Справа № 201/6106/25
Провадження № 1-кс/201/2289/2025
21 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Волноваської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 (ВКЗ), захисника ОСОБА_4 (ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СВ 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_5 , погодженого прокурором Волноваської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22025050000000632, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2025 року, -
Короткий виклад клопотання.
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що слідчими СВ 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 22025050000000632, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2025, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні набув статусу підозрюваного у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, до слідчого за викликами не з'являється, перебуває на тимчасово окупованій території, його оголошено у розшук, наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, просив в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Позиції учасників.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в клопотанні.
Захисник проти задоволення клопотання заперечив, вважає, що ОСОБА_6 слідчий в неналежний спосіб повідомив про підозру та здійснив його виклики, просив у його задоволенні відмовити.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Слідчим відділом 2 управління (з дислокації у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025050000000632, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2025, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до Рішень Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008 зазначені норми визначають, що влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.
Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 69, 72 та 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно- територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Так, 07.04.2014 у м. Донецьку Донецької області видано «Акт про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «ДНР».
За таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «ДНР» на території Донецької області.
Надалі представниками самопроголошеної «ДНР», які контролюються окупаційною адміністрацією Російської Федерації, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські («органи державної влади ДНР») та силові органи.
Так, на учасників органів силового блоку покладено обов'язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом:
- систематичної організації та здійсненні актів застосування збройної сили проти держави України у особі Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, зокрема шляхом ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню їх службових обов'язків, обстрілів населених пунктів тощо;
- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;
- вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;
- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області з метою їх виводу з-під контролю органів державної влади України та їх включення до самопроголошеного псевдодержавного утворення «ДНР»;
- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами з метою оснащення незаконних збройних формувань, які вчиняють дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- координації та узгодження своїх дій з діями регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням;
- блокування виконання правоохоронними органами та підрозділами Збройних Сил України передбачених Конституцією та законодавством України функцій на тимчасово окупованій території України;
- силового подолання опору цивільного населення окупаційній адміністрації шляхом фізичної розправи та незаконного позбавлення волі;
- силової підтримки учасників органів політичного та управлінського блоку незаконних утворень «ДНР», захопленні, укріпленні та охороні зайнятих ними будівель та споруд.
Водночас, на учасників органів політичного блоку покладено обов'язки підтримки збройної агресії російської федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом:
- створення та участі в діяльності окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях Донецької області;
- видачі нормативно-правових актів від імені окупаційної адміністрації російської федерації та самопроголошених органів влади «ДНР»;
- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності псевдодержавного утворення «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній організації, приховування факту збройної агресії російської федерації проти України, отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
- налагодження взаємодії з незаконним псевдодержавним утворенням «ДНР» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу України;
- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;
- координація та узгодження своїх дій з радниками та інструкторами Російської Федерації, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції і заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, та формування думки серед населення про законність власних дій;
- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;
-забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою, агітаційними матеріалами тощо.
При цьому, кожний учасник органів політичного та силового блоків «ДНР» (у т. ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлював, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії Російської Федерації та зміна меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Донецької області, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями.
Одночасно, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Донецької області з числа представників політичного блоку «ДНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно з Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, є органами окупаційної адміністрації Російської Федерації.
21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
В цей же день, президент Російської Федерації скликав позачергове засідання ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення державної думи РФ та заявили про необхідність визнання президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», а одним із основних аргументів для прийняття такого рішення членами Ради безпеки РФ було проживання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей громадян російської федерації, у кількості понад 800 тисяч осіб, а також понад 1,2 мільйонів осіб, котрі подали документи на громадянство РФ.
Цього ж дня президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
У подальшому, президент Російської Федерації (далі - РФ), а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який діє до теперішнього часу.
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов'язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, свідомо порушуючи свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно погодився прийняти участь у бойових діях на боці ворога (держави-агресора) - РФ.
Встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи в період збройного конфлікту, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України у 2014 році (більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 2014 року) був призначений командиром підрозділу, а пізніше того ж року, зайняв посаду командиру дивізіону у званні старшого лейтенанта в ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 незаконного збройного формування «ДНР».
НОМЕР_2 окрема мотострілецька бригада (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 незаконного збройного формування «ДНР» безпосередньо була задіяна у збройній агресії проти України.
Таким чином, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється в державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону України № 1689-VII від 07.10.2014).
Крім того, Усвідомлюючи вищенаведені обставини, після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, умисно, продовжив проходити військову службу у лавах незаконних збройних формувань «ДНР».
В жовтні 2022 року (більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше жовтня 2022 року) 2-ий Армійський Корпус Народної міліції незаконного збройного формування «ДНР», до складу якого входить НОМЕР_2 окрема мотострілецька бригада (в/ч НОМЕР_1 ), був підпорядкований ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внаслідок чого ОСОБА_6 був розподілений на посаду заступник командира полку по озброєнню НОМЕР_3 окремого стрілецького полка 1-го Армійського корпусу Народної міліції ( АДРЕСА_2 ) незаконного збройного формування «ДНР».
В жовтні 2022 року (більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше жовтня 2022 року) 125 окремий стрілецький полк 1-го Армійського корпусу Народної міліції (м. Донецьк) незаконного збройного формування «ДНР» був передислокований в село Першотравневе Василівської міської громади Василівського району Запорізької області, а керівництво полку у свою чергу розміщувалося у селі Шевченка Василівської міської громади Василівського району Запорізької області.
25 грудня 2022 року 125 окремий стрілецький полк 1-го Армійського корпусу Народної міліції (м. Донецьк) незаконного збройного формування «ДНР» був передислокований до м. Макіївка Донецької області. Штаб розміщувався на шахті імені В.М. Бажанова в м. Макіївка Донецької області.
1 січня 2023 року 1-ий Армійський корпус Народної міліції (м. Донецьк) незаконного збройного формування «ДНР» був реорганізований у НОМЕР_4 загальновійськову армію ЗС РФ, а НОМЕР_3 окремий стрілецький полк був перейменований в НОМЕР_5 окремий стрілецький полк (в/ч НОМЕР_6 ). Внаслідок вищезазначених змін підполковник ОСОБА_6 зайняв посаду командира НОМЕР_7 батальйону НОМЕР_5 окремого стрілецького полку (в/ч НОМЕР_6 ).
В січні 2023 року (більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше січня 2023 року) НОМЕР_5 окремий стрілецький полк НОМЕР_4 загальновійськової армії ЗС РФ був переміщений до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За даною адресою організовано роботу штабу полку та всіх поточних служб.
В травні 2023 року (більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше травня 2023 року) керівництво НОМЕР_5 окремого стрілецького полку НОМЕР_4 загальновійськової армії ЗС РФ разом з взводом зв'язку та охорона керівництва полку були передислоковані у АДРЕСА_2 .
В червні 2023 року (більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше червня 2023 року) 96 окремий стрілецький полк НОМЕР_4 загальновійськової армії ЗС РФ розмістився на спортивно-тренувальній базі «Кірша», яка знаходиться у місті Донецьк, де знаходиться на даний час.
Полк був безпосередньо задіяний у бойових діях проти України. ОСОБА_6 , як безпосередній командир НОМЕР_7 батальйону НОМЕР_5 окремого стрілецького полку НОМЕР_4 загальновійськової армії ЗС РФ, віддає накази направлені на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України.
Таким чином, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні державної зради, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону України № 2113-IX від 03.03.2022).
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, умисно, продовжив проходити військову службу у лавах незаконних збройних формувань «ДНР».
Так, в жовтні 2022 року (більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше жовтня 2022 року) 2-ий Армійський Корпус Народної міліції незаконного збройного формування «ДНР», до складу якого входить НОМЕР_2 окрема мотострілецька бригада (в/ч НОМЕР_1 ), був підпорядкований ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внаслідок чого ОСОБА_6 був розподілений на посаду заступник командира полку по озброєнню НОМЕР_3 окремого стрілецького полка 1-го Армійського корпусу Народної міліції ( АДРЕСА_2 ) незаконного збройного формування «ДНР».
В жовтні 2022 року (більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше жовтня 2022 року) 125 окремий стрілецький полк 1-го Армійського корпусу Народної міліції (м. Донецьк) незаконного збройного формування «ДНР» був передислокований в село Першотравневе Василівської міської громади Василівського району Запорізької області, а керівництво полку у свою чергу розміщувалося у селі Шевченка Василівської міської громади Василівського району Запорізької області.
25 грудня 2022 року 125 окремий стрілецький полк 1-го Армійського корпусу Народної міліції (м. Донецьк) незаконного збройного формування «ДНР» був передислокований до м. Макіївка Донецької області. Штаб розміщувався на шахті імені В.М. Бажанова в м. Макіївка Донецької області.
1 січня 2023 року 1- го Армійського корпусу Народної міліції (м. Донецьк) незаконного збройного формування «ДНР» був реорганізований у НОМЕР_4 загальновійськову армію ЗС РФ, а НОМЕР_3 окремий стрілецький полк був перейменований в НОМЕР_5 окремий стрілецький полк (в/ч НОМЕР_6 ). Внаслідок вищезазначених змін підполковник ОСОБА_6 зайняв посаду командира НОМЕР_7 батальйону НОМЕР_5 окремого стрілецького полку (в/ч НОМЕР_6 ).
В січні 2023 року (більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше січня 2023 року) НОМЕР_5 окремий стрілецький полк НОМЕР_4 загальновійськової армії ЗС РФ був переміщений до Макіївського науково-дослідного інституту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За даною адресою організовано роботу штабу полку та всіх поточних служб.
В травні 2023 року (більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше травня 2023 року) керівництво НОМЕР_5 окремого стрілецького полка НОМЕР_4 загальновійськової армії ЗС РФ разом з взводом зв'язку та охорона керівництва полку були передислоковані у селище Олександрівка Донецької міської громади Донецького району Донецької області.
В червні 2023 року (більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше червня 2023 року) 96 окремий стрілецький полк НОМЕР_4 загальновійськової армії ЗС РФ розмістився на спортивно-тренувальній базі «Кірша», яка знаходиться у місті Донецьк, де знаходиться на даний час.
Полк був безпосередньо задіяний у бойових діях проти України. ОСОБА_6 , як безпосередній командир НОМЕР_7 батальйону НОМЕР_5 окремого стрілецького полку НОМЕР_4 загальновійськової армії ЗС РФ, віддає накази направлені на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється в колабораційній діяльності, а саме у добровільній участі громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території та збройних формуваннях держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-матеріалами оперативного підрозділу щодо перебування ОСОБА_6 на окупованій території Донецької області, де він обіймає військові посаді та здійснює активу агресію проти України;
-протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які показали, що воювали на боці рф проти України та одним з воєнних керівників військових підрозділів, а саме командиром батальйону 96 ОСП є ОСОБА_10 з позивним « ОСОБА_11 »;
-протоколами пред'явлення впізнання за фотознімками за участю вищевказаних свідків, які серед інших осіб впізнали ОСОБА_6 як одного з керівників воєнних батальйонів, з позивним « ОСОБА_11 ».
-протоколом огляду мережі Інтернет, яким встановлено сайт «Миротворець», із наявними публікаціями про особу ОСОБА_6 як бойовика НВФ, керівника НВФ у м. Торез, Донецької області, також встановлено публікацію з фото «благодарственное письмо», яке підписано майором ОСОБА_6 - як командиром НОМЕР_8 стрічкового батальйону вч НОМЕР_6 .
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється: - в державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України; - в державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України; -в колабораційній діяльності, а саме у добровільній участі громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території та збройних формуваннях держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Щодо належного повідомлення про підозру.
Враховуючи наведені вище обставини, слідчим за погодженням з прокурором 15.04.2025, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України повідомлення про підозру вручено ОСОБА_4 , який є захисником підозрюваного ОСОБА_6 , за призначенням.
Таким чином, 15.04.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_6 до слідчого 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях до будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, площа Шевченко, буд. 7 на 19.04.2025, 20.04.2025 та 21.04.2025, які було розміщено 15 квітня 2025 року у засобах масової інформації газеті «Урядовий кур'єр» №77 (8002), та на .офіційному сайті «Офісу генерального прокурора», однак, ОСОБА_6 у визначений час не з'явився та не повідомив причини неявки.
Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_6 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Щодо ризиків.
Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення (продовження) яких клопоче орган досудового розслідування у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення;
- неприбуття на виклик до прокурора шість разів, у тому числі тричі у статусі підозрюваної та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрюваний на цей час вже переховується від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим підозрюваного оголошено у розшук;
- спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходиться на тимчасово окупованій території співпрацюючи з окупаційною адміністрацією, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу).
-санкцією статей передбачено найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі - п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного навмисно переховуватися від слідства та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, ОСОБА_6 на теперішній час перебуває на території України, яка перебуває під контролем окупаційної адміністрації, активно співпрацює з представниками держави агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоєні ним кримінальні правопорушення, що надає йому можливість скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку влади України.
Щодо розшуку.
Постановою слідчого від 12.05.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук.
Щодо перебування підозрюваного на окупованій території.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 в редакції від 24.03.2024 у п. 7 ч. 1 ст. 1-1 визначено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Частиною 2 статті 3 вказаного вище закону визначено, що адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Той факт, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується:
-матеріалами оперативного підрозділу щодо перебування ОСОБА_6 на окупованій території Донецької області, де він обіймає військові посаді та здійснює активу агресію проти України;
-протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які показали, що воювали на боці рф проти України та одним з воєнних керівників військових підрозділів, а саме командиром батальйону 96 ОСП є ОСОБА_10 з позивним « ОСОБА_11 »;
-протоколами пред'явлення впізнання за фотознімками за участю вищевказаних свідків, які серед інших осіб впізнали ОСОБА_6 як одного з керівників воєнних батальйонів, з позивним « ОСОБА_11 ».
-протоколом огляду мережі Інтернет, яким встановлено сайт «Миротворець», із наявними публікаціями про особу ОСОБА_6 як бойовика НВФ, керівника НВФ у м. Торез, Донецької області, також встановлено публікацію з фото «благодарственное письмо», яке підписано майором ОСОБА_6 - як командиром НОМЕР_8 стрічкового батальйону вч НОМЕР_6 .
Висновки.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстави вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, його оголошено у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які входять до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Щодо застави.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Інші питання.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22025050000000632, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2025 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановлює ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Волноваської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1