Справа № 201/4978/25
Провадження № 1-кп/201/886/2025
21 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023042010000122 від 10.05.2023 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, не одружений, утриманців не має, не працює, має хронічні хвороби, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.5 ст. 190, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч.5 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 365-2, ч.3 ст. 362 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_7
В провадженні соборного районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.5 ст. 190, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч.5 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 365-2, ч.3 ст. 362 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.5 ст. 190, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч.5 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 365-2, ч.3 ст. 362 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.5 ст. 190, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч.5 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 365-2, ч.3 ст. 362 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.5 ст. 190, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч.5 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 365-2, ч.3 ст. 362 КК України.
У підготовчому засіданні прокурором подане письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_3 , який проти його задоволення не заперечив, втім, з огляду на наявність хронічних хвороб, просив дозволити йому відвідувати медичні заклади для лікування.
Захисник ОСОБА_7 підтримав думку свого підзахисного.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши наявні матеріали, вважає, що ОСОБА_3 слід продовжити строк дії запобіжного заходу, виходячи із наступного.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2024 ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів та ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першою статті 177 КПК України. Розмір застави не визначався.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.03.2025 ОСОБА_3 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонено останньому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 до 23 квітня 2025. Покладено на ОСОБА_3 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатись з м. Кам'янське без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків необхідної евакуації або з метою запобігти загрозі життю чи здоров'ю; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; не спілкуватись з іншими учасниками кримінального провадження.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
Суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 , є особою, який обвинувачується за кримінальними правопорушеннями:
- ч. 2 ст. 146 КК України, а саме у незаконному позбавленні волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, таке, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу;
- ч. 5 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах;
- ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, а саме у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, вчиненому повторно;
- ч. 5 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, вчиненому повторно.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 190 КК України, у відповідності до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання ОСОБА_3 винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тому, а думку суду, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_3 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Тому ризик переховуватися від суду є доведеним.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, суд враховує ту обставину, що наразі ОСОБА_3 інкримінується кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 146, ч.5 ст. 190, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч.5 ст. 190, ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 365-2, ч.3 ст. 362 КК України, за декількома епізодами, що само по собі свідчить про можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Суд, при вирішенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, крім наявності ризиків, зазначених вище, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме наявність у ОСОБА_3 тяжких захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою.
Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне вказаний запобіжний захід продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
Суд вважає, що застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
Разом з тим, оскільки ОСОБА_3 повідомив про тяжкі захворювання, суд вважає за необхідне дозволити йому отримувати медичну допомогу (у т.ч. проходження медичного обстеження) у медичних закладах без обмеження в часі, але з обов'язковим повідомленням суду про такі випадки.
Таким чином клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177,178, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Застосований під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - продовжити на 60 днів, тобто до 19 липня 2025 року (включно).
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- цілодобово не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання: за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги (у т.ч. проходження медичного обстеження) у медичних закладах та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру;
- прибувати до суду за кожним викликом суду;
- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- у випадку проходження стаціонарного лікування у медичному закладі - повідомити про це суд;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному проводженні.
Роз'яснити обвинуваченому, що порушення покладених на нього обов'язків може бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника у кримінальному провадженні прокурора відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_10 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1