Справа № 761/6352/25
Провадження № 2/201/2726/2025
28 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Батманової В.В.,
з секретарем судового засідання Дейнега А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Тас» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 09.04.2025 за підсудністю з Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
В обґрунтування даної позовної заяви позивач посилався не те, що 12.02.2022 у м. Києві по вул. Борщагівська, 197 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Camry», д/н НОМЕР_1 та автомобіля «Toyota Land Cruiser», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «СГ «Тас» на підставі полісу № ЕР 206055389. Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.05.2022 винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП визнано водія ОСОБА_1 . У зв'язку з настанням страхового випадку позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому у розмірі 155986,75 грн., відшкодувавши матеріальний збиток. В свою чергу ліміт цивільно-правової відповідальності згідно полісу № ЕР 206055389 складає 130000 грн., а відтак не відшкодована частина завданого збитку становить 25986,75 грн., тому позивач просить стягнути вказану суму з відповідача ОСОБА_1 , а також стягнути судові витрати.
Представник позивача надав заяву в якій просив розгляну справу без участі представника.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання повідомлявся за останнім відомим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті «Судова Влада».
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.
Враховуюч и, що відповідач виходячи з положень та п.4 ч. 8, ч.11 ст.128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи , в судове засідання не з'явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України та ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи 28.05.2025 здійснювався за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої винесено постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що 12.02.2022 у м. Києві по вул. Борщагівська, 197 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Camry», д/н НОМЕР_1 та автомобіля «Toyota Land Cruiser», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.05.2022 винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП визнано водія ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «СГ «Тас» на підставі полісу № ЕР 206055389.
На підставі заяви потерпілої сторони позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 155986,75 грн.
В свою чергу ліміт цивільно-правової відповідальності згідно полісу № ЕР 206055389 складає 130000 грн., а відтак не відшкодована частина завданого збитку становить 25986,75 грн.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоду, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Судом встановлено, що не відшкодована різниця завданої майнової шкоди складає 25986,75 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, неправомірними діями відповідача пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) ОСОБА_2 було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вказує ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.
Відповідно п. 1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Приватне акціонерне товариство «Страхової групи «ТАС» виконало покладений на нього обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу та виплатила ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 155986,75 грн.
Таким чином, до позивача в межах сплаченої суми в розмірі 155986,75 грн., перейшло право вимоги частини не відшкодованої завданої шкоди у розмірі 25986,75 грн., а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхової групи «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування.
У зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст.ст. 530, 612, 625, 1166, 1167, 1187, 1188 1194 ЦК України, Постановою ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, ч. 6 ст. 82, ст.ст. 89, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхової групи «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової групи «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) різницю суми страхового відшкодування у розмірі 25986 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової групи «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Батманова