Справа № 750/4354/25
Провадження № 2-а/750/117/25
28 травня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Маринченко О.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
31 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с. 102-112), просить скасувати постанову № 404 від 24 березня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 2101 КУпАП, а справу закрити.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 2101 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Так, 07 березня 2025 року позивач був затриманий працівниками поліції за підозрою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 2101 КУпАП, та з метою його припинення був доставлений до службового приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про місце перебування позивача в ІНФОРМАЦІЯ_3 було повідомлено його дружину та Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги, про що зазначено в протоколі про затримання, яким вживалися заходи для залучення захисника, однак такі не призвели до позитивного результату, у зв'язку з чим правничі послуги позивачу не надавалися. Адміністративне затримання було незаконим, жодного правопорушення позивач не вчиняв. Натомість, солдат ОСОБА_2 в усній формі повідомив позивачу, що позивач перебуває в розшуку з лютого 2025 року, у зв?язку з неявкою його за повісткою на 09 год. 00 хв. 07 березня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. Позивачу не було відомо про повістку, лише 08 березня 2025 року позивач ознайомився з її змістом. Жодних порушень позивачем вчинено не було, а тому підстави притягнення його до відповідальності відсутні. Також, солдат ОСОБА_2 документи, які підтверджують його повноваження на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 2101, 211 КУпАП, не надав. 08 березня 2025 року черговим ІНФОРМАЦІЯ_5 солдатом ОСОБА_2 був складений протокол № 404 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 2101 КУпАП, за порушення вимог абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв?язку з неприбуттям о 09 год. 00 хв. 07 березня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом по повістці № 2670806 від 25 лютого 2025 року. За наслідками розгляду даного протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 було винесено оскаржувану постанову. Крім того, в протоколі не відображена мета виклику за повісткою, а зі змісту самої повістки слідує, що метою виклику є «уточнення даних», але не зазначено, які саме дані позивачу необхідно було уточнити. Також, мета виклику за повісткою, як «уточнення даних» не передбачена вимогами абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і такі вимоги позивачем не були порушені. Крім того, примітка до статті 210 КУпАП звільняє особу від відповідальності за статтями 210, 2101 КУпАП за будь-які порушення законодавства про мобілізацію у випадку, якщо стосовно цієї особи існує можливість отримання навіть якоїсь частини персональних даних з інших реєстрів. Позивач здійснює адвокатську діяльність і відомості про його персональні дані можна отримати з Єдиного реєстру адвокатів України та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому позивач не має нести відповідальності за статтями 210, 2101 КУпАП. Також, Міністерство оборони України може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, а тому таку особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей. У діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 2101 КУпАП, і він не був обізнаний про необхідність явки до територіального центру комплектування та мету такого виклику, жодних повідомлень йому не надходило. Крім того, у відповідача відсутні докази про належне інформування позивача відділенням поштового зв?язку про необхідність протягом трьох робочих днів з?явитися до поштового відділення для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Оскільки позивач не був належним чином поінформованим, а тому у нього не виникло обов?язку, передбаченого абзацом 4 пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв?язку, протягом трьох робочих днів з?явитися до поштового відділення для одержання рекомендованого листа. Таким чином, відповідачем не доведено, що у позивача виник обов?язок з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, зазначений у повістці. Також, відповідачем, не доведено факт належного складання протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою на те посадовою особою, не дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, допущені порушення при прийнятті постанови є суттєвими та є підставою для її скасування. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення був складений без належних на те правових підстав. Крім того, була порушена процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи, який мав відбутися 12 березня 2025 року, був відкладений на 24 березня 2025 року. Однак, про дату розгляду справи саме 24 березня 2025 року позивача не було повідомлено. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі позивача та його захисника, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Позивача було позбавлено права бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, докази, заявляти клопотання, скористатися професійною правничою допомогою. Також, відповідачем не надано належної оцінки всім обставинам справи.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
В установлений судом строк відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві на позов відповідач вказує, що 07 березня 2025 року позивач був доставлений службовою особою Управління патрульної поліції в Чернігівській області до обласного мобілізаційного центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки в установлений законодавством термін не оновив свої персональні дані. Факт невчасного оновлення позивачем своїх даних підтверджується витягом із Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Також, службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 враховано примітку до статті 210 КУпАП, на яку посилається позивач, а тому протокол за вказаним фактом не складався. Твердження позивача, що солдатом ОСОБА_2 йому було повідомлено про те, що він перебуває в розшуку за неявку по повістці, не відповідають дійсності. Позивач зазначає, що йому не надано докази його неявки за повісткою за № 2670806, однак така надавалась йому разом із довідкою про причини повернення. Докази того, що такі документи йому не вручені, відсутні. Твердження позивача про те, що він був доставлений в день явки за повісткою не заслуговує на увагу, оскільки позивач особисто не з'явився о 09 год. 00 хв. 07 березня 2025 року та був доставлений пізно ввечері, що свідчить про наявність у його діях умислу на ухилення від прибуття. На даний час в Україні діє воєнний стан, який не припинений, а тому метою повістки, за якою викликався позивач, в тому числі, є визначення його призначення в особливий період, шляхом уточнення персональних даних, у тому числі перевірка наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, бронювання за органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями. Також, твердження позивача про те, що його дії не вірно кваліфіковані за абзацом 2 частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не заслуговують на увагу. Доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не уповноважений на складення адміністративного протоколу не відповідають дійсності. Розгляд справи було призначено на 12 березня 2025 року об 11.00 год. Однак, у подальшому на підставі клопотання позивача про перенесення розгляду справи від 11 березня 2025 року, розгляд справи перенесено на 24 березня 2025 року, про що його повідомлено у листі. Також, позивач звернувся із клопотанням від 20 березня 2025 року про повторне відкладення розгляду справи, проте у його задоволенні було відмовлено за відсутності поважних причин неявки, про що його повідомлено листом від 24 березня 2025 року. Отже, відповідач обґрунтовано прийняв оскаржувану постанову, а дії позивача свідчать про повне небажання виконувати законодавство з питань оброни, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що обов?язок уточнити свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, у військовозобов?язаних може виникнути лише після 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року) і лише у випадку, якщо Президент України прийме указ про оголошення мобілізації. Після 18 травня 2024 року Президент України не приймав указу про оголошення мобілізації, а тому у позивача не виникло обов?язку виконати припис абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У відзиві на позов відповідач стверджує, що позивачу разом з повісткою № 2670806 надавались докази про її вручення, однак таке твердження відповідача не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. З моменту складання протоколу № 404 про адміністративне правопорушення, відповідач мав військово-облікові дані на позивача. Можливість отримання таких даних виключає підстави для застосування статті 210-1 КУпАП, що відповідає примітці статті 210 КУпАП. У відзиві на позов відповідачем зроблено помилковий висновок про те, що метою повістки, за якою викликався позивач, в тому числі було визначення призначення в особливий період, що не відповідає дійсності та спростовується самою повісткою № 2670806 від 25 лютого 2025 року, в якій зазначена тільки одна мета виклику «уточнення даних». Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачу на його вимогу надавалися відповідні витяги із наказів, які підтверджують повноваження солдата ОСОБА_2 на складання ним протоколів про адміністративні правопорушення, які долучені до відзиву на позовну заяву. Однак, таке твердження відповідача не відповідає дійсності. Також, на час розгляду справи 24 березня 2025 року та винесення постанови позивач перебував на лікарняному, а тому якби був вчасно проінформований про дату розгляду справи, то скористався правом забезпечення участі свого захисника в розгляді справи або правом на відкладення розгляду справи.
На підставі положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні в справі докази, суд встановив таке.
25 лютого 2025 року (дата накладання кваліфікованого електронного підпису) керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 видано повістку № 2670806 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно з якою йому необхідно з'явитися за адресою: АДРЕСА_1 , 07 березня 2025 року о 09 год. 00 хв. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказана повістка має QR-код для перевірки чинності повістки (а.с. 20).
Відповідно до копії конверта «Укрпошта» повістка надсилалася позивачу ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, згідно з довідкою про причини повернення/досилання повернулася 06 березня 2025 року, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.
07 березня 2025 року поліцейським БУПП в Чернігівській області ДПП складено протокол АП № 026164 про адміністративне затримання за статтею 210 КУпАП, згідно з яким ОСОБА_1 доставлений у службове примішення за адресою: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 в АДРЕСА_1 , 07 березня 2025 року о 22 год. 56 хв., у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, для припинення правопорушення та складання адміністративних матеріалів.
08 березня 2025 року черговим ІНФОРМАЦІЯ_5 солдатом ОСОБА_2 складено протокол № 404 про адміністративне правопорушення, згідно з яким 08 березня 2025 року о 02 год. 10 хв. було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: абзац 2 частини першої статті 22 (не з'явився за викликом, згідно повістки № 2670806 від 25 лютого 2025 року, на прибуття о 09 год. 00 хв. 07 березня 2025 року) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Громадянинові ОСОБА_1 роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 год. 00 хв. 12 березня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , вул. Захисників України, 14-а, кабінет № 29 (а.с. 19).
У графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності» наявний підпис позивача.
Також, у графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» міститься запис: «Я не вчиняв правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки фактично повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував на 09 год. 00 хв. 07 березня 2025 року. Вважаю, що у розшук з лютого 2025 року оголошений помилково».
Крім того, до протоколу додано повістку № 2670806 від 25 лютого 2025 року.
11 березня 2025 року представником позивача було надіслано ІНФОРМАЦІЯ_9 клопотання про відкладення розгляду справи разом з копіями медичних документів (а.с. 23).
У листі від 15 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 на клопотання позивача від 11 березня 2025 року повідомив, що розгляд справ за протоколами від 08 березня 2025 року № 404 та № 405 відбудеться 24 березня 2025 року о 09 год. 00 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет № 3.
Лікарняний позивачу було продовжено до 26.03.2025, що підтверджується довідкою лікаря від 26.03.2025, медичним записом № 158632566/1 від 14.03.2025, медичним висновком № АЕ8Х-МЕАВ-77К8-6Х від 14.03.2025, медичним записом № 159636603/1 від 19.03.2025, медичним висновком № 7ЕК5-ВТ5Р-Н2Х5-М366 від 19.03.2025 (а.с. 37-41).
Також, 20 березня 2025 року представником позивача на адресу електронної пошти відповідача надіслано клопотання, в якому він просив у разі відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, завчасно повідомити позивача у письмовому вигляді про визначення нової дати та часу її розгляду шляхом надіслання поштою рекомендованою кореспонденцією відповідного повідомлення на адресу: АДРЕСА_4 , а також у разі закінчення розгляду справи, надіслати поштою рекомендованою кореспонденцією з повідомлення про вручення поштового відправлення належним чином засвідчену копію постанови про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 404 від 08 березня 2025 року (а.с. 55, 56-57).
22 березня 2025 року представник позивача надіслав ІНФОРМАЦІЯ_9 клопотання, в якому просив закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (а.с. 63-64).
У листі від 24 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив позивача, що клопотання про відкладення розгляду справи від 20 березня 2025 року не задоволено, оскільки не наведено поважних причин відкладення розгляду справи.
24 березня 2025 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 було винесено постанову № 404 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. (а.с. 21).
Зі змісту вказаної постанови слідує, що 07 березня 2025 року о 09 год. 00 хв. громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , для визначення призначення в особливий період, уточнення даних (повістка за № 2670806), чим порушив абзац 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзац 8 частини третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Оскаржувана постанова не містить підпису позивача.
Копію постанови від 24 березня 2025 року № 404 про притягнення до адміністративної відповідальності направлено позивачу засобами поштового зв'язку 24 березня 2025 року.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Так, відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Також, згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан в Україні було неодноразово продовжено і він діє і на даний час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Також, частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок), визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до пункту 21 Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно із пунктом 23 Порядку поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Відповідно до пункту 24 Порядку у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно із підпунктом 1 пункту 27 Порядку під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (пункт 28 Порядку).
Відповідно до пункту 29 Порядку у повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Абзацами 1 та 2 пункту 30 Порядку визначено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Згідно із пунктом 30-1 Порядку кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Відповідно до пункту 30-2 Порядку повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (пункт 30-3 Порядку).
Згідно із пунктом 34 Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання. Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Пунктом 41 Порядку визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу.
Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у справі, про час і місце її розгляду.
Аналіз наведених вище положень закону дає підстави для висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 2101 КУпАП розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи.
Так, з матеріалів справи слідує, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відкладався на 24 березня 2025 року.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, який було відкладено на 24 березня 2025 року. Відповідачем вказані докази надані не були.
Відповідачем до відзиву на позов було додано копію листа від 15.03.2025 № 10/900, проте жодних доказів його направлення на адресу позивача, суду надано не було. Також, відсутні і докази отримання цього листа позивачем.
Отже, на час винесення оскаржуваної постанови, відповідач не мав достовірних даних про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
А тому, під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не дотримано приписи статей 268, 278 КУпАП, чим порушено право позивача знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката тощо.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
При цьому, суд зазначає, що особливості розгляду спорів даної категорії врегульовано статтею 286 КАС України, у частині третій якої визначено виключний перелік способів захисту порушеного права особи, що можуть бути застосовані судом.
Так, згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи зазначене та те, що позивач не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності на 24 березня 2025 року, у зв'язку із чим був позбавлений можливості скористатися своїми правами, визначеними законом, а тому суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову, а справу направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, відповідно до статті 139 КАС України необхідно здійснити розподіл судових витрат.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 16 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Лєсков В.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 14 березня 2025 року.
Згідно із частиною другою, третьою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Так, з акту здачі-приймання наданих правових послуг від 31 березня 2025 року слідує, що адвокатом надано позивачу правові послуги на загальну суму 7000 грн. (а.с. 98).
Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг та перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, часткове задоволення позову, виходячи з критерію розумності та співмірності, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у даній справі, однак в сумі 1000 грн.
Також, відповідно до статті 139 КАС на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 139, 241-246, 271, 272, 286, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову № 404 від 24 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 2101 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_2 .
Суддя