Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7044/23
Номер провадження 1-кп/711/145/25
28 травня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Богодухівка Чорнобаївського району Черкаської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, суд,-
До Придніпровського районного суду міста Черкаси із Черкаської обласної прокуратури надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєсту досудових розслідувань за № 12023250000000359 від 25.09.2023року відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні прокурор надав суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 на 60 діб, яке мотивоване тим, що обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжуючи строк застосування обраного запобіжного заходу, слідчі судді встановили наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри або обґрунтованості обвинувачення у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжуючи строк дії запобіжного заходу, слідчі судді та суд встановили наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. п. 1,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком в контексті кримінального процесуального закону є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому
Враховуючи відсутність у обвинуваченого в сукупності міцних соціальних зв'язків, зокрема, дітей, сім'ї чи інших утриманців у розумінні закону, місця роботи, його молодий вік, відсутність тяжких хвороб існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від можливого майбутнього покарання може переховуватись від суду.
При цьому, слід врахувати, що кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 має високий ступінь суспільної небезпеки. Інкримінований злочин зумовлює тяжкі наслідки не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Одночасно, необхідно врахувати, що ОСОБА_6 неодноразово раніше притягувався до кримінальної відповідальності, умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, будучи на іспитовому строку, вчинив кримінальні правопорушення 16.05.2023 та 01.06.2023, пов'язані з незаконним обігом психотропних речовин. Не працює, а відтак не має постійного джерела доходу, що в сукупності може спонукати його до продовження вчинення інкримінованого йому злочину чи вчинення іншого, та свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки обвинуваченого і необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.
Вищевикладене свідчить про те, що існують ризики того, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки та матиме можливість перешкоджати швидкому, повному та неупередженому проведенню судового розгляду в кримінальному провадженні. Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування обвинуваченого ОСОБА_6 , під вартою зможе забезпечити виконання останнім своїх процесуальних обов'язків, та забезпечить дієвість вказаного кримінального провадження.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_6 в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я відсутні.
Вказані обставини свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_6 найбільш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Особиста порука також не може бути застосована до обвинуваченого, оскільки до суду не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за обвинуваченого.
Обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти вказаним ризикам. Тяжкість інкримінованих злочинів та усвідомлення обвинуваченим ймовірність призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, відсутність постійного джерела доходу, свідчать про ризик того, що обвинувачений буде переховуватись суду та може продовжувати злочинну діяльність.
З урахуванням корисливих мотивів вчинення кримінальних правопорушень, характеристики обвинуваченого, розмір застави та покладені обов'язки в разі її внесення, визначені ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.06.2023, необхідно залишити без змін.
Встановлені в ухвалі слідчого судді ризики не зменшилися та продовжують існувати, а тому з метою їх запобігання, забезпечення належної процесуальне поведінки обвинуваченого необхідно продовжити строк запобіжного заходу на 60 днів. Просив клопотання задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 діб, просила відмовити. Просила змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт зі встановленням певних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав думку свого захисника.
Захисник ОСОБА_4 щодо клопотання прокурора відносно ОСОБА_6 - покладалась на розсуд суду.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно даних реєстру матеріалів досудового розслідування, доданих до обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_6 02.06.2023 року Придніпровським районним судом м. Черкаси було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 30 липня 2023 року. У подільшому строк дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався, який закінчується 03.06.2025 року.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбаченіст.177 КПК України.
Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до частин 1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, суд вважає, що на даний час ризики наведені ст.177 КПК України продовжують існувати, а тому з додержанням правил, передбачених розділом ІІ КПК України, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 діб, тобто до 27.07.2025 року.
Керуючись ст.ст.177,178, 331, ч.2 ст.334, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 27 липня 2025 року включно. Розмір застави та покладені обов'язки в разі її внесення визначені ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.06.2023 року, та в подальшому продовжені - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом 5 діб з часу її проголошення.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України для осіб які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 29.05.2025 року о 08 год.
Головуючий: ОСОБА_1