Справа № 201/6280/25
Провадження № 1-кс/201/2379/2025
23 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд м. Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Лівобережної окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 (ВКЗ), захисника ОСОБА_4 (ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання вказаного прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22025050000000108, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2025 року, -
Короткий виклад клопотання.
Прокурор звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що слідчими СВ 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені за № 22025050000000108, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні набув статусу підозрюваного у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, до слідчого за викликами не з'являється, перебуває на тимчасово окупованій території, його оголошено у розшук, наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, просив в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Позиції учасників.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в клопотанні.
Захисник поклався на розсуд суду.
Встановлені слідчим суддею обставини.
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24 серпня 1991 року - Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24 грудня 1991 року змінено назву на Російська Федерація) та ще 49 країн - засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь - якої держави, так і будь - яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь - якій формі або з будь - якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено:
- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;
- застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.
Будь - яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам.
Жодні міркування будь - якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.
Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18 жовтня 1907 року), яка вступила в дію 26 січня 1910 року, яку 7 березня 1955 року визнано Союзом Радянських Соціалістичних Республік, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від
5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від14 січня 1998 року ШЗ/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст.ст. 2 - 3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько - російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно із статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132 - 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно - правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії Російської Федерації на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала в 2014 році анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно - політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.
Наведені вище факти розв'язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС Російської Федерації на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав.
Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48 - СФ за результатами звернення Президента Російської Федерації, нібито виходячи з інтересів безпеки життя громадян Російської Федерації, особового складу військового контингенту ЗС Російської Федерації, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту Російської Федерації на використання ЗС Російської Федерації на території України.
Надалі, продовжуючи підривну діяльність проти України, Російська Федерація утворила на тимчасово окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади Російської Федерації, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади Російської Федерації та недопущення контролю України над цією територією.
Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207 - УІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС Російської Федерації на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262 «референдум», проведений в
АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
Реакцією на такі дії Російської Федерації стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови № 337 - VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку Російської Федерації на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня
2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку Російської Федерації внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання анексії.
Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку Народну Республіку» та «Луганську Народну Республіку» незалежними державами.
22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому Збройними силами Російської Федерації, які діяли за наказом керівництва Російської Федерації і ЗС Російської Федерації, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по цивільному населенню, також військовими формуваннями Російської Федерації здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102 - IX від 24.02.2022, у зв'язку
з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на всій території України.
В подальшому у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до змін, внесених Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ, Указом Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3654-ІХ, Указом Президента України від 23 червня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 червня 2024 року № 3891-ІХ, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ, Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4220-IX, воєнний стан неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.
Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Згідно з ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
Внаслідок розв'язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24 лютого 2022 року збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.
З метою забезпечення роботи окупаційних органів влади у районних центрах та містах на території Донецької області, де органи влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, керівниками т. зв. «Донецької Народної Республіки» за вказівки невстановлених представників Російської Федерації створено не передбачені законодавством України державні адміністрації. З метою надання вигляду законності їх діяльності органами влади «Донецької Народної Республіки» прийнято ряд документів із ознаками нормативності, проте які є нікчемними відповідно до законодавства України, зокрема:
- Конституцію «Донецької Народної Республіки» від 14 травня 2014 року, у ст. 54 якої вказано, що адміністративно - територіальними одиницями «Донецької Народної Республіки» є райони та міста республіканського значення;
- Постанову «Ради міністрів ДНР» «Про введення державних адміністрацій на звільнених територіях ДНР» від 08.09.2014 № 32-6, у якій зазначено, що Голови «державних адміністрацій» в адміністративно-територіальних одиницях призначаються розпорядженням Голови ради міністрів «ДНР»;
- Указ «Голови ДНР» від 06.05.2015 № 178 «Про впорядкування структури республіканських органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих адміністрацій»;
- Указ «Голови ДНР» «Про прийняття тимчасового (типового) положення про місцеві адміністрації Донецької народної республіки» від 19.01.2015 № 13, відповідно до якого з метою «нормального функціонування та життєдіяльності підприємств та організацій, розташованих на звільненій території», тобто території, яка перебуває під контролем учасників терористичної організації «ДНР», створюються так звані «державні адміністрації».
Зокрема, згідно п. 4 ст. 1 так званого закону Донецької Народної Республіки від 31.03.2023 «Про утворення на території Донецької Народної Республіки міських та муніципальних округів, встановленні їх кордонів», з реєстраційним номером 438-ІНСІ, утворено «міський округ Донецьк (адміністративний центр - місто Донецьк).
Крім того, вищевказаним так званим «законом» встановлено перелік населених пунктів, які увійшли в склад міського округу Донецьку.
При цьому представники підконтрольних РФ самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Донецька, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу РФ.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, вся територія Донецького району Донецької області, з 07.04.2014 по теперішній час є тимчасово окупованою територією України.
Згідно ст. 1 закону так званої «Народної Ради Донецької Народної Республіки» «Про місцеве самоврядування у Донецькій Народній Республіці», «місцеве самоврядування у Донецькій Народній Республіці - форма здійснення народом своєї влади, що забезпечує у межах, встановлених Конституцією Російської Федерації, федеральними законами, а у випадках, встановленими федеральними законами, - законами Донецької Народної Республіки, самостійне та під власну відповідальність вирішення населенням безпосередньо та (чи) через органи місцевого самоврядування питань місцевого значення виходячи з інтересів населення з урахуванням історичних та інших місцевих звичаїв».
Згідно зі ст. 3 вищезазначеного «закону» правову основу місцевого самоврядування в Донецькій Народній Республіці складають: «Конституція Російської Федерації, міжнародні договори Російської Федерації, федеральні конституційні закони, Федеральний Закон віл 06.10.2003 №131-ФЗ «про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації», інші федеральні закони та інші нормативні правові акти Російської Федерації, Конституція Донецької Народної Республіки, цей Закон, інші закони та інші нормативні правові акти Донецької Народної Республіки, статути муніципальних утворень, рішення, прийняті на місцевих референдумах та зборах громадян, та інші муніципальні правові акти».
Статтями 3, 5 так званого «закону Донецької Народної Республіки» № 439-ІІНС від 06.04.2023 «Про структуру та найменування органів місцевого самоврядування, чисельність, строки повноважень та дату проведення виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень першого скликання в Донецькій Народній Республіці», передбачено, що чисельність депутатів, які обираються, зокрема, на муніципальних виборах до «міського округу Донецьк» - становить 50 депутатів.
Крім того, статтею 6 вищевказаного «закону» визначено дату проведення в «ДНР» виборів депутатів представницьких органів міських округів, муніципальних органів першого скликання, на строк повноважень 5 років, а саме - 10 вересня 2023 року.
15.06.2023 «центральною виборчою комісією Російської Федерації» винесено постанову № 119/941-8 «Про призначення виборів депутатів народної ради Донецької Народної Республіки та виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень на території Донецької Народної Республіки», якою передбачено проведення виборів на тимчасово окупованій території Донецької області.
Також 20.06.2023 «виборчою комісією Донецької Народної Республіки» винесено постанову № 11/88 «Про проведення голосування на виборах, призначених на 10 вересня 2023 року, протягом декількох днів поспіль», в якій йдеться про проведення виборів 08-10 вересня 2023 року на території так званої «ДНР».
Відповідно до вказаної «постанови» 10 вересня 2023 року на території «ДНР» призначено проведення незаконних виборів «депутатів Народної Ради Донецької Народної Республіки та вибори депутатів представницьких органів муніципальних утворень на території Донецької Народної Республіки».
Місцем розташування так званої «Адміністрації міського округу Донецька Донецької Народної Республіки» є м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, буд. 98.
Так встановлено, що не пізніше вересня 2023 року (більш точні дата та час органом досудового розслідування не встановлені) громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи чинним депутатом Пролетарської районної в місті Донецьку ради Донецької області, обраним 31 жовтня 2010 року на місцевих виборах в Україні від політичної партії «Партія Регіонів», перебуваючи на тимчасово окупованій території у м. Донецьку (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), діючи умисно, всупереч інтересам держави Україна, її суверенітету та територіальній цілісності, з ідеологічних мотивів, підтримуючи воєнну агресію Російської Федерації на території України, переслідуючи єдиний кримінально протиправний намір, направлений на сприяння державі-агресору - Російській Федерації в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області, за власною ініціативою, з мотивів непогодження з політикою чинної влади в Україні, маючи умисел на добровільне обрання до незаконного органу влади, добровільно зареєструвався кандидатом у депутати так званої «Донецької міської ради Донецької Народної Республіки першого скликання», від політичної партії «Єдина Росія», з метою бути обраним до вказаного органу окупаційної влади, тобто взяв участь у незаконних виборах на тимчасово окупованій території.
Надалі ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на добровільне обрання до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, за результатами незаконних виборів, які відбулися на території м. Донецька 10 вересня 2023 року, відповідно до так званого протоколу Територіальної виборчої комісії № 13 від 10.09.2023 «Про результати виборів депутатів Донецької міської ради Донецької Народної Республіки першого скликання» обраний депутатом «Донецької міської ради Донецької Народної Республіки» у списку під номером 17 від так званої «Всеросійської політичної партії «Єдина Росія»».
Також встановлено, що з 06 жовтня 2023 року, тобто з дати коли відбулося перше засідання представницького органу міського округу Донецьк і по теперішній час, ОСОБА_5 , перебуваючи в адміністративній будівлі так званої «Адміністрації міського округу Донецьк» за адресою: місто Донецьк, вулиця Артема, будинок 93, продовжуючи свій злочинний намір на сприяння державі-агресору Російській Федерації в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області, добровільно, без фізичного примусу бере участь у засіданнях так званої «Донецької міської ради Донецької народної республіки першого скликання у якості так званого «депутата» від політичної партії окупаційної адміністрації - «Єдина Росія»».
Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у добровільному обранні громадянином України до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі до окупаційної адміністрації держави-агресора, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність).
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколом огляду від 18.02.2025 телеграм-каналу під назвою « ОСОБА_6 » на якому розміщено публікацію датовану ІНФОРМАЦІЯ_2 в якій ОСОБА_7 вітає ветеранів з Днем Перемоги» та закликає виборців до прийняття участі у голосуванні.
-протоколом огляду телеграм-каналу від ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою « ОСОБА_6 » на якому розміщено публікацію датовану ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що « ОСОБА_8 новый учасник предварительного голосования Единая Россия - опытный управлениц и политик»;
-протоколом огляду телеграм-каналу від ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою « ОСОБА_6 » на якому розміщено публікацію датовану ІНФОРМАЦІЯ_5 , про те, що « ОСОБА_7 - учасник предварительного голосования партии «Единая Россия»;
-протоколом огляду телеграм-каналу від ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ОСОБА_6 » на якому розміщено публікацію датовану ІНФОРМАЦІЯ_7 про те, що ОСОБА_7 як «депутатом городского совета проводится прием граждан»;
-протоколом огляду телеграм-каналу від ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ОСОБА_6 » на якому розміщено публікацію датовану ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що ОСОБА_7 як «депутат городского сонета» був присутній на зустрічі трудового коллектива ООО «Старобешевский хлеб», яку проводив заместитель начальника Моспинского территориального управления администрации городского округа Донецк - ОСОБА_9 ;
-протоколом огляду телеграм-каналу від ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ОСОБА_6 » на якому розміщено публікацію датовану ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що ОСОБА_7 як «депутат городского совета був присутній на зустрічі трудового коллектива ГКДОУ «Детский сад №315», яку проводив заместитель начальника Моспинского территориального управления администрации городского округа Донецк - ОСОБА_9 ;
-протоколом огляду телеграм-каналу від ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ОСОБА_6 » на якому розміщено публікацію датовану 05.12.2024 про те, що ОСОБА_7 як «депутат городского совета був присутній на зустрічі трудового коллектива ГУП ДНР «Моспинское УПП» яку проводив начальник Моспинского территориального управления администрации городского округа Донецк - ОСОБА_10 ;
-протоколом огляду телеграм-каналу від 19.02.2025 під назвою « ОСОБА_6 » на якому розміщено публікацію датовану 27.05.2023 про те, що « ОСОБА_7 - учасник предварительного голосования партии «Единая Россия» та запрошує мешканців Республіки взяти участь у попередньому голосуванні з 22 травня по 28 травня;
-протоколом огляду телеграм-каналу від ІНФОРМАЦІЯ_9 під назвою « ОСОБА_6 » на якому розміщено публікацію датовану 09.11.2023 про те, що ОСОБА_7 як «депутатом городского совета проводится прием граждан»;
-протоколом огляду телеграм-каналу від ІНФОРМАЦІЯ_9 під назвою « ОСОБА_6 » на якому розміщено публікацію датовану 13.12.2024 про те, що ОСОБА_7 як «депутат городского совета був присутній на зустрічі трудового коллектива ГБОУ «Школа №146 г.о. Донецк» яку проводив начальник Моспинского территориального управления администрации городского округа Донецк - ОСОБА_10 ;
-протоколом огляду від 26.02.2025 сайту під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_10 », на якому розміщено публікацію датовану ІНФОРМАЦІЯ_11 під назвою «Результаты выборов, проводимых на территории днр» де міститься «Протокол территориальной избирательной комиссии №13 от 10.09.2023 о результатах выборов на территории ДНР, городской округ Донецк;
-протоколом огляду від 05.03.2025 сайту під назвою «ГИС НПА ДНР» на якому виявлено документ під назвою «Решение Донецкого городского сонета» від 31.10.2023р за №1/3-3 «Об утверждении решений об избрании председателей и заместителей председателей постоянных комитетов Днецкого городского совета днр», згідно якого ОСОБА_11 избран на должность заместителя председателя постоянного комитета по вопросам финансов и бюджета Донецкого городского сонета ДНР ;
-протоколом огляд від 05.03.2025 сайту під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_12 », на якому розміщено публікацію датовану 06.10.2023 про «Первое заседание Донецкого городского совета днр первого созыва»;
-протоколом огляду від 05.03.2025 сайту під назвою «Единая Россия» на якому виявлено файл датований 31.05.2023 під назвою «Итоговый список кандидатов предварительного голосования представительный орган муниципального образования административного центра Донецкой народной республики» в якому під номером 17 вказано ОСОБА_7 ;
-протоколом огляду від 05.03.2025 сайту під назвою «ГИС НПА ДНР» на якому виявлено документ під назвою «Решение Донецкого городского совета Донецкой народной республики от 31.03.2023 №1/3-4 «О закреплениии за депутатами Донецкого городского совета днр первого созыва территории муниципального образования городского округа Донецк днр»;
-протоколом огляду від 05.03.2025 сайту під назвою «Избиратель депутат. Найти своих депутатов» на якому виявлено інформацію, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є так званим «депутат фракции «Единая Россия Донецкого городского сонета ДНР»;
-протоколом огляду від 05.03.2025 сайту під назвою «ГИС НПА ДНР» на якому виявлено документ під назвою « Закон о местном самоуправлении в ДНР» №468-ІІНС від 14.08.2023;
-протоколом огляду від 06.03.2025 Веб-сайту під назвою «Миротворець» на якому розміщено дані про ОСОБА_6 та вказано, що він є членом терористичної організації ДНР;
-протоколом огляду від 07.03.2025 сайту під назвою «Донецкая народная республіка. Официальний сайт» на якому розміщено документ «Об образовании на территории днр городских и муниципальных округов, установлении их границ»;
-протоколом огляду від 13.03.2025 проведено огляд сайту під назвою «Донецкая народная республіка. Официальний сайт» на якому розміщено текс закону під назвою «Закон о структуре и наименовании органов меестного самоуправления, численности, сроках полномочий и дате проведения выборов депутатов представительных органов муниципальных образований первого созыва в ДНР №439-ІІНС от 06.04.2023»;
-протоколом огляду від 31.03.2025 проведено огляд Веб-сайту «Верховна Рада України» на якому виявлено «Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією»;
-протоколом огляду від 31.03.2025 проведено огляд сайту «Избирательная крмиссия ДНР» на якому виявлено «Постановление от 20.06.2023 №11/88 «О проведении голосования на выборах, назначеных на 10 сентября 2023 года, в течении нескольких дней подряд»;
-протокол огляду від 31.03.2025 проведено огляд сайту «Центральная избирательная комиссия Российской Федерации» на якому виявлено постанову від 15.06.2023 №119/941-8 О проведении голосования на дополнительных выборах депутатов Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации восьмого созыва по одномандатным избирательным округам и иных совмещенных с ними выборах и референдумах, назначенных на 10.09.2023 в течение нескольких дней подряд»;
-протокол огляду від 19.05.2025 проведено огляд офіційного сайту «Федеральная налоговая служба» на якому виявлено документ, а саме: «Выписка из Единого государственного реестра юридических лиц» от 19.05.2025 №ЮЭ9965-25-75902812, которая содержит сведения о юридическом лице - Администрации городского округа Донецк Донецкой народной республики;
-висновком експерта №СЕ-19/113-25/1528-ФП від 04.03.2025 за результатами проведення судової портретної експертизи, відповідно до якої на відеозаписі у файлі під назвою « ОСОБА_5 вибори» на зображенні у файлі під назвою «Фотозображення №3 (особа чоловічої статі, вдягнена в светр темно синього кольору, волосся сиве), на зображенні у файлі під назвою «Фотозображення №4 ( особа чоловічої статі) та на зображенні у файлі під назвою «ДМС ОСОБА_5 », яке надано у якості порівняльного зразка, зображена одна і та сама особа.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розуміння підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням злочину, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Щодо належного повідомлення про підозру.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням території Маріупольського району Донецької області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» № 83 (8008) від 23.04.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру - ОСОБА_5 та повістку про виклик підозрюваного на 28.04.2025 з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., 29.04.2025 з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв., 30.04.2025 з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв., за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, допиту підозрюваного, тощо.
Таким чином 23.04.2025, з моменту публікації повідомлення про підозру, у вказаному кримінальному провадженні в Урядовому кур'єрі та на сайті Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Жодного разу у призначений час та місце громадянин України ОСОБА_5 не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
Крім того, 21 квітня 2025 року письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, вручено захиснику останнього - ОСОБА_4 .
Таким чином, 23.04.2025 з моменту публікації повідомлення про підозру, у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному обранні громадянином України до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі до окупаційної адміністрації держави-агресора, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність).
Щодо ризиків.
Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення (продовження) яких клопоче орган досудового розслідування у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Так, під час досудового розслідування встановлено ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, в якому Він підозрюється (відповідно до ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів). Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років, з конфіскацією майна або без такої.
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
- неприбуття на виклик до прокурора та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибути, що свідчить про те, що підозрюваний на цей час вже переховується від органу досудового розслідування;
- спосіб вчинення злочину ( умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та держави України в цілому, знаходиться на тимчасово окупованій території співпрацюючи з окупаційною адміністрацією, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі в разі обрання більш м'якого запобіжного заходу).
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить:
- тимчасова окупація території України, а саме м. Донецьк, що дає йому можливість продовжувати займати вищевказану посаду, діяти в інтересах окупаційної адміністрації всупереч суверенітетові України та унеможливлює реальне відбування покарання, яке може бути призначене останньому у разі його засудження за цей злочин;
Щодо розшуку.
Враховуючи той факт, що місце знаходження підозрюваного на підконтрольній українській владі території не встановлено, за викликом прокурора останній не прибув та про причини неможливості прибуття не повідомив, постановою прокурора від 12.05.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в регіональний, державний (міждержавний), міжнародний розшук.
Щодо перебування підозрюваного на окупованій території.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, вся територія Донецького району Донецької області, з 07.04.2014 по теперішній час є тимчасово окупованою територією України.
Той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується:
-інформацією наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, згідно якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24.02.2022 державний кордон України та лінію розмежування з тимчасово окупованими територіями не перетинав;
-інформацією отриманою з Міністерства соціальної політики України про те, що станом на 10 лютого 2025 року, згідно відомостей внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб;
-інформацією отриманою з Центральної виборчої комісії України про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було обрано депутатом Пролетарської районної в місті Донецьку ради Донецької області на чергових місцевих виборах 31 жовтня 2010 року ( висувався Пролетарською районною організацією Партії регіонів міста Донецька);
-підозрою у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки вчиненого на тимчасово окупованій території м. Маріуполь Донецької області.
Висновки.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстави вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, його оголошено у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Щодо застави.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Інші питання.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
Посилання захисника на те, що він не мав конфіденційної бесіди із своїм підзахисним, що позбавляє наразі висловити спільну правову позицію, слідчим суддею не враховується, оскільки, у випадку затримання підозрюваного згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після його затримання і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід. В такому разі до початку такого розгляду захисник має право на конфіденційну бесіду із своїм підзахисним. А тому на теперішній час порушення права на захист при розгляді клопотання прокурора слідчим суддею не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22025050000000108, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2025 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановлює ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Лівобережної окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1