Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1745/25
Номер провадження: 1-кс/511/621/25
28.05.2025 року слідчий суддя Роздільнянського районного суду Одеської областіОСОБА_1 , ознайомившись із матеріалами заяви адвоката ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_3 , в порядку статті 206 КПК України, -
На адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла вищевказана заява, згідно якої адвокат ОСОБА_2 просить зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 негайно звільнити затриманого 23.05.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обгрунтування скарги посилається на те, що з 20 год.20 хв. 23 травня 2025 року ОСОБА_3 більше 4-х діб незаконно утримується в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , примусово пройшов медичну комісію, від проходження військової служби відмовляється. Просив на підставі ст.206 КПК України зобов"язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнити ОСОБА_3 .
Дослідивши вказану заяву, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яка складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального-процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Згідно положень статті 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 206 КПК України та Законом України «Про попереднє ув'язнення» вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, котре здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Як вбачається із матеріалів заяви, ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку статті 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку статті 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у даному випадку в слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України.
Вказаний висновок узгоджується із позицією колегії Одеського апеляційного суду, висловленою в ухвалі від 14 березня 2024 року у справі № 513/384/24, Хмельницького апеляційного суду, висловленою в ухвалі від 5 червня 2024 року у справі № 686/14666/24, від 29 серпня 2024 року у справі 676/5668/24.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявниці на те, що у разі порушення її прав чи інтересів, чи прав або інтересів ОСОБА_3 службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту вона вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України. Проте ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Виходячи також з правової позиції Об'єднаної палати Касаційного Кримінального суду Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 646/3986/19, у випадку, коли нормами КПК, якими регламентовано загальні правила застосування норм КПК, прямо не закріплено алгоритму дій слідчого судді у випадку, якщо клопотання не підлягає розгляду в цьому суді, то останнє може бути вирішено через застосування ч. 6 ст. 9 КПК України та положень засади диспозитивності, зокрема, ч. 3 ст. 26 КПК України, згідно з якою слідчий суддя вирішує лише ті питання, що не тільки винесені на його розгляд сторонами, але й віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що у відкритті провадження за скаргою адвоката _ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_3 , про незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 206, 207, 304, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У відкритті провадження за заявою адвоката ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_3 , в порядку статті 206 КПК України, - відмовити..
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1