Справа № 201/4387/25
Провадження № 2/201/2803/2025
Іменем України
27 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
14.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Верхівцевський олійноекстракційний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки повного розрахунку (а.с. 1-3).
01.01.2025 позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 56 - 59).
22.02.2025 представник позивачки подав заяву про залишення без розгляду позову у частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 91871,47 грн (а.с. 56 - 59).
В обґрунтування позову зазначила, що з 31.08.2022 на підставі наказу № 129-К від 31.08.2022 прийнята на роботу у ТОВ «Солома» на посаду провідного менеджера з логістики в центральному офісі. Згідно із наказом №45-А від 29.08.2023 ТОВ «Солома» перейменоване у ТОВ «Верхівцевський Олійноекстракційний завод».
В лютому 2025 року позивачка вирішила звільнитись у зв'язку з систематичною затримкою виплати заробітної плати. 28.02.2025 відповідачем її звільнено за угодою сторін на підставі наказу №28-К, від 28.02.2025 за п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Після звільнення не видано повідомлення згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України про розмір заборгованості відповідача з заробітної плати позивачки.
На день звільнення сума заборгованості із заробітної плати складала 143246,19 грн, що підтверджується розрахунковим листком за лютий 2025 року.
07.03.2024 ТОВ «Верхівцевський ОЕЗ» перерахував позивачці частину заборгованості з заробітної плати в розмірі 51374,72 грн, то ж на час звернення до суду заборгованість відповідача по заробітній платі у повному обсязі не погашена та становить 91871,47 грн.
Правила обчислення середнього заробітку передбачені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок).
Для обчислення середньоденної заробітної плати необхідно брати до уваги виплати за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, тобто за січень 2025 року та лютий 2025 року.
Згідно з Порядком №100 суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
У січні 2025 року було 23 робочих дня, позивачка мала отримати заробітну плату в розмірі 66720,41 грн, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду за формою ОК-7 від 17.04.2025.
Оскільки за лютий 2025 року виплати з заробітної плати разом з компенсацією відпустки у розмірі 119 313,60 гривень, а компенсація відпустки становить 58274,64 гривні то заробітна плата за лютий 2025 року, відповідно до Порядку, становить 61 038,96 гривень що підтверджується розрахунковим листом та довідкою Пенсійного фонду за формою ОК-7 від 17.04.2025.
Тож, у лютому 2025 року - 20 робочих днів, позивачка мала отримати заробітну плату в розмірі 61038,96 грн.
Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 2971,15 грн (січень 2025 року: 66720,41 грн. 23 робочих днів; лютий 2025 року: 61038,96 грн. 20 робочих днів); (66720,41 грн. + 61038,96)/43 дні), включаючи всі нарахування та без вирахування податків у відповідності до п. 3,4 Порядку.
На час подання уточненої позовної заяви кількість днів затримки виплати заробітної плати з 01.03.2025 (наступний день після звільнення) по 01.05.2025 включно (день подання даної заяви до суду) становить 62 дня. Тож середній заробіток за час затримки розрахунку за мінімальною заробітною платою становить 184211,30 грн.
На підставі викладеного, просила стягнути з ТОВ «Верхівцевський Олійноекстракційний завод» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.03.2025 по день ухвалення рішення судом.
Заяви учасників процесу по суті справи.
Відповідач позовні вимоги не визнав. 16.05.2025 представник відповідачки - адвокат Скворцов Р.О. надав відзив на позовну заяву (а.с. 70 - 72), у якому вказав, що ТОВ «Верхівцевський ОЕЗ» погашена заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 в повному обсязі в сумі 91871,47 грн, що підтверджується платіжною відомістю банку № 73 від 08.05.2025.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то сума невиплаченої заробітної плати позивачці у день звільнення становить 28321,21 грн. грн, що буде більшою ніж визначена сума середнього заробітку позивачки за час затримки її виплати при звільненні
Для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2025 роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.
Щодо застосування співрозмірності між заборгованістю по заробітній платі підприємством та середнім заробітком за час затримки виплати заробітної плати.
У Постанові від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Також вважав необхідним застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку. ТОВ «Верхівцевській олійноекстракційний завод» у зв'язку зі скрутним становищем з лютого 2025 року було вимушено поступово призупинити діяльність, що підтверджується звітністю підприємства. Тенденції на ринку соняшника в нашій країні щодо формування ціни не є сталою та залежить не тільки від зростання чи зниження світових цін та інше, а ще від політичних та економічних подій в країні. На даний важкий час для нашої країни, спостерігається інфляція та зростання цін, що в свою чергу змушує підприємство нести додаткові затрати на закупку палива, підняття найманим працівникам заробітної плати, що тягне додаткове навантаження щодо сплати податків до бюджету та інше.
Для повноцінного поновлення роботи за основним видом діяльності, а саме виробництво олії та тваринних жирів, підприємству необхідно закупати в великих об'ємах насіння соняшника, нажаль оборотних активів підприємству не достатнє, у зв'язку із чим підприємство звертається до банків щодо отримання кредитів для закупівлі, в тому числі сировини.
Посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, просив врахувати обставини, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, визначавши розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачці виплат у сумі 10000,00 грн з вирахуванням податків та зборів.
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 91871,47 грн, визначити розмір стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 000 грн з вирахуванням податків та зборів.
Рух справи.
Ухвалою судді Наумової О.С. від 15.04.2025 позовну заяву залишено без руху (а.с. 20).
Ухвалою судді від 22.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 28).
Ухвалою суду від 27.05.2025 позовну заяву в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 91871,47 грн. залишено без розгляду.
Представник позивачки адвокат Макаренко О.А. надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені (а.с. 89).
Предстани відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки є зареєстрованим у підсистемі «Електронний суд» (а.с. 30).
Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
У першу чергу для розгляду у найкоротші терміни малозначних справ ЦПК України законодавець і запровадив процедуру спрощеного провадження. Тому, ураховуючи те, що відповідач надав відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу з метою дотримання розумних строків.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31.08.2022 на підставі наказу № 129-К від 31.08.2022 прийнята на роботу у ТОВ «Солома» на посаду провідного менеджера з логістики в центральному офісі (а.с. 9).
У подальшому 29.08.2023 ТОВ «Солома» перейменоване у ТОВ «Верхівцевський Олійноекстракційний завод».
28.02.2025 ОСОБА_1 звільнилася за угодою сторін на підстав п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно із наказом №28-К від 28.02.2025 (а.с. 4, 10).
На день звільнення сума заборгованості із заробітної плати складала 143246,19 грн, що підтверджується розрахунковим листком за лютий 2025 року (а.с. 8).
07.03.2024 ТОВ «Верхівцевський ОЕЗ» сплатив частину заборгованості з заробітної плати в розмірі 51374,72 грн, тому на час звернення до суду заборгованість по заробітній платі складала 91871,47 грн. (а.с. 47)
08.02.2025 ТОВ «Верхівцевський ОЕЗ» сплатив позивачці заборгованість із заробітної плати в сумі 91871,47 грн, що підтверджується платіжною зарплатною/відомістю банку № 73 від 08.05.2025 (а.с. 80).
Позивачкою здійснений розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі Правил обчислення середнього заробітку передбачені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100).
Для обчислення середньоденної заробітної плати узято виплати за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, тобто січень 2025 року та лютий 2025 року.
Згідно з Порядком №100 суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
У січні 2025 року 23 робочих дня, позивачка мала отримати заробітну плату в розмірі 66720,41 грн, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду за формою ОК-7 від 17.04.2025 (а.с. 45).
За лютий 2025 року виплати з заробітної плати разом з компенсацією відпустки у розмірі 119313,60 грн. Компенсація відпустки становить 58274,64 гривні. Тому заробітна плата за лютий 2025 року становить 61 038,96 грн, що підтверджено розрахунковим листом та довідкою Пенсійного фонду за формою ОК-7 від 17.04.2025 (а.с. 8, 45).
У лютому 2025 року - 20 робочих днів, позивачка мала отримати заробітну плату в розмірі 61038,96 грн.
Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 2971,15 грн., виходячи із того, що у січні 2025 року: 66720,41 грн. було 23 робочих днів; у лютому 2025 року: 61038,96 грн. 20 робочих днів. (66720,41 грн. + 61038,96):43 дні = 2971,15 грн без вирахування податків у відповідності до п. 3, 4 Порядку № 100.
Загальна кількість робочих днів за період з 01.03.2025 (наступний день після звільнення) по 08.05.2025 включно (день повного розрахунку) становить 49 днів.
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищую шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
При цьому, частиною 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідач не повідомив про нараховані суми, належної при звільненні і не провів розрахунок у строк, зазначені в статті 116 КЗпП України .
З урахуванням викладеного, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 59300,43 грн. (без вирахування податків та обов'язкових платежів).
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, в резолютивній частині рішення окрім визначеної судом суми середнього заробітку, слід вказувати про виплату цієї суми з обов'язковим утриманням з неї податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100.
Пунктом 2, 3 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що-передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Позивачем вірно розрахований розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 2971,15 грн. Водночас, загальна кількість робочих днів за період з 01.03.2025 (наступний день після звільнення) по 08.05.2025 включно (день повного розрахунку) становить 49 днів. Відтак, середній заробіток за час затримки становитиме 145 586,35 грн (2971,15 грн * 49 днів).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними в частині стягнення середнього заробітку за час затримки в сумі 145 586,35 грн.
У постанові у справі № 359/10023/16-ц Верховний Суд виклав правову позицію щодо утримання прибуткового податку із визначених судом сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника. Верховний Суд дійшов висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів. Під час вирішення питання про призначення суми середнього заробітку за період вимушеного прогулу суд вказує суму без відрахування з неї податків і зборів. При цьому в резолютивній частині рішення обов'язково має бути зазначено, що суму визначено без утримання податку. Стягнення і сплата прибуткового податку покладаються на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків. Отже, задовольняючи вимогу про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, якими він керувався під час визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком працівника, податковим агентом якого в силу закону є роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.
Щодо застосування висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц про те, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Велика Палата Верховного Суду в цій постанові значачала про таке.
«90. Водночас виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв'язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.
91. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
91.3. Ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
92. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково».
Застосовуючи таку позицію до обставин конкретної справи № 761/9584/15-ц критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, Верховний Суд виходив із того, що позивач звернувся до суду з цим позовом у квітні 2015 року, тобто зі спливом більш ніж шести років після звільнення з роботи, яке мало місце 16 лютого 2009 року.
Позивач не довів, що звернувся на момент звільнення до відповідача з вимогою про відповідні виплати щодо роботи у вихідні дні. Таке право позивач реалізував лише у квітні 2015 року, подавши позов. Суди не встановили, що позивач не знав про це його право, зокрема, не був ознайомлений із Колективним договором, або що були інші обставини, які заважали реалізувати зазначене право.
Відповідач заперечував проти права позивача на компенсацію за роботу у вихідні дні, а тому факт порушення цього права та сума відповідної компенсації були встановлені лише під час судового розгляду.
Сума компенсації позивачу за роботу у вихідні дні (3443,88 грн), яку встановили суди попередніх інстанцій, є більш ніж у сто разів меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (419005,39 грн).
Для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009 - 2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.
Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а тому вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 11000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Застосовуючи імпліцитно до обставин даної справи вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, суд констатує, що позивачка звернулася до суду із позовом через місяць і 10 днів після звільнення, і на момент подання позову розрахунок із нею не був проведений. Заборгованість із заробітної плати повністю була погашена вже під час розгляду справи. Відповідач цілком міг передбачити, що перед працівником, який отримує заробітну плату у досить значному розмірі, можуть виникнути зобов'язання із виплати середнього заробітку за час розрахунку, які становитимуть суму майже еквівалентну його заробітній платі.
Суд доходить до висновку, що поведінка як працівника так роботодавця у спірних правовідносинах не допускала будь-яких зловживань ані матеріальним ані процесуальним правом, вимога позивачки є співмірною розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. А тому суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час затримки в сумі 145586,35 грн підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Щодо судового збору.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати таким чином.
Приймаючи до уваги, що вимога позивачки про стягнення середнього заробітку за час затримки задоволена в сумі 145586,35 грн, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1164,68 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8, оскільки позов поданий через підсистему «Електронний суд»).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод» (ЄДРПОУ 36933660) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 145586,35 грн (без утримання з цієї суми податків та обов'язкових платежів).
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць у розмірі66720,41 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод» (ЄДРПОУ 36933660) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1164,68 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складений 27 травня 2025 року.
Суддя Наумова О.С.