Справа № 199/3657/24
(2/199/294/25)
Іменем України
29.05.2025
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Запара О.В.,
у відсутності учасників справи,
у відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк «Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 02.11.2021 р. між АТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14961/112/2021, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язується надати у власність позичальника грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредит надавався в сумі 200 000,00 грн. з умовою повернення в термін до 01.11.2024 р. в порядку та відповідно до умов Кредитного договору; згідно з п. 3.2 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку фіксовану процентну ставку у розмірі 54% річних.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду, банк виконав у повному обсязі договірне зобов'язання, надавши позичальнику кредит на суму, що зазначена в п. 1.3 кредитного договору, втім, відповідач порушив грошове зобов'язання, допустивши його невиконання: станом на 19.04.2024 р. заборгованість відповідача складає 199 379,02 грн., з яких: 192 444,13 грн. - сума заборгованості за кредитом, 6 934,89 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Про стягнення даної суми з відповідача на користь позивача у позові й заявлено відповідну вимогу.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву, правом брати участь у судових засіданнях тощо, надав довідку форми 5 про те, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч з 25.02.2022 р. по теперішній час (довідка від 14.10.2024 р.).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 -80 ЦПК України, відповідач є військовослужбовцем, що підтверджується довідка форми № 5.
02.11.2021 р. між АТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №14961/112/2021, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язується надати у власність позичальника грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.
Прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору Банк виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит на суму, що зазначена в п. 1.3 кредитного договору(200 000,00 грн.), що підтверджується меморіальним ордером №107828 від 02.11.2021 р. Укладаючи договір, сторони за ним погодили, що повернення кредиту відбуватиметься в термін до 01.11.2024 р. в порядку та відповідно до умов кредитного договору; згідно з п. 3.2 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку фіксовану процентну ставку у розмірі 54% річних.
Згідно п. 5.1 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені кредитним договором та/або додатками до нього.
Повернення суми кредиту, сплата нарахованих процентів здійснюється за ануїтетною схемою згідно Додатку 1, що є невід'ємною частиною Кредитного договору (п. 5.2 Кредитного договору).
Згідно п. 3.4 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно у році 360 днів) з дати видачі кредиту по дату повернення кредиту позичальником, періодами з першого по останнє число місяця.
Згідно п. 3.6 кредитного договору, позичальник сплачує проценти щомісяця до дня повернення кредиту, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.
Як встановлено судом, відповідач порушив грошове зобов'язання, допустивши його невиконання: станом на 19.04.2024 р. заборгованість відповідача складає 199 379,02 грн., з яких: 192 444,13 грн. - сума заборгованості за кредитом, 6 934,89 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з договірних правовідносин (кредитного договору) та регулюються ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 та ч. 3 ст. 14, ч. 1 та ч. 2 ст. 207, ст.ст. 626, 628, 638, 526, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 та ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України.
Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду вимог, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції банком було надано розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 19.04.2024 р. заборгованість відповідача складає 199 379,02 грн., з яких: 192 444,13 грн. - сума заборгованості за кредитом, 6 934,89 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Виходячи з вищенаведеного, вочевидь порушення прав позивача з боку відповідача, які підлягають поновленню у спосіб. визначений позивачем при зверненні до суду: стягнення заборгованості в судовому порядку.
В той же час, стосовно вимоги позову про стягнення заборгованості за відсотками, то підстави для її задоволення відсутні, виходячи з нижченаведеного.
У листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка форми № 5. Будь який інший документ, який підтверджував би проходження служби в особливий період у Збройних Силах України, не передбачений нормативними документами. Крім того, зазначено, що військовослужбовцями є курсанти та слухачі вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, які мають право видавати довідки, що підтверджують факт перебування на військовій службі у Збройних Силах України.
Такий документ відповідачем суду наданий.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних ? з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині четвертій статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Отже, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).
Враховуючи вищенаведене, не є слушними доводи позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками (6 934,89 грн.), та в задоволенні даної вимоги суд відмовляє.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2922,68 грн. судового збору, враховуючи наступний розрахунок: 192444,13 х 3028,00 : 199 379,02.
Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, 273 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк «Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (АТ АКБ «Львів» (ЄДРПОУ 09801546, м. Львів, вул. Сербська, буд. 1)) заборгованість за кредитним договором № 14961/112/2021 від 02.11.2021 р. в розмірі 192 444 (сто дев'яносто дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 13 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (АТ АКБ «Львів» (ЄДРПОУ 09801546, м. Львів, вул. Сербська, буд. 1)) судові витрати (судовий збір) в розмірі 2 922 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 68 коп.
Відмовити в задоволенні вимоги позову про стягнення відсотків за користування кредитом.
Дата складення повного судового рішення 29.05.2025 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Спаї