Справа № 201/687/22
Провадження № 6/201/164/2025
Іменем України
29 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,
за участю представників відповідача (боржника) - адвокатів Ємельянова В.Р., Коненко О.С.,
за участю представника позивача (стягувача), третьої особи - адвоката Бардаченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «Ідеа Банк» про відстрочення виконання рішення у справі № 201/687/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (третя особа - ОСОБА_2 ) про розірвання депозитних договорів, стягнення коштів та пені,
14.05.2025 до суду надійшла заява від АТ «Ідея Банк» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 201/687/22.
Заява обґрунтована тим, що 01.04.2025 Дніпровським апеляційним судом рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2024 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ «Ідеа Банк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів, та ухвалено нове судове рішення в цій частині, в іншій частині рішення залишено без змін.
На підставі вказаного рішення судом видані виконавчі листи, відповідно до яких, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем А.А. відкрито виконавчі провадження: № №: 77910601, 77910805, 77913958 (стягувач: фізична особа ОСОБА_1 , боржник АТ «Ідея банк» (справа № 201/687/22).
Оскільки сума, яка повинена бути оплачена відповідачем є надмірно великою, то при примусовому стягненні буде суттєво порушено фінансовий баланс банку, що, в свою чергу, позбавить інших вкладників можливості отримати вчасно свої кошти за поточними вкладами, строк дії яких закінчується, а це може призвести до різкого погіршення фінансового стану банку. 12.12.2024 фізичній особі - громадянину України ОСОБА_3 надано дозвіл на набуття контролю над акціонерним товариством «Ідея Банк». Окрім того, Національний банк України 21.04.2025 надав згоду на опосередковане придбання власником групи «ТАС» Сергієм Тігіпком 100% акцій Ідея Банку.
Дана відстрочка виконання рішення суду у справі №201/687/22 на один рік, надасть АТ «Ідея Банк» можливість знайти необхідні грошові кошти і виконати рішення суду без шкоди для вкладників Банку.
Також посилався на те, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05.30 год., 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено і він триває по даний час.
У своєму листі № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата (далі ТПП) України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торговопромислові палати в Україні» від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05.30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідач, на підставі аналізу своєї фінансової позиції, наполягає на необхідності відстрочити виконання рішення суду у зв'язку із тим, що на даний час установа перебуває у стані тимчасових фінансових труднощів, що ускладнюють негайну сплату стягнутих сум без створення умов для стабілізації фінансового стану та подальшого виконання зобов'язань.
На підставі викладеного, просив відстрочити на один рік до 01.04.2026 виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 01.04.2025 у справі № 201/687/22.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бардаченко В.В. (діє на підставі ордера серії АЕ № 1383389 від 08.05.2025) подав заперечення на заяву про відстрочення судового рішення, яке мотивоване тим, що на офіційному сайті Банку розміщено «Звіт правління Про результати діяльності АТ «Ідея Банк» у 2023 році» на 11-й сторінці якого міститься наступна інформація: «Основним сегментом кредитування є роздрібні клієнти - фізичні особи та фізичні особи-підприємці. За розміром кредитного портфелю фізичним особам Банк займав 9 позицію (2022 рік - 12). Кредитний портфель фізичних осіб Банку на кінець 2023 року склав 3 760 млн. грн, збільшився на 858 млн. грн. (29,6%). Основною складовою ресурсної Бази банку залишаються кошти клієнтів - фізичних та юридичних осіб. На кінець 2023 року обсяг коштів клієнтів Банку склав 4 207 млн. грн. та збільшився на 615 млн. грн. (17,1%) у порівнянні з минулим роком, що доводить довіру до Банку навіть в умовах війни. Обсяг коштів фізичних осіб за 2023 рік збільшилися на 369 млн. грн. (13,2%) та на кінець 2023 року склав 3 152 млн. грн. За розміром коштів клієнтів фізичних осіб банк займає 24 позицію серед банків України (2022 рік - 22). Обсяг коштів юридичних осіб за 2023 рік збільшився на 246 млн. грн. (30,5%) та на кінець 2023 року склав 1 055 млн. грн. Кошти фізичних осіб складають близько 75% в загальних коштах клієнтів. За строками користування переважають строкові кошти. Кошти на поточних рахунках складають 31% клієнтського портфеля. Більше 90% обсягу останнього сформовано коштами у національній валюті, що нівелює чутливість Банку до валютно-курсових коливань. Банк має високий рівень ліквідності для покриття можливих ризиків, та утримує норматив LCR (коефіцієнт покриття ліквідністю - співвідношення високоякісних ліквідних активів до чистого очікуваного відпливу грошових коштів протягом 30 календарних днів з урахуванням стрес-сценарію) за всіма валютами на високому рівні - 547,5% (мінімальне значення 100%).
Розмір власного капіталу Банку на кінець 2023 року становив 1 326 млн. грн., збільшився на 513 млн. грн. (63,0%) у порівнянні з минулим роком. Основним джерелом забезпечення росту власного капіталу є прибуткова діяльність. Чистий прибуток Банку після оподаткування за результатами 2023 року склав 511 млн. грн., в 2022 році Банк отримав чистий збиток в сумі 650 млн. грн. Основне збільшення результату відбулося за рахунок зменшення витрат на формування резервів за активними операціями після значного їх збільшення в минулому році внаслідок впливу війни. За фінансовим результатом АТ «Ідея Банк» займав 18 позицію серед банків України.
Незважаючи на негативний вплив війни в 2023 році Банку продемонстрував одні з найкращих по банківській системі показники рентабельності активів (ROA), капіталу (ROE) і Costto-Income Ratio (співвідношення адміністративних та інших операційних витрат до чистого операційного доходу). За 2023 рік показник ROA Банку склав 10,2% (в цілому по банківській системі 3,4%), показник ROE склав 44,1% (в цілому по банківській системі 31,6%), показник Costto-Income Ratio склав 36,1% (в цілому по банківській системі 40,1%).
На кінець звітного року Банк виконував всі вимоги обов'язкових нормативів Національного банку України, дбав про якість своїх активів, утримував високий рівень високоліквідних активів (вище 10%) в обсязі, достатньому для обслуговування клієнтів та виконання всіх зобов'язань Банку. Банк забезпечив достатній рівень адекватності капіталу, який на кінець 2023 року становив 17,9% (при встановленому Національним банком України нормативному значенні 10%), що свідчить про достатній рівень фінансової стійкості Банку.»
Враховуючи вищезазначене, АТ «Ідея Банк» зловживає своїми правами, коли зазначає завідомо неправдиву інформацію у мотивувальній частині свого клопотання: «повернення надмірно великої для Банку суми, призведе до позбавлення інших вкладників Банку вчасно отримати свої кошти за поточними вкладами».
Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Вказана вище правова позиція є відображенням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018.
Також вказує, що сам факт звернення Банку за даних обставин справи з заявою про відстрочку виконання судового рішення є недобросовісною поведінкою.
З урахуванням викладеного АТ «Ідея Банк» не навів жодних виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню боржником рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим. Купівля 100% акцій АТ «Ідея Банк» за дуже привабливу ціну поважним інвестором ОСОБА_4 - навпаки - ще більше підтверджує ліквідність АТ «Ідея Банк».
З врахуванням вищезазначеного, просив відмовити АТ «Ідея Банк» у задоволенні заяви.
Представники відповідача (боржника) - адвокати Ємельянов В.Р., Коненко О.С. у судовому засіданні вимоги заяви підтримали, просили задовольнити.
Представник позивача та третьої особи - адвокат Бардаченко В.В. у судовому засіданні підтримав раніше подані ним письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні заяви.
Заслухавши сторін у справі, розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення суду на підставі ст. 435 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.04.2025 у справі № 201/687/22, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_5 грошових коштів скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення (а.с. 9-11).
Цим судовим рішенням стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_5 наступні грошові кошти:
- за договором № D-0401/236036 від 03 вересня 2020 року: вклад 500 000,00 грн; проценти за один рік дії зазначеного договору з урахуванням положень про його автоматичну пролонгацію в розмірі 88 772,60 грн; 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період 05 вересня 2021 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 47 876,71 грн та інфляційні втрати за період 05 вересня 2021року по 13 листопада 2024 року в розмірі 246 465,81 грн;
- за договором № D-0401/236035 від 03 вересня 2020 року: вклад 500 000,00 грн; проценти за один рік дії зазначеного договору з урахуванням положень про його автоматичну пролонгацію в розмірі 88 772,60 грн; 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період 05 вересня 2021 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 47 876,71 грн та інфляційні втрати за період 05 вересня 2021 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 246 465,81 грн;
- за договором № D-0401/236033 від 03 вересня 2020 року: вклад 500 000,00 грн; проценти за один рік дії зазначеного договору з урахуванням положень про його автоматичну пролонгацію в розмірі 88 772,60 грн; 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період 05 вересня 2021 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 47 876,71 грн та інфляційні втрати за період 05 вересня 2021 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 246 465,81 грн;
- за договором № D-0401/236032 від 03 вересня 2020 року: вклад 500 000,00 грн; проценти за один рік дії зазначеного договору з урахуванням положень про його автоматичну пролонгацію в розмірі 88 772,60 грн; 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період 05 вересня 2021 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 47 876,71 грн та інфляційні втрати за період 05 вересня 2021 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 246 465,81 грн;
- за договором № D-0401/236037 від 03 вересня 2020 року : вклад 500 000,00 грн; проценти за один рік дії зазначеного договору з урахуванням положень про його автоматичну пролонгацію в розмірі 88 772,60 грн; 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період 05 вересня 2021 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 47 876,71 грн та інфляційні втрати за період 05 вересня 2021 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 246 465,81 грн.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2024 в частині стягнення 3 % річних за порушення грошового зобов'язання та інфляційних втрат змінено, стягнуто також:
- за договором № D-0401/455165 від 28 грудня 2020 року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 11 705,42 грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 58 352,81 грн;
- за договором № D-0401/455164 від 28 грудня 2020 року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 10 602,74 грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 52 855,81 грн;
- за договором № D-0401/455163 від 28 грудня 2020 року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/455162 від 28 грудня 2020 року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 10 602,74 грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 52 855,81 грн;
- за договором № D-0401/455157 від 28 грудня 2020 року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 10 602,74 грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 52 855,81 грн;
- за договором № D-0401/174141 від 13 жовтня 2020 року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 10 602,74 грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 52 855,81 грн;
- за договором № D-0401/174144 від 13 жовтня 2020 року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/174142 від 13 жовтня 2020 року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024 року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/174140 від 13 жовтня 2020року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/579075 від 26 лютого 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/579076 від 26 лютого 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/338155 від 01 грудня 2020року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/338152 від 01 грудня 2020року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/338154 від 01 грудня 2020року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/339146 від 11 грудня 2020року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/339153 від 11 грудня 2020року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/339152 від 11 грудня 2020року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/339151 від 11 грудня 2020року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/581142 від 19 березня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/581141 від 19 березня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/455876 від 05 січня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/583156 від 20 травня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/583157 від 20 травня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/583158 від 20 травня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/583159 від 20 травня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/583160 від 20 травня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/583161 від 20 травня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/583162 від 20 травня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/583163 від 20 травня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 10 602,74грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 52 855,81грн;
- за договором № D-0401/583164 від 20 травня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 6 361,64грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 31 713,48грн;
- за договором № D-0401/583377 від 28 травня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 21 205,48грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 105 711,62грн;
- за договором № D-0401/583378 від 28 травня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 21 205,48грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 105 711,62грн;
- за договором № D-0401/712148 від 05 серпня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 12 723,28грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 63 426,97грн;
- за договором № D-0401/712337 від 20 серпня 2021року: 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 11 344,93грн та інфляційні втрати за період з 29 лютого 2024року по 13 листопада 2024року в розмірі 56 555,71грн.
В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2024 залишено без змін.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Тлумачення положень ст.435 ЦПК України свідчить про те, що розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року, при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21).
Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Наведені представником позивача відомості з офіційного сайта Банку «Звіт правління Про результати діяльності АТ «Ідея Банк» у 2023 році» про те, що розмір кредитного портфелю фізичних осіб Банку на кінець 2023 року склав 3 760 млн. грн, який збільшився на 858 млн. грн. (29,6%); на кінець 2023 року обсяг коштів клієнтів Банку склав 4 207 млн. грн. та збільшився на 615 млн. грн. (17,1%) у порівнянні з минулим роком; обсяг коштів фізичних осіб за 2023 рік збільшилися на 369 млн. грн. (13,2%) та на кінець 2023 року склав 3 152 млн. грн.; обсяг коштів клієнтів фізичних осіб банк займає 24 позицію серед банків України (2022 рік - 22); обсяг коштів юридичних осіб за 2023 рік збільшився на 246 млн. грн. (30,5%) та на кінець 2023 року склав 1 055 млн. грн, про те, що банк має високий рівень ліквідності для покриття можливих ризиків, та утримує норматив LCR (коефіцієнт покриття ліквідністю - співвідношення високоякісних ліквідних активів до чистого очікуваного відпливу грошових коштів протягом 30 календарних днів з урахуванням стрес-сценарію) за всіма валютами на високому рівні - 547,5% (мінімальне значення 100%); про розмір власного капіталу Банку на кінець 2023 року 1 326 млн. грн., який збільшився на 513 млн. грн. (63,0%) у порівнянні з минулим роком; чистий прибуток Банку після оподаткування за результатами 2023 року склав 511 млн. грн., в 2022 році Банк отримав чистий збиток в сумі 650 млн. грн. та інші - представниками відповідача не спростовувалися.
Одними із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимі докази). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
До матеріалів заяви не надано жодних доказів на підтвердження фінансового стану, або інших доказів, які підтверджують неможливість виконання рішення суду. Долучено лише копію судового рішення у справі № 201/687/22 та копію рішення Антимонопольного комітету України від 12.12.2024 № 488-4 «Про надання дозволу на концентрацію».
Щодо Листа ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, то такий лист не є належним, допустимим і достатнім доказом форс-мажору. Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 16 вересня 2024 року у справі № 520/6236/23, в якій акцентовано увагу на наступному.
За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», законодавець до форс-мажорних обставин відніс, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває і досі.
Таким чином, введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка в повній мірі відповідає ознакам надзвичайності і невідворотності.
Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22).
Верховний Суд також неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.
З наведених вище підходів слідує, шо саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
Отже, Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є тим документом, який у розумінні частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII підтверджує обставини настання і припинення форс-мажорних обставин для цілей зупинення перебігу строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та нарахування пені на весь період дії таких обставин. Таким документом є сертифікат (висновок, довідка, підтвердження), що видані Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою. На підставі вказаного документа поряд з іншими доказами, що можуть бути надані заінтересованою особою, доводиться існування причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і невиконанням/несвоєчасним виконанням вимог частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Обґрунтовуючи своє рішення суд приймає до уваги, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 17.05.2005 р. «Чижов проти України» вказано, що на державі лежить зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочення у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони", 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, посилання представника заявника на не можливість виконання рішення суду у зв'язку з надмірно великою сумою, яка повинна бути виплачена банком на підставі рішення суду, не свідчить про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Поміж іншим, представником заявника не надано суду належних доказів виникнення виключних обставин у розумінні ст.435 ЦПК України, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду, у зв'язку з чим, у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.18, 81, 260, 261, 353-355, 435 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Ідеа Банк» про відстрочення виконання рішення від 01.04.2025 у справі № 201/687/22 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (третя особа - ОСОБА_2 ) про розірвання депозитних договорів, стягнення коштів та пені - відмовити.
Згідно статті 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала підписана суддею 29 травня 2025 року.
Повний текст ухвали оголошений 29 травня 2025 року.
Суддя О.С. Наумова