Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1645/25
Номер провадження2/711/1149/25
29 травня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,
27 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси із позовною заявою, в якій просить суд, зокрема, зняти арешт з нерухомого майна, а саме: 17/50 часток квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності гр. ОСОБА_2 та передано позивачу в рахунок погашення боргу, про що 16.03.2023 складено Акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням №20535568.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 16.03.2023 у виконавчому провадженні №30535568 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 250000 грн та судового збору в сумі 1700 грн на підставі виконавчого листа №2-3847/2011 від 21.11.2011, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси, позивачу було передано майно в межах вартості майна на третіх електронних торгах, а саме: 220745 грн, що належить боржнику ОСОБА_2 та складається 17/50 часток квартири АДРЕСА_1 .
Також, 16.03.2023 складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням №30535568.
Як повідомили позивачу в Придніпровському ВДВС у місті Черкаси ЦМУ МЮ (м.Київ), відповідно до даних Державного речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, актуальним записом про обтяження є лише номер запису 7709547 від 15.07.2009.
Як вбачається із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер запису про обтяження 7709547 від 15.07.2009), державним реєстратором Черкаського міського управління юстиції Криловою О.М., на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2009 в справі №2-1565/09 було накладено арешт на вказане нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1725088 від 17.11.2014, характеристика обтяження - заборона №275, вх. 222/02-32 від 15.04.2009.
Наявність даного арешту вищевказаного нерухомого майна, як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, перешкоджає йому в оформленні майнових прав на нього.
Підсумовуючи викладене, позивач просить суд зняти арешт з нерухомого майна, а саме: 17/50 часток квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності гр. ОСОБА_2 та передано позивачу в рахунок погашення боргу, про що 16.03.2023 складено Акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням №20535568.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 березня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також цим судовим рішенням відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, а також у залученні до розгляду цивільної справи №711/1645/25 Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.23-25).
Представником відповідача АТ КБ «Приватбанк» Назаренком С.М., 03.04.2025 через підсистему «Електронний суд», подане клопотання про закриття провадження в справі (вхідний №13408/25 від 04.04.2025), яке 29.05.2025 судом розглянуте по суті із постановленням ухвали про відмову в задоволенні клопотання.
Судове засідання призначено 29 травня 2025 року о 08 год 40 хв, про що усі учасники справи були повідомлені належним чином.
У визначений судом день та час позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причин не прибуття в судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», що була отримана цим учасником справи 01.05.2025 о 00 год 04 хв 37 сек (а.с.72 зворот).
Пунктом 2 ч.8 ст.128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Водночас у п.4 прохальної частини позовної заяви позивачем ОСОБА_1 зазначено про те, що розгляд справи проводити без участі позивача та/чи його представника (а.с.2).
Відповідач АТ КБ «Приватбанк» явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причин його не прибуття у судове засідання суду не повідомив, хоча про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», що отримана цим учасником справи 01.05.2025 о 00 год 04 хв 37 сек (а.с.73 зворот). Заяв чи клопотань про проведення судового засідання у відсутність представника відповідача до суду не подано.
Пунктом 2 ч.8 ст.128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Водночас представником відповідача АТ КБ «Приватбанк» Назаренком С.М., 03.04.2025 через підсистему «Електронний суд», подане клопотання про закриття провадження в справі (вхідний №13408/25 від 04.04.2025).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, причин не прибуття в судове засідання суду не повідомила, відзиву до суду не направила, про день, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання на адресу місця проживання, що вказана у вступній частині позовної заяви.
Проте 07 травня 2025 року судова повістка про виклик повернулася до суду із зазначенням підстав її повернення оператором поштового зв'язку АТ «Укрпошта» (дата штемпеля на ф.20: 05.05.2025): адресат відсутній за вказаною адресою.
Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки позивач та відповідачі, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з'явилися, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не подали, не повідомили про причини не прибуття, беручи до уваги заяву позивач про розгляд справи без його участі, суд, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, вважає за можливе провести судове засідання у справі №711/1645/25 у відсутність учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на неявку у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що згідно постанови головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дьо Л.С. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 16.03.2023, що винесена в межах виконавчого провадження №30535568, в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №2-3847/2011 від 21.11.2011, що виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси, передано стягувачу ОСОБА_1 17/50 часток квартири АДРЕСА_1 (а.с.11 зворот - 12).
Із акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, що винесена головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дьо Л.С. 16.03.2023 у межах виконавчого провадження №30535568, суд встановив, що на підставі ч.9 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу ОСОБА_1 передано у власність 17/50 часток квартири АДРЕСА_1 , що належать боржнику ОСОБА_2 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.02.2012 у справі №2314/507/12 та рішення цього ж суду від 27.10.2015 в справі №711/3628/15-ц. Також із означеного письмового доказу суд встановив, що майно передається стягувачу в рахунок погашення суми боргу в розмірі 220745 грн на підставі виконавчого документа: виконавчого листа №2-3847/2011, що виданий 21.11.2011 (а.с.12 зворот - 13).
Із дослідженої в судовому засіданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №286886811 від 25.11.2021 суд встановив, що у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» міститься запис №7709547, відповідно до якого 15.07.2009 державним реєстратором Криловою О.М. (Черкаське міське управління юстиції Черкаської області) накладено обтяження на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2009 у справі №2-1565/09. Також із означеного письмового доказу суд встановив, що особою, майно якої обтяжено означеним арештом, є ОСОБА_2 (відповідач) (а.с.14-16).
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що інші відомості щодо арешту нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , судом не досліджуються, оскільки у мотивувальній частині позовної заяви, позивач зазначає, що актуальним записом про обтяження означеного вище нерухомого майна є лише номер запису 7709547 від 15.07.2009 (абз. 3 стр.1).
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).
Також у судовому засіданні було досліджено довідку АТ КБ «Приватбанк» від 23.12.2024, зі змісту якої судом встановлено, що ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 23.12.2024, не має заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» (а.с.17).
Надаючи оцінку дослідженим у судовому засіданні письмовим доказам, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Часиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З аналізу означених норм матеріального та процесуального права, суд зробив висновок, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
В абз.1,2 п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 03.06.2016 роз'яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).
Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).
Крім того, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 в справі 207/3013/20 (провадження № 61-14361св24), позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем у справах про зняття арешту з майна є власник або особа, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), а відповідачем у даній категорії справ є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Позивач, залучаючи до розгляду даного позову, АТ КБ «Приватбанк» як відповідача, у мотивувальній частині цієї заяви по суті спору зазначає, що підставою до цього є те, що на момент здійснення процедури примусового виконання рішення суду на користь позивача існувало зведене виконавче провадження №67645338, де іншим стягувачем була саме вказана банківська установа щодо стягнення боргу з ОСОБА_3 , майновим поручителем якого була його мати ОСОБА_2 . Водночас позивач також у позові зазначає, що участь цього співвідповідача носить суто формальний характер, оскільки відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 23.12.2024, що видана АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 , останній, станом на 23.12.2024, заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» немає (абз.1,2 стр.2 позовної заяви, а.с.1 зворот).
Щодо підстав для залучення співвідповідача ОСОБА_2 до розгляду позовної заяви позивач у позовній заяві мотивів не наводить, водночас із матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 є особою, майно якої обтяжується згідно запису про обтяження №7709547 (а.с.15 зворот).
Також суд, проаналізувавши дані запису про обтяження №7709547, що містяться у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №286886811 від 25.11.2021 і, яке, як стверджує позивач у позовній заяві, лише є актуальним записом про обтяження нерухомого майна, яке позивач просить суд звільнити з-під арешту, встановив, що підставою накладення означеного обтяження стала ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2009, що постановлена суддею Бурлакою А.І. під час розгляду справи №2-1565/09. Також із графи «Відомості про суб'єктів обтяження» зазначено, що особа, майно якої обтяжується є ОСОБА_2 . Будь-яких інших відомостей запис про обтяження №7709547, в контексті особи, в інтересах якої накладено арешт на майно, не містить.
Таким чином, суд констатує, що дані запису про обтяження №7709547 не містять даних про усіх осіб, яких стосується арешт нерухомого майна, який є предметом означеного обтяження. На переконання суду, єдиним документом, який містить означені дані, є ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2009, що постановлена суддею Бурлакою А.І. під час розгляду справи №2-1565/09, оскільки саме у цьому судовому рішенні буде міститись інформація про особу, в інтересах якої було накладено арешт на майно ОСОБА_2 .
Згідно ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями з власної ініціативи витребовувати докази у цивільній справі, які підтверджують або спростовують обставини, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте всупереч означеному процесуальному обов'язку доказування позивач не надав суду копії ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2009, що постановлена суддею Бурлакою А.І. під час розгляду справи №2-1565/09, а також, у разі складності у наданні такого письмового доказу, не заявив клопотання, в порядку ст.84 ЦПК України, про його судом витребування.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що незалучення до розгляду конкретної справи усіх осіб, яких стосується накладення обтяження на нерухоме майно, що передане державним виконавцем позивачу в рахунок погашення боргу, зокрема, особи, в інтересах якої накладено спірний арешт, безпосередньо вплине на права та законні інтереси останньої як сторони у спірних відносинах щодо такого майна.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що матеріалами цивільної справи не підтверджується той юридичний факт, що АТ КБ «Приватбанк» є особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а саме: 17/50 часток квартири АДРЕСА_1 , на підставі ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.07.2009, що постановлена суддею Бурлакою А.І. під час розгляду справи №2-1565/09 . Ба більше, позивач у мотивувальній частині зазначає про те, що залучення цього відповідача носить суто формальний характер (абз.2 стр.2 позовної заяви, а.с.1 зворот).
Водночас та обставина, що АТ КБ «Приватбанк» є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні №67645338 не є безумовною підставою для висновку, що ця банківська установа є особою, в інтересах якої ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.07.2009, що постановлена суддею Бурлакою А.І. під час розгляду справи №2-1565/09, накладено арешт на майно ОСОБА_2 , на підставі якої Першою черкаською державною нотаріальною конторою 15.07.2009 внесено запис про обтяження №7709547.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог з призми незалучення до розгляду справи усіх заінтересованих осіб, прав та законних інтересів яких стосується цей спір, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із дослідженої квитанції до платіжної інструкції на пеерках гтівки №ПН4020635 від 27.02.2025 (а.с.20) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Оскільки суд позовні вимоги визнав необгрунтованими тому, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, понесені ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору мають бути покладені на сторону позивача.
Керуючись ст. 15,16 ЦК України, ст. 2, 5, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 29 травня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_4 .
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПУО: 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. вул. Грушевського, 1Д.
Головуючий: О. В. Петренко