його батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у рівних частках.
Після смерті у 2021 році ОСОБА_5 , позивачем у 2022 році було прийнято спадщину у виді частки вищевказаної будівлі складу.
Восени 2015 року позивач, як член сім'ї тодішнього власника ОСОБА_4 , в усній формі дозволив відповідачу ОСОБА_2 тимчасово зайняти приміщення складу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_2 отримував можливість тимчасово використовувати приміщення складу для власних потреб, а позивач перестав нести витрати на охорону цього майнового комплексу, оскільки ОСОБА_2 тимчасово погодився виконувати такі функції самостійно. На таких умовах позивач дозволив ОСОБА_2 користуватися будівлею складу протягом трьох років з урахуванням непередбачених умов виконання цього договору.
Утім, у 2016 році з'явились клієнти на покупку спірного приміщення, про що позивач повідомив ОСОБА_2 , а також про необхідність звільнити будівлю складу у зв'язку з її продажем.
На пропозицію позивача ОСОБА_2 заявив відмовою і у відповідь закрив йому доступ до території та приміщення будівлі складу, самовільно почав переобладнання приміщень, зробивши вхід на територію складу через стінку, яка є суміжною із іншим приміщенням, яке належить ОСОБА_2 , таким чином самовільно захопивши приміщення будівлі складу та закривши через вхідні ворота з вулиці вільний доступ для позивача.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11.07.2023 частково задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист права власності у спосіб усунення перешкод в користуванні майном, стягнення збитків, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усунуто перешкоди у користуванні належною їм на праві спільної часткової власності будівлею складу, загальною площею 1467,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити вказаний об'єкт нежитлової нерухомості.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_6 , залишено без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11.07.2023 залишено без змін.
У зв'язку з невиконання відповідачем ОСОБА_2 договірних зобов'язань (згідно усного договору), позивач не мав доступу до самовільно захопленого відповідачем належного йому спірного приміщення будівлі складу, внаслідок чого ОСОБА_1 доводилося укладати договори про оренду інших приміщень, інші договори та відповідно виконувати по них зобов'язання, нести витрати (збитки), а саме: договір №1 від 01.09.2020 з ОСОБА_7 ,; договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1 від 10.07.2021 з ОСОБА_8 ; договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1 від 15.07.2021 з ОСОБА_9 ; договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2 від 15.07.2021 з ОСОБА_10 ; договір № 118МЖ складського зберігання з ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» від 07.11.2022; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 4 від 10.11.2022 з ОСОБА_11 ; договір про надання послуг у рослинництві № 1/06 від 01.04.2023 з ОСОБА_7 ; договір № 74МЖ складського зберігання з ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» від 13.09.2023.
Внаслідок складу в діях відповідача цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки та його вини, суми збитків та упущеної вигоди, наявності прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, відповідно до бухгалтерсько-економічних розрахунків за період з 2021 по 2023 роки втрачена вигода склала 680 706,83 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрачену вигоду у зв'язку з виконанням зобов'язань по договорах №1 від 01.09.2020, №118МЖ від 07.11.2022, № 74МЖ від 13.09.2023 складського зберігання, договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1 від 15.07.2021 з фізичною особою ОСОБА_9 ; договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2 від 15.07.2021 з фізичною особою ОСОБА_10 ; договору перевезення вантажу № 1 від 10.07.2021 з ОСОБА_8 ; договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 4 від 10.11.2022; договору про надання послуг у рослинництві № 1/06 від 01.04.2023 в розмірі 680 706,83 грн., а також судові витрати по справі.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03.06.2024 відкрито провадження по справі, визначено її розгляд проводити в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №2797/0/15-24 від 24.09.2024 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області» з 7.10.2024 змінено територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана цивільна справа 16.12.2024 надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Подорець О.Б.
17.12.2024 ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська дану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Гос В.В. підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача адвокат Макєєв О.В. в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 є власником частки будівлі складу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , лише з 09.11.2022. Іншим співвласником даного приміщення є ОСОБА_3 , право власності яким набуто 29.08.2016. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11.07.2023 по справі №227/19/23 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні позовної вимоги до ОСОБА_2 про стягнення збитків у вигляді упущенної вигоди в розмірі 140 000,00 грн. Також, ОСОБА_3 окремо вже заявляв позовну вимогу до ОСОБА_2 про стягнення упущенної вигоди. Наразі, звертаючись до суду ОСОБА_1 надає в якості доказів упущеної вигоди договори, які укладені СФГ «Джерело», але яке відношення позивач має до СФГ «Джерело» невідомо. Відомостей про введення складського приміщення до статутного капіталу СФГ «Джерело» до суду також не надано. Таким чином, позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, та не надано жодних належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки будівлі складу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (майновий комплекс), що складається: з будівлі складу «А-1», загальною площею 1467,7 кв.м., будівлі вартової «Б-1», убиральні «В-1», душу (тимчасовий) «Г-1», склад ГММ «Д-1», колодязь «К-1», огорожа № 3, огорожа № 4, огорожа № 5.
01.09.2020 між ОСОБА_7 та СФГ «Джерело», в особі голови Баришкевич О.П., діючого на підставі Статуту, укладено договір оренди нежитлового приміщення №1, згідно якого останнє зобов'язалось прийняти у строкове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 24 місяці. Розмір щорічної орендної плати складає 5 000,00 грн.
10.07.2021 між СФГ «Джерело», в особі голови Баришкевич О.П., діючого на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_8 укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №1. Згідно акту виконаних робіт від 19.07.2021 загальна вартість робіт за даним договором склала 25 980,00 грн.
15.07.2021 між СФГ «Джерело», в особі голови Баришкевич О.П., діючого на підставі Статуту, та ОСОБА_9 укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №1. Згідно акту виконаних робіт від 19.07.2021 загальна вартість робіт за даним договором склала 39 438,00 грн.
15.07.2021 між СФГ «Джерело», в особі голови Баришкевич О.П., діючого на підставі Статуту, та ОСОБА_10 укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №2. Згідно акту виконаних робіт від 19.07.2021 загальна вартість робіт за даним договором склала 27 802,80 грн.
07.11.2022 між ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД», в особі Директора технічного Межівського виробничого-структурного підрозділу Підпалок Г.Л., та між СФГ «Джерело», в особі голови Баришкевич О.П., діючого на підставі Статуту, укладено договір складського зберігання №118МЖ. Згідно акту надання послуг №МЖ-00853 від 30.11.2022 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 168 422,26 грн. Згідно акту надання послуг №МЖ-01038 від 31.12.2022 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 9 406,90 грн. Згідно акту надання послуг №МЖ-00032 від 31.01.2023 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 9 469,20 грн. Згідно акту надання послуг №МЖ-00175 від 28.02.2023 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 8 637,23 грн. Згідно акту надання послуг №МЖ-00234 від 31.03.2023 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 9 624,94 грн. Згідно акту надання послуг №МЖ-00318 від 30.04.2023 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 7 438,60 грн. Згідно акту надання послуг №МЖ-00359 від 31.05.2023 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 7 491,94 грн. Згідно акту надання послуг №МЖ-00379 від 20.06.2023 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 4 929,28 грн.
10.11.2022 між СФГ «Джерело», в особі голови Баришкевич О.П., діючого на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_11 укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №4. Згідно акту наданих послуг №01/11 від 16.11.2022 загальна вартість робіт за даним договором склала 80 000,00 грн.
01.04.2023 між СФГ «Джерело», в особі голови Баришкевич О.П., діючого на підставі Статуту, та СФГ «Світлана», в особі голови Каніболоцького В.І., діючого на підставі Статуту, укладено договір про надання послуг у рослинництві №1/06. Згідно акту надання послуг від 15.10.2023 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 100 000,00 грн.
13.09.2023 між ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД», в особі директора технічного Межівського виробничого-структурного підрозділу Дегтяр В.В., та між СФГ «Джерело», в особі голови Баришкевич О.П., діючого на підставі Статуту, укладено договір складського зберігання №74МЖ. Згідно акту надання послуг №МЖ-00756 від 31.10.2023 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 195 951,99 грн. Згідно акту надання послуг №МЖ-00854 від 30.11.2023 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 11 732,43 грн. Згідно акту надання послуг №МЖ-00946 від 31.12.2023 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 20 239,45 грн. Згідно акту надання послуг №МЖ-00059 від 31.01.2024 загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором склала 15 469,09 грн.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11.07.2023 по справі №227/19/23 частково задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист права власності у спосіб усунення перешкод в користуванні майном, стягнення збитків, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усунуто перешкоди у користуванні належною їм на праві спільної часткової власності будівлею складу, загальною площею 1467,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити вказаний об'єкт нежитлової нерухомості. В іншій частині позову - відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє Макєєв О.В., залишено без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11.07.2023 залишено без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Реальними збитками підкреслюється наявність фактичних втрат майнової сфери потерпілої особи.
Другою складовою збитків є упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення (Постанова Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 923/700/17).
Інакше кажучи, збитки прямо не пов'язані з умовами договору, а лише є наслідком їх неналежного виконання стороною.
Обов'язок відшкодування збитків регулюється главою 3, 51 ЦК України та главою 25 ГК України.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.
Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:
1) протиправної поведінки особи (боржника);
2) збитків, заподіяних такою особою;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та збитками;
4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.
За відсутності одного з елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Водночас протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/7511/20 назвав критерії визначення упущеної вигоди, якими слід керуватися при її розрахунку (обчислення):
1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту);
2) розумні витрати;
3) компенсаційність відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Окрім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Також позивач (кредитор) повинен довести факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
У постанові КГС ВС від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20 Верховний Суд зазначив, що упущена вигода є категорією визначення та розрахунок якої потребує урахування, зокрема, звичайних умов обороту, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, які є оціночними поняттями, очевидно, що доведення таких обставин передбачає існування ряду міркувань (умовиводів), ймовірностей, а отже має здійснюватися із застосуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Таким стандартом є стандарт вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дозволяє стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся (мав місце), аніж не був. Зокрема, з розумною впевненістю стверджувати доведеність позивачем наявності заподіяних йому збитків, правильність розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, розміру упущеної вигоди, яка підлягає стягненню з боржника на користь кредитора тощо.
За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов'язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов'язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.
Згідно чч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У зв'язку з вищевикладеним, оцінивши всі докази надані учасниками справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження можливості отримання ним реального доходу, який він не отримав через неправомірні дії з боку відповідача, а також доказів того, що саме ці дії стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила ОСОБА_1 можливості отримати прибуток. Надані позивачем копії договорів самі по собі не можуть слугувати достатнім доказом, який міг би підтвердити розмір доходів, які ОСОБА_1 міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.
Також, позивачем не доведено в повній мірі наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягення упущеної вигоди.
Таким чином, з огляду на викладене, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення втраченої вигоди слід відмовити в повному обсязі.
Що стосується судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1-2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини 1-2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, суд вважає за потрібне відмовити позивачу у стягненні з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 68 000,00 грн.
Також, суд звертає увагу на те, що у поданому 09.09.2024 відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Макєєв О.В. просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав до суду договір про надання правничої допомоги від 27.08.2024, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Макєєвим О.В.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Макєєва О.В., ордер на надання правничої допомоги №1505604, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 27.08.2024.
Відповідно до п. 4.2 Договору про надання правничої допомоги від 27.08.2024 вартість юридичних послуг адвоката за даним договором визначається адвокатом і стороною та становить 20 000,00 грн.
Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи норми частин 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у п. 130, 131, 133 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 вказала, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У п. 128 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду вказано, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази понесених ним судових витрат є належними так, як містять інформацію про предмет доказування, а отже з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в даній справі за рішенням суду у задоволенні позовних вимог було відмовлено, судові витрати за позовом у вигляді судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення втраченої вигоди - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_3 .
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_4 .
третя особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації - АДРЕСА_5 .
Суддя О.Б. Подорець