Справа № 523/4480/18
Провадження №2/523/33/25
"08" травня 2025 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді Сувертак І.В.
за участю секретаря Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду №5 в місті Одесі, цивільну справу за позовом - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з додатковою відповідальністю «Автотранспортне підприємство - 15142» (65481, Одеська область, місто Южне, вул. Комунальна, 3-А) про стягнення 3% річних та індексу інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язань, стягнення різниці в виплаті коштів на додаткове (посилене) харчування, індексацію розміру відшкодування на посилене додаткове харчування, стягнення матеріального відшкодування витрат на лікування,
За участю : представника позивача адвоката Друганової В.А., позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Залевської І.В.
Установив:
29 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами до ВАТ «АТП-15142», третьою особою в позові зазначено ОСОБА_2 щодо стягнення на користь позивачки суму 3% річних та індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання на суму: 154 404,60 грн. ; стягнути різницю в виплаті грошових коштів на додаткове (посилене) харчування в розмірі 14 635,00 грн.; збільшити суму грошових коштів на додаткове (посилене) харчування, які стягуються з відповідача починаючи з березня 2018р. встановив на рівні - 9114,00 грн.; стягнути з відповідача вартість лікарських препаратів за період з липня 2015р. по березень 2018 р. на суму 51 876,00 грн.; стягнути 5000,00 грн. за правову допомогу (а.с. 1-4 т.1). Відповідно до довідки Відділу АДР ГУДМС України в Одеській області від 04.06.2019р. громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, актовий запис №19 від 25.01.2014 року (а.с.161 т.1).
26.09.2018 р. відповідачем надано відзив (а.с.85-90 т.1), в якому просить задовольнити відзив в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 4125,20 грн., та в частині стягнення грошових коштів в сумі 7626,46 грн. на додаткове (посилене) харчування з березня 2018 р., в іншій частині відповідач просив відмовити.
02 грудня 2019 року провадження по справі зупинено за клопотання представника позивачки ОСОБА_3 (а.с.198-199 т.1).
05.10.2022 року провадження по справі відновлено за клопотання сторони позивачки ( а.с.207-208,211 т.1).
На протязі підготовчого судового засіданні позивач декілька разів звертався до суду з заявами про збільшення позовних вимог , а саме : від 07.02.2023р. (а.с.37 т.2, а.с.226-232 т.1), від 11.05.2023р. (а.с. 41-46 т.2), від 24.07.2023 р. (а.с.66-72 т.2), віл 04.10.2023 р. (а.с.167-171 т.2).
23.08.2023р., 15.11.2023р. відповідач подав до суду відзиви на заяви (а.с.105-113, 176-185 т.2) позивача про збільшення позовних вимог.
11 грудня 2023 року , згідно ухвали суду підготовче провадження закрито (а.с.204 т.2) .
В остаточній редакції позову , ОСОБА_1 позовні вимоги викладені наступним чином : стягнути з відповідача на її користь 3% річних та індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання на суму: 154 404,60 грн. ; Збільшити суму грошових коштів на додаткове (посилене) харчування, які стягуються з відповідача : починаючи з липня 2017 року по грудень 2017 року та встановити її на рівні 7764,00 грн. на місяць ; починаючи з січня 2018 року по жовтень 2019 року та встановити її на рівні 9 114,00 грн. на місяць ; починаючи з листопада 2019 року по травень 2021 року та встановити її на рівні 9 392,00 грн. на місяць; починаючи з червня 2021 року по травень 2022 року та встановити її на рівні 9 846,00 грн. на місяць ; починаючи за червень 2022 року та встановити її на рівні - 11 120, 00 грн. на місяць ; починаючи з липня 2022 року по вересень 2022 року та встановити її на рівні - 11 849,00 грн. на місяць, починаючи з жовтня 2022 року по грудень 2022 року та встановити її на рівні - 12932,00 грн. на місяць ; за січень 2023 року та встановити її на рівні - 13414,00 грн. на місяць ; за лютий 2023 року та встановити її на рівні - 12 516,00 грн. на місяць.
Збільшити суму грошових коштів на додаткове (посилене) харчування, які стягуються з ВАТ И5142» на користь ОСОБА_1 починаючи з березня 2023 року та встановити її на рівні 13 870,00 гривень довічно.
Стягнути з відповідача різницю в виплаті грошових коштів на додаткове (посилене) харчування в розмірі 312 384,70 грн. за період з липня 2017 року по вересень 2023 року.
Стягнути з відповідача вартість лікарських препаратів та медикаментів за період з липня 2015 року по травень 2023 року на суму 202 595,00 грн. .
Стягнути з відповідача за послуги правничої допомоги у сумі 15 000,00 грн.
Свій позов позивач обґрунтовує тим , що 26 жовтня 1995 р. в результаті ДТП ОСОБА_1 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, та згідно висновку судмедекспертизи № 60/3068 від 20.02.1997 року вона втратила загальну працездатність на 5%, працездатність по зору на 35%, всього працездатність втрачена на 80%.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 20.11.2004 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєні злочину, передбаченому ст. 215 ч.2 КК України, йому було призначене покарання у вигляді 2 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10.02.2004 року вказаний вирок був залишений без змін.
25.02.2013 року рішенням Суворовським районним судом м. Одеси у справі № 1527/2-2857/11 стягнуто з ВАТ АТП-15142» на користь ОСОБА_1 :
суму витрат на придбання ліків у розмірі 33 736,00 грн., вартість санаторно-курортного лікування у розмірі 2 334 грн. 76 коп., заборгованість за додаткове (посилене) харчування на період з жовтня 2008 по листопад 2012 року у розмірі 117 292,00 грн., а всього стягнуто суму у розмірі 154 826 грн. 76 коп.; стягнуто з ВАТ «АТП-15142» за користь ОСОБА_1 щомісячно та довічно витрати за додаткове (посилене) харчування у розмірі 2 393 грн. 78 коп.;
інші позовні вимоги про відшкодування витрат на путівки в санаторій «Лермонтовський» на 2011 рік в сумі 7 782,00 грн., стягнення компенсації за втрату працездатності у розмірі 945 664,00 грн., а також інших витрат з урахуванням індексації та трьох відсотків річних - залишено без задоволення. Рішення набрало законної сили.
Позивач вказує на те, що правовідносини щодо каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи є тривалими, тому до спірних відносин, які виникли між ОСОБА_1 та ВАТ «АТП-15142», слід застосовувати норми нині діючого ЦК України. Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 29.02.2012 року (реєстраційний номер рішення в Єдиному реєстрі судових рішень України - 21840975).
З урахуванням заяв щодо збільшення позовних вимог, остаточно 04.10.2023 р. (а.с.167-171 т.2), загальна сума позовних вимог складає 684 384,30 грн. Позивачка просить суд :
Стягнути з ВАТ «АТП-15142» на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 3% річних та індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання на суму: 154 404,60 гривень.
Збільшити суму грошових коштів на додаткове (посилене) харчування, які стягуються з ВАТ «АТП-15142» на користь ОСОБА_1 :
починаючи з липня 2017 року по грудень 2017 року та встановити її на рівні 7764,00 гри. на місяць,
починаючи з січня 2018 року по жовтень 2019 року та встановити її на рівні 9 114,00 грн. на місяць,
починаючи з листопада 2019 року по травень 2021 року та встановити її на рівні 9392,00 грн. на місяць,
починаючи з червня 2021 р. по травень 2022р. , встановив її на рівні 79846,00 грн. на місяць,
починаючи з червня 2022р. встановити її на рівні 11 120,00 грн. на місяць,
починаючи з липня 2022р. по вересень 2022р. встановити на рівні 11 849,00грн. на місяць,
починаючи з жовтня 2022р. по грудень 2022рю встановити на рівні 12 932,00 грн .
за січень 2023р. та встановити її на рівні 12 516 ,00 грн.,
за лютий 2023р. та встановити її на рівні - 12 516,00 грн.
за березень 2023р. та встановити її на рівні - 13 870,00 грн.
Збільшити суму грошових коштів на додаткове (посилене) харчування у розмірі 312 384,70 грн. за період з липня 2017 р. по вересень 2023 р.
Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 вартість лікарських препаратів та медікаментів за період з липня 2015 р. по травень 2023р на суму 202 595,00 грн., також стягнути 15 000,00 грн. за правову допомогу .
Сторона відповідача визнала вимоги позивачки тільки в частині збільшення суми грошових коштів , що стягуються с ТДВ «АТП-15142» на додаткове (посилене) харчування на користь позивачки , встановив їх на рівні 7453,18 грн. , починаючи з моменту прийняття рішення судом, що відображено в відзивах на а.с.105-113, 176-185 т.2 .
Відповідач зазначає заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 30 липня 2015 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 29.09.2016 року скасовані 08.08.2018 р. постановою Верховного Суду по цивільній справі №523/19818/14-ц. Закрито провадження про стягнення заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку за період з квітня 1996 р. по серпень 2012р. з урахуванням індексації на 3% річних, відмовлено в задоволенні вимоги щодо стягнення на користь позивачки 80 % мінімальної заробітної плати починаючи з липня 2015 р. та довічно.
Тільки вимога про стягнення заборгованості з оплати додаткового харчування з урахуванням індексації та 3% річних у розмірі 147 519,00 грн. направлено на новий розгляд .
За результатами нового розгляду, 18.11.2019 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси частково задоволено вимогу ОСОБА_1 в сумі 80 755,54 грн., рішення набрало законної сили , відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 16.03.2021р. і постанови Верховного суду від 17.09.2021р., тому зобов'язань відповідача перед ОСОБА_1 у сумі 344 707,90 грн. не існує.
Відповідач зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , окрім коштів на додаткове (посилене) харчування на рівні 7 453,18 грн., в задоволенні інших вимог необхідно відмовити як безпідставних і необґрунтованих. Згідно довідки ДВС № 5933/20-27 від 31.07.2017 р. на користь ОСОБА_1 є сплаченою сума у розмірі 344 707,90 грн.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Друганова В.А. підтримали позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача - директор підприємства Залевська І.В. позовні вимоги визнала в частині стягнення коштів на додаткове (посилене) харчування на рівні 7 453,18 грн., в іншій частині просила відмовити.
Дослідив та проаналізував докази , що містяться в матеріалах справи, заслухав вступне слово та інші пояснення сторін , суд робить висновок щодо часткового задоволення позовних вимог.
Судом встановлено наступні обставини та відповідні правовідносини.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2013 року у справі № 1527/2-2857/11 стягнуто з ВАТ АТП-15142» на користь ОСОБА_1 , яка 26 жовтня 1995 р. постраждала в ДТП, їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, та згідно висновку судмедекспертизи № 60/3068 від 20.02.1997 року вона втратила загальну працездатність на 5%, працездатність по зору на 35%, всього працездатність втрачена на 80%. Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 20.11.2004 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєні злочину, передбаченому ст. 215 ч.2 КК України, йому було призначене покарання у вигляді 2 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10.02.2004 року вказаний вирок був залишений без змін.
25.02.2013 року рішенням Суворовським районним судом м. Одеси у справі № 1527/2-2857/11 стягнуто з ВАТ «АТП-15142» на користь ОСОБА_1 :
- суму витрат на придбання ліків у розмірі 33 736,00 грн., вартість санаторно-курортного лікування у розмірі 2 334 грн. 76 коп., заборгованість за додаткове (посилене) харчування на період з жовтня 2008 по листопад 2012 року у розмірі 117 292,00 грн., а всього стягнуто суму у розмірі 154 826 грн. 76 коп.; стягнуто з ВАТ «АТП-15142» за користь ОСОБА_1 щомісячно та довічно витрати за додаткове (посилене) харчування у розмірі 2 393 грн. 78 коп.;
- інші позовні вимоги про відшкодування витрат на путівки в санаторій «Лермонтовський» на 2011 рік в сумі 7 782,00 грн., стягнення компенсації за втрату працездатності у розмірі 945 664,00 грн., а також інших витрат з урахуванням індексації та трьох відсотків річних - залишено без задоволення. Рішення набрало законної сили.
Відповідно до постанови Верховного суду від 08.08.2018р. по справі №523/19818/14-ц скасовані заочне рішення районного суду від 30.07.2015р. та ухвала апеляційного суду Одеської області від 29.09.2016 року. Закрито провадження про стягнення заборгованості щодо виплати середнього мінімального заробітку за період з квітня 1996 р. по серпень 2012р. з урахуванням індексації на 3% річних, відмовлено в задоволенні вимоги щодо стягнення на користь позивачки 80 % мінімальної заробітної плати починаючи з липня 2015 р. та довічно.
Позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати додаткового харчування з урахуванням індексації та 3% річних у розмірі 147 519,00 грн. направлена на новий розгляд .
За результатами нового розгляду, рішенням від 18.11.2019 року Суворовського районного суду м. Одеси частково задоволено вимогу ОСОБА_1 в сумі 80 755,54 грн., рішення набрало законної сили , відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 16.03.2021р. і постанови Верховного суду від 17.09.2021р., тому не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 154 404,60 грн., як без підставні у зв'язку із скасуванням рішень по справі №523/19818/14-ц , відповідно до яких виникли ці зобов'язання. Загалом у відповідача відсутні зобов'язання перед ОСОБА_1 у сумі 344 707,90 грн.
Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 48582294 від 03.06.2016 р. (а.с.28 т.1) , довідки старшого державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Устіч О.О. № 5933/20-27 від 31.07.2017 р. (а.с.29 т.1), сума у розмірі 344 707,90 грн. стягнута з відповідача на підставі заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30.07.2015 р. до його скасування та була сплачена у повному обсязі .
Відповідно до зазначеного не має підстав для стягнення 3% річних та індексу інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 154 404,60 грн.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно- правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відсутні підстави для стягнення різниці в виплаті грошових коштів на додаткове (посилене) харчування за період з липня 2017 р. по вересень 2023 р. включно у розмірі 312 384,70 грн.
Відповідно до ч.2 ст.1208 ЦК України , за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Норми ст.ст.625,1208 ЦК України стосуються прострочених грошових зобов'язань, не передбачають підстав для стягнення різниці в виплаті грошових коштів.
Тобто , мова йде про збільшення з моменту прийняття рішення на наступні періоди, а не про перерахунок вже сплаченого періодичного відшкодування. Більш того, відповідач відшкодовує витрати на додаткове (посилене) харчування , сплачує своєчасно щомісяця , тому ці витрати і не підлягають індексації за сплачений період.
Суд задовольняє вимогу позивача щодо збільшення суми грошових коштів на додаткове (посилене) харчування, які стягуються щомісячно з ВАТ «АТП-15142» на користь ОСОБА_1 , встановив її на рівні 13 870,00 грн. довічно, починаючи з дня ухвалення рішення судом.
Розглядая позовну вимогу відповідачки щодо відшкодування вартості лікарських препаратів та медікаментів за період з липня 2015 р. по травень 2023р на суму 202 595,00 грн. на користь ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відмову в задоволенні, як необґрунтовану та без підставну.
Позивачка ОСОБА_1 постраждала 26 жовтня 1995р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 20.11.2003 р. ОСОБА_2 - водій ВАТ «АТП-15142», визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 215 КК України.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.09.2010 р. по справі №2-639/10 із врахуванням рішення Апеляційного суду Одеської області від 22.02.2011 р. стягнуто відшкодування шкоди та витрат на придбання ліків у розмірі - 95 799,03 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2013 р. по справі № 1527/2-2857/11 стягнуто витрати на придбання ліків у розмірі 33 736 грн., вартість санаторно-курортного лікування у розмірі 2 334,76 грн.
Тобто, питання щодо відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 внаслідок ДТП, у відповідність до ст.1195 ЦК України вирішено.
Правила ч.2 статті 1202 ЦК України передбачають, що стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).
Згідно Постанови ВСУ №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», стягнення додаткових витрат потерпілого може бути проведено й на майбутній час у межах строків, зазначених у висновку МСЕК або судово-медичної експертизи.
Як вбачається із висновку судово-медичної експертизи №123 від 27.04.2012р. стягнення додаткових витрат на майбутній час не передбачено.
Наданий суду 06 грудня 2024 року Висновок експерта судово-медичної експертизи №320 від 20.11.2024 року , суд не приймає до розгляду в якості доказу (а.с.232-258 т.2), оскільки даний Висновок надано суду після закриття підготовчого засідання 11 грудня 2023р. а.с.204 т.2, що не відповідає приписам ст.ст.189,196 ЦПК України. У сторони позивача не було ніяких перешкод у вчасному подані висновку експерта судово-медичної установи, наразі з заявами чи клопотаннями щодо проведення експертизи чи самостійному зверненні до експертної установи, чи необхідності в поданні такого доказу такі питання перед судом не ставились.
Згідно ч.8 ст.83 ЦПК України , докази не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї .
Тому, відсутні підстави і обгрунтування щодо стягнення вартості лікарських препаратів та медикаментів за період з липня 2015 р. по травень 2023 р. , що відповідає постанові Верховного суду від 18.03.2019 р. по справі № 311/2467/16-ц.
Представлені позивачем докази на підтвердження вимоги про відшкодування витрат на придбання ліків , не відповідають приписам ст. 77 ЦПК України , а саме : « На лежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.»
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом , стаття 81 ЦПК України .
Вимога щодо стягнення правничої допомоги не підтверджена відповідними документами, що робить неможливим її задоволення.
Згідно змісту статті 78,79 ЦК України : « …2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.», « Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.».
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що : «1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. 2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.».
Змістом статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: «1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору;4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу;6) справедливість, добросовісність та розумність.»
Відповідно правил статті 12 ЦК України : « 1. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. 2. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. 3. Особа може відмовитися від свого майнового права… 4. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.»
Стаття 13 ЦК України передбачає , що : « 1. цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Положення частини третьої статті 13 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2021 від 28.04.2021
4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.»
Правила статті 2 ЦПК України наголошують, що : «1. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
2. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
3. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:
1) верховенство права;
2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;
3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
4) змагальність сторін;
5) диспозитивність;
6) пропорційність;
7) обов'язковість судового рішення;
8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;
9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом;
10) розумність строків розгляду справи судом;
11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;
12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.»
Відповідно до змісту статті 11 ЦПК України: « Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.»
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині збільшення суми грошових коштів на додаткове (посилене) харчування, які стягуються щомісячно з ВАТ «АТП-15142» на користь ОСОБА_1 , встановив її на рівні 13 870,00 грн. довічно, починаючи з дня ухвалення рішення судом, в задоволенні інших позовних вимог відмовляє через недоведеність.
Керуючись ст. ст. 3, 4-7,11-13,14,18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» ,суд,
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з додатковою відповідальністю «Автотранспортне підприємство - 15142» (65481, Одеська область, місто Южне, вул. Комунальна, 3-А) про стягнення 3% річних та індексу інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язань, стягнення різниці в виплаті коштів на додаткове (посилене) харчування, індексацію розміру відшкодування на посилене додаткове харчування, стягнення матеріального відшкодування витрат на лікування - задовольнити частково.
Збільшити суму грошових коштів на додаткове (посилене) харчування, які стягуються щомісячно з ВАТ «АТП-15142» на користь ОСОБА_1 , ІПН № НОМЕР_1 , встановивши її на рівні 13 870,00 грн. довічно, починаючи з дня ухвалення рішення судом.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Пересипський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя