Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 495/7534/24
Провадження по справі № 2/514/308/25
28 травня 2025 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кравченко П.А.
за участю секретаря судового засідання Жмуденко О.В.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 17 788 грн. 70 коп., з яких 14 000 грн. 00 коп. основний борг, 204 грн. 70 коп.- 3 % річних та 1792 грн. інфляції. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір та на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у грудні 2023 року до ОСОБА_1 звернувся відповідач ОСОБА_2 з проханням позичити йому 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень, які зобов'язався повернути рівними частками по 6000 (шість тисяч) гривень протягом трьох тижнів з 11 грудня 2023 року по 24 грудня 2023 року. Відповідачем частково, було повернуто суму боргу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, що підтверджується розпискою. Відповідач ОСОБА_2 станом на момент звернення до суду не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень. Однак відповідач свої зобов'язання згідно договору та вказані в борговій розписці строки не виконав. Станом на 31.12.2024 року відповідач повинен був розрахуватися повністю з позивачем. Отже, починаючи з 04.02.2024 року починається відлік 3 % річних до моменту звернення до суду. Три процента річних від суми боргу 14000 гривень складає 420 гривень, за один день прострочки 1,15 грн. Від 04.02.2024 року по день звернення до суду складає 178 днів х 1,015 грн.= 204,70 грн. Щодо індексу інфляції, відповідно до даних Міністерства фінансів України індекс інфляції у лютому 2024 року склав 103,3%, у березні 2024 року 102,0%, квітні 2024 року 101,7%, травні 2024 року 102,1%, червні 2024 року 103,7%, у липні 2024 року 99,9 %. Тобто за лютий 2024 року за індексом інфляції відповідач повинен сплатити 462 грн, за березень 2024 року 280 гривень, за квітень 2024 року 238 гривень, за травень 2024 року 294 гривні, червень 2024 року 518 гривень, липень 2024 року інфляція відсутня, а всього за весь період з лютого по серпень 2024 року за індексом інфляції відповідач повинен сплатити позивачу 1792 гривні, що стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.
Ухвалою суду від 06.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява адвоката Гафійчук С.Д., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про розгляд справи за їх відсутністю, позовну заяву підтримують в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з'явився (викликався в судове засідання на 16.04.2025 року та 27.05.2025 року ). Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину своєї неявки в судове засідання відповідач суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якої не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі - доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Положеннями ч.2 ст.1046 ЦК України передбачено, що договір позики є укладеним, зокрема і з моменту передання грошей. Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що узгоджується з вимогами положення ч.1 ст.1047 ЦК України.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
В постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-79цс14 зазначено, що «відповідно до норм ст.ст.1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».
Постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-63цс13 зазначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки».
Як вбачається з матеріалів справи, а саме ОСОБА_2 зобов'язується погасити борг ОСОБА_1 в три рази: з 11.12.2023 по 17.12. - 6000.00 грн., з 17.12. по 24.12. - 6 000.00 грн. 24.12. по 31.12. - 6000.00 грн. ( ОСОБА_2 ).
ОСОБА_2 повернув 22.01.2024 р. -2000.00 грн.; 03.02.2024 р. - 2000.00 грн. (а.с.6-7).
Під борговою розпискою розуміється текстовий документ, який засвідчує факт отримання грошей або цінного майна в борг на умовах укладеного усного договору. Позичальник власним підписом підтверджує отримання коштів у тимчасове користування та зобов'язання повернути їх на вимогу або у вказаний термін.
Розписка, як борговий документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Таким чином, позивачем не доведено факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів, оскільки розписка має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів, разом з цим всупереч цьому розписка надана до суду позивачем таких відомостей не містить.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами факту виникнення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правовідносин за договором позики у розумінні ст.1046 ЦК України.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи, те, що у позові ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гафійчук С.Д. відмовлено, судовий збір з відповідача стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через Тарутинський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя П.А. Кравченко